У процесі виховання дітей, під впливом різних негараздів та проблем я стала дуже дратівливою та нервовою. Мене дратувало все: порозкидані забавки дітей, непоскладані речі, їхній непослух, голосні ігри та інше. Я кричала, нарікала на свою “нещасну долю” та мої загублені молоді роки, які я присвятила дітям. Коли “буря” у моєму серці проходила, наставав жаль за необдумані і нестримані слова. Щоразу твердо обіцяла собі: “Завтра все буде інакше”. Приходило “завтра” і все було по-старому.
Я зрозуміла дві речі – так тривати дальше не може, це травмує моїх дітей і своїми силами я нічого не добюся. Я попросила дітей помолитися за маму. І сама клякнула перед образом Ісуса, піднесла руки до Бога і щиро молилась, взивала з глибини свого серця: “Ісусе, Ти бачиш моє серце і душу. Ти знаєш як сильно я прагну змінитися, мені ніхто не може допомогти, лиш Ти, Ісусе. Покладаю всю свою надію на Тебе”. Я відчула полегшення і зрозуміла, що моя молитва вислухана.
По декількох днях мої діти побачили зміни, які сталися в мені. Їхня мама знайшла час вислухати їх проблеми, допомогти зробити уроки, побавитись з ними.
Я дякую Ісусові за нове серце.
п. Ірина Р. (м. Львів)
