А де буде твоя душа?

У Фландрії коло 1604 року жили двоє студентів, які замість того, щоб освоювати науку, пиячили і вели розпусне життя. Якось, зазвичай, пішли до публічного дому ; один з них, Річард, за якийсь час повернувся, а інший затримався. Засинаючи, Річард згадав собі, що не помолився три Богородице Діво, як це робив щодня. Але, хоч був зморений сном і цілком не готовим до молитви, все – таки переміг себе і відмовив молитву, хоч і без побожности і напівсонний. Після чого він приліг і заснув ; невдовзі почув сумний стук у двері і за хвилю побачив перед собою якусь огидну постать, яка увійшла до світлиці, не відчиняючи дверей. То був його приятель.
- Хто ти? – запитав Річард.
- Не пригадуєш мене? – почув від колеги. Але ж ти так змінився… Виглядаєш як сатана! 

Чому ми потребуємо нове серце?

Мій гріх дав про себе знати…

Нехай моя історія стане прикладом для інших, але прикладом зовсім не для наслідування… Нехай моя скорбота зворушить кожне жіноче серце…

Коли після одруження у нас народився синочок, радості не було меж. У нас нічого не було – ні кола, ні двора. Нашою власністю були кілька ложок, тарілок, тепла ковдра і дві подушки. Але ми з чоловіком були дуже щасливими. Не мали своєї хати, жили по найманих квартирах. Невдовзі я завагітніла знову. Після довгих розмов, навіть сварок з чоловіком вирішила зробити аборт. Уже домовилася з лікарем, але щось мене зупинило. Ми продовжували конфліктувати, але я твердо вирішила народити дитину і почала за неї молитися. Просила Господа дати мені здорове дитя. Я обіцяла не робити абортів, скільки мені Бог не послав би діток.

Першочергове завдання -- християнське виховання

Екзорцизм -- потреба сьогодення