Крик душі: свідчення мами, яка не зробила запланований аборт Сила страху паралізує людину Гріхи проти гідності подружжя Боротьба Церкви з єресями: минулі та сучасні єресі 1 Божа Заповідь і гріхи проти неї (обширно) Міжрелігійний діалог витіснив місійну природу Церкви. Які руйнівні плоди це принесло? "Дім Аврамічної Сім'ї" - нова Вавилонська вежа і формування нової синкретичної релігії New Age

вівторок, 24 лютого 2015 р.

В чому суть християнського посту?

ХРИСТИЯНСЬКИЙ ПІСТ
Християнський піст – це не дієта і не тренінг як похудати. Суттю християнського посту, на відміну від різних нехристиянських аскетичних практик, є залишити гріх або грішну схильність. Іншими словами – це боротьба з пристрастями. 

Піст має два виміри: фізичний і духовний.

Піст фізичний:

  • Через добровільне обмеження себе в їжі погасити свою тілесність
  • Укріпити свою волю в зреченні гріха. Навчитися говорити собі «Ні».

Піст духовний:

середу, 11 лютого 2015 р.

Бог - мій Створитель

Божий план любові 

Наша думка є духовна. Ми не можемо її зважити скільки грам вона важить, ані не бачимо чи вона є синя чи зелена, і не можемо її поміряти, чи вона має сантиметр чи метр, але не зважаючи на це вона існує. А втілена думка це є, наприклад, цей дім, чи ця книжка і всі інші речі, - це є людське діло, це зробила людина. Мудро це зробила, роздумувала, перевіряла закони які є, а потім це реалізувала. Але найперше все це було в думці. А в Божому думанні також був цілий всесвіт перед тим, як Він його створив. І в цьому Божому думанні була думка і про тебе. Боже Слово каже, що Бог від віку думав про тебе і знав що створить тебе в цьому часі. В часі, який для тебе буде найоптимальнішим, щоб ти спас свою душу. Щоб ти міг працювати для Нього, свідчити про Нього серед многоти мільярдів людей цього світу. Господь має особисте відношення до тебе. Ти вже від віку був в Божій думці. Але це щось інше ніж те, що було з Ісусом. Ісус є правдивим Богом. Він з Отцем творить одне Божество. Він не є сотворений, як у «Вірую» молимося «не сотворений», але є однієї природи з Отцем. А ми - створені. Справді, Бог думав про тебе вже споконвіку, тому що любить тебе більше, ніж ти любиш самого себе. Тому, також, ради тебе дав свого Сина, щоб ти не загинув, але мав вічне життя.

середу, 4 лютого 2015 р.

Хто такі масони і яка їх програма?

Історичні дані 

На думку багатьох істориків масони мають свої стратегічні корені в Ордені Тампельєрів. Хоч як організація вони були засновані в Лондоні у 1717 року під назвою «Вільні мулярі». Це була їхня перша масонська ложа. Правила для неї, тобто її Конституцію, уклав англіканський пресвітеріанський пастор Д. Андерсон.

За останні 300 років, згідно багатьох істориків та дослідників, масони брали участь в програмуванні світової політики, революціях, війнах та державних переворотах. Першим їх плодом була Французька революція з тисячами жертв.

Згідно досліджень М. Сенченка, директора Книжкової палати України, в кінці ХХ ст. була розроблена програма Уілліса Хармона (Willis Harmon, Оксфордський дослідницький інститут) під назвою «Зміна образу людини», яка передбачала культурні революції: зруйнування моральних та християнських цінностей, зруйнування національної ідентичності. Ці культурні революції, які сьогодні охоплюють усі нації, є ретельно програмовані та контрольовані світовими глобалістами. Згідно М. Сенченка, за ними стоїть масонський орден – Венеціанська чорна аристократія, який має свій центр у Великобританії і якому підпорядковується "Комітет 300" (див. М. Сенченко «Венеціанська чорна аристократії на шляху до світового панування », Київ, «КИТ», 2009, ст. 6-7).

понеділок, 2 лютого 2015 р.

Справжня мудрість

Справжня мудрість базується на декількох здорових засадах:

1. Часто пригадувати останні речі людини: смерть, суд, вічність.

2. Розумом маю шукати і пригадувати собі зміст і головну мету свого земного життя, а нею є вічне життя.

3. Створені речі маю використовувати згідно з розумним правилом: «Настільки, наскільки; не більше і не менше» (Св. Ігнатій з Лойоли). Настільки маю використовувати створені речі, наскільки вони служать мені для осягнення останньої мети; настільки маю їх зрікатися (навіть, якщо вони є добрими), наскільки вони мене відводили б від цієї мети.

4. Маю все робити так, якби це залежало лише від мене, а не від Бога, але одночасно довіряти так, якби це залежало лише від Бога, а не від мене. Ця життєва діалектика веде до правильної особистої ініціативи, а одночасно до правильної довіри до Бога.