Життя Святого священномученика Ігнатія Богоносця

Слово для студентів

Дорога молоде! Надсилаю моє слово до тих, хто у смутку та чия душа прагне бути щасливою.

Якщо ви дозволите взяти себе в рабство західним консумізмом, то потрапите до рабства наркотиків, алкоголю, нечистих збочень тощо. Ви вже не будете спосібні любити, жертвуватися, створювати здорові родини і виховувати дітей, закінчите як бомжі в депресіях і в рабстві своїх пристрастей. Молода людина не хоче прийняти Христа. Не хоче задуматись над смислом свого життя, тому що вже є нарушна мисленням декадентного Заходу, який за вершину щастя покладає необдуманий егоїзм, консумізм, цинізм та збочення. Молода людина, навіть, якщо і вийде з тої системи світу, не витримає. Повернеться знову назад, тому що немає живої, правдивої або правовірної спільноти, яка б йому давала силу і приклад до найбільшого геройства і до найбільшої боротьби з самообманом гріха, який є в нас і засліплює людину.

Святі Отці та Вчителі Церкви про виховання дітей

У своїх повчаннях Отці та Вчителі Церкви наголошували, що виховання дітей починається із родини, яка є домашньою церквою. Їхні духовні поради випливають із Божого слова та з власного досвіду і можуть стати допомогою батькам та вихователям у християнській педагогіці.

1. Виховання словом

«Священики мають обов’язок навчати вірних у церкві, а родичі мають обов’язок навчати дітей у дома» (Св. Августин).

«Ви, батьки, є апостолами своїх дітей, а ваш дім – це ваша церква» (Св. Йоан Золотоустий). 

«Виховувати дітей – означає вести їх до Христа» (Св. Карл Борромей).

2. Виховання добрим прикладом

Найліпша наука – це добрий приклад батьків: «Те, що чулося, забувається, а пам’ятається те, що очима бачилося» (Св. Амбросій).

«Діти завжди будуть більше зважати на те, що батьки роблять, ніж на те, що говорять; бо діла мають свою мову і промовляють більше, як уста» (Св. Кирило).

Розважання про смерть (ч.3)

6. Як приготуватися до смерті?

1) Розпочати вже тепер

Всі мусимо признати, що наше життя на землі є коротке і одного дня мусимо померти. Від моєї смерті залежить уся моя вічність. Добре або погане життя впливає на добру або погану смерть. Тому єдиним правильним і мудрим рішенням є готуватися до смерті заздалегідь, а не тоді, коли вона прийде. А що маю робити в годині смерті? В годину смерті маю робити наступне: 

- Призивати ім’я Ісуса;

- Віддавати Ісусові свої гріхи, засудити та зненавидіти їх;

- З’єднатися з Ісусом вірою, збудити в серці акт любові та надії до Ісуса.

Відлякуючим прикладом є 5 нерозумних дів (Мат 25), які хотіли приготувати свої лампи з олією в годині, коли прийде жених. Але було пізно! «З Богом жартувати не можна. Що хто посіє, те й жатиме» (Гал 6,7).

Розважання про смерть (ч.2)

1. Смерть грішника

Якою є смерть грішника? Тут розуміється людину, яка відкидала ціле життя Господа та його закони, яка жила в гріху, відкладала своє покаяння на годину смерті. Коли до неї наблизиться смерть як говорить Боже Слово: «Надійде жах; вони шукатимуть спокою, але його не буде» (Єз 7,25). Що діятиметься в їх думках? Закиди сумління, відчуватимуть змарнований час і брак часу на поправу, невблаганність Божого Суду, усвідомлення нещасної вічності, яка чекає грішників. Це усе викличе величезну бурю страху, відчаю, недовіри та хаосу у душі. 

Грішники бояться злої смерті, але не бояться жити грішним життям! 

Хто і що мучитиме грішну людину в годині смерті?

Розважання про смерть (ч.1)

1. Смерть є річ певна

Смерть є річ, яку не дасться заперечити. Вистачить піти на цвинтар, там побачимо сотні хрестів і пам’ятників на яких є вказані імена та роки життя тих, хто помер – старші, молоді і діти. Зі смертю закінчується вся слава і влада людей. Там одного разу буду я і ви. «Можна поставити опір вогню, воді, залізу. Протиставитись можна і силі царя, але опертись смерті неможливо» (Св. Августин). 

Смерть – це є відділення душі від тіла. Це остання крапка в земному життя людини і від неї вже починається вічність. 

Смерть є незаперечна, однак більшість суспільства живе так, як би її не існувало або про її прихід можна домовитися. Люди не думають про свою смерть, немов переконуючи себе, що житимуть на землі вічно.

7 кроків для оздоровлення душі

1. Визнати свої гріхи

Тільки Ісус, який є Богом, може нам простити наші гріхи. Гріх – це є хвороба душі, яка приносить страждання, відчуття вини та тягар. Він робить нас нещасливими. Тому перед Ісусом у молитві, а також у Св. Сповіді потрібно відкрити Богові свої гріхи. Тільки спасенне визнання - «Я згрішив», - дарує нам мир Божий.

2. Довірити себе Ісусу

Дозволити Ісусові ввійти у всі сфери нашого життя: особистого, родинного, суспільного тощо.

Чеснота покори

Що таке покора? Покора, повинна проникати все і всі чесноти. Будь-яка чеснота без справжньої покори є даремною. Чому? Бо покора – це правда. Вона нічого не привласнює, бачить все у світлі. А протилежністю до покори є гордість. Гордість веде до непослуху. Через гордість ангели стали демонами. Гордість була на початку першого гріха Єви. Треба відкинути Єву і прийняв нову жінку, Марію. Марія є вашою Матір’ю. Вона своїм послухом і вірою перемогла змія, диявола. Вона покірна:«Зглянувся Бог на покору раби своєї» (Лк. 1,48).

В конфліктній ситуації головне – стати до світла і звинувачувати самого себе. Коли спробуємо так упокорятися – диявол втече і немає вже місця для себежалю, гіркості та гніву на ближнього! Це діє на 100%!Просто треба почати це робити. Не чекаймо, коли нас спровокують, але коли прийде критична, гнівлива чи інша зла думка, зразу упокоряймося! Згадаймо про свої гріхи, про свої невірності та свавілля і в дусі перепрошуймо Ісуса, який перебуває в цій людині.