Образ матері у сучасній культурі

Образ матері – перший людський образ, який виникає у маленької дитини. Її обличчя вона розпізнає швидше від інших, а її голос вона запам’ятовує ще будучи в материнському лоні.

Дитина росте, а разом з тим у неї розширюється і образ люблячої матері. Навіть, не вміючи ще добре говорити, і тим більше, зв’язувати думки, дитинка знає про маму досить багато. Про її характер, вподобання, смаки, звички. Вона поглинає це знання всіма органами чуття, несвідомо приймає його і також несвідомо (а потім все свідоміше) починає їй підпорядковуватись. Дослідження сучасних учених показує, що дитина, яка лежить на руках у матері, нехотячи копіює її міміку.

Треба робити вчинки, які мають вартість для вічності

Перш, ніж станеш перед Божим судом, треба зробити все для того, щоб не стояти там з порожніми руками. Ми будемо суджені не тільки за те, що ми робили зло. Ми повинні робити добро – вчинки, які мають вартість для вічності. Ми будемо суджені за те, що повинні були зробити, але не зробили. Кожне добре слово, кожне підбадьорення, кожен крок віри, кожне терпіння, яке ми приймаємо і несемо, кожне висміювання і переслідування за Христа має велику вартість. Отож, ми повинні жити з віри. Звичайно, ми не будемо виправдані тільки через те добро, яке ми зробили. Ми оправдані Христовою справедливістю. Так, наше спасіння є в Христі, це основа християнства, але питання в тому, що на цій основі ми будемо будувати: дерево і солому, або золото вчинків, виконаних у єдності з Христом.

Мальта: прийнято закон, що передбачає ув’язнювати лікарів і священиків за лікування гомосексуалізму

Втілення гендерної диктатури в ЄС

Мальта, держава член ЄС, стала першою країною в Європі, яка заборонила репаративну терапію «лікування від гомосексуалізму» основану на розумінні гомосексуалізму як психічного порушення. Мальтійцям, які порушать закон загрожує ув’язнення або штраф. Парламент Мальти одноголосно схвалив закон, який карає за спробу лікування  гомосексуалізму. Депутати мальтійського парламенту проголосували за 5 місячне ув’язнення для кожного лікаря чи священика, який буде відраджувати від небажаної гомосексуальної орієнтації. Однак цього піврічного терміну зможуть уникнути ті мальтійські лікарі і священики, які заплатять штраф у розмірі 5 000 євро.

Важливо довіритись Ісусові

Часто людина покладається на свої сили, не хоче впокоритися перед Богом і в своїй гордості та егоцентризмі сама несе власні тягарі. Вона вважає за слабкість стати в покорі перед Сотворителем. Але це – диявольський обман, щоб погубити її душу. Тому потрібно зробити цей перелом, а це часто в прямому значенні – через духовні мури, через фізичні терпіння і зречення. Плодом такої молитви є дочасні і вічні блага, особливо, коли молитва є постійна, коли ти маєш віру, що Бог це зробить, коли твоє серце відкрите на Бога.

Так нераз Ісус вислуховував мою молитву і давав вирішення ситуацій за які я молився. Одна з них була за мою маму. Коли зібралась родина під час якогось святкування, то їй стало погано. Мама пішла в кімнату, лягла на ліжко і попросила щоб їй викликали швидку. Я встав з-за столу і тихо клякнув перед ліжком. Коли я зробив покаяння за себе і за неї, попросив за її зцілення і пішов до гостей з вірою, що їй буде добре, то не пройшло і декількох хвилин, як мама вже прийшла до нас. Це було свідченням для усіх, хто був вдома. 

Ісус чує наші молитви

Основою життя християнина є апостольська наука (читання Святого Письма) і молитва. Це речі, які дають можливість відновити духовні сили, отримати їх і потім передавати їх іншим. Також Святе Письмо пише, що постом і молитвою ми можемо виганяти бісів, тобто молитва це той середник, яким ми можемо впливати на духовний світ. Кожен крок християнина, кожне свідчення, кожне діло в першу чергу повинно бути «промолене», тобто підкріплене молитвою. 

Молитва, згідно науки Церкви, буває: особиста – усамітнена; сімейна – в колі найближчих людей (жінка, діти); спільнотна – в християнській спільноті; Церковна – Свята Літургія. Кожен християнин повинен мати ці молитви, бо якщо хоча б одна з них буде відсутня, то це неодмінно призведе до духовного упадку. Молитва також завжди мусить бути з вірою, тобто приступаючи до молитви ми повинні вірити, що ця молитва буде вислухана Господом. Важливо, щоб молитва була зосередженою, без розсіяності, щоб в молитві ми духовно з’єднались з Господом. Це єдине місце, де ми можемо найбільше наблизитись до Ісуса, пізнати Його, мати особистий досвід спілкування з Ним, отримати від Нього розраду і підбадьорення.

До чого провадить недобре виховання дітей?

На сьогоднішній день однією з найактуальніших є проблема виховання дітей. Найцінніший скарб, який батьки можуть передати своїй дитині – це здорове виховання. Виховання – це фундамент на якому будуватиметься все подальше життя дитини і від того, наскільки добре закладений цей фундамент, залежить все її майбутнє. Здорове моральне та духовне виховання – це не лише привілей, яким батьки можуть наділити своїх дітей, але це їх обов’язок. Сумлінне та відповідальне виконання цього обов’язку забезпечить щасливе майбутнє не лише дитині, але й самим батькам, тому що те, що вони вкладуть до своєї дитини, того вони зможуть очікувати від неї в майбутньому. Тут постійно здійснюються слова: «Що посієш, те й жатимеш».

Моє свідчення про вислухану молитву

Чи молитва в моєму житті була вислухана? Я скажу – так, і нераз. 

Одного разу зі мною трапився такий випадок: при підрізці дерев за допомогою ланцюгової пили я отримав травму лиця. При роботі пилою на рівні лиця, пила спружинила об гілку і я шиною пили розсік собі навскіс ніс і брову. В той момент я нічого не відчув, але коли заструменіла кров, то почав взивати: «Ісусе, помилуй мене». Чистку дерев я робив в місці, де мене не могли почути мої рідні. Кинувши пилу, з розсіченим лицем я переліз через паркан (щоб скоротити шлях) і побіг додому. Впродовж цього шляху я молив Бога, щоб не втратити свідомість та не зійти кров’ю.

Святі Отці про гріх п’янства

«П’янство є матір’ю всяких злочинів, коренем проступків, початком злого, помішанням розуму, втратою невинності, добровільним помішанням ума, ганьбою життя, неславою доброго імені, псуванням душі» (Св. Августин).

«Пияцтво – це схиблений чорт, солодкий яд, милий гріх» (Св. Августин).

«Чим пияк є мудріший від осла? Чим він ліпший від собаки? Звірина нерозумна не п’є понад міру, і ніхто її не змусить до цього, тому ви, що впиваєтеся, є ще гірші від звірів» (Св. Василій Великий).

Де п’янство – там чорт. Як човен залитий водою потопає, так і той, хто п’є тратить весь розум і летить у прірву, аж поки не впаде у пекельну безодню (Св. Йоан Золотоустий).

Свято Христа Царя

«Він (Отець) вирвав нас із влади тьми й переніс у царство свого улюбленого Сина, в якому ми маємо відкуплення, прощення гріхів (Лист ап. Павла до Колосян 1,13-14)».

Ісус є правдивий Цар і Володар. Його царство триватиме повіки. У ньому пануватиме те, за чим у душі так прагне кожна людина: правдиве щастя, любов, правда і внутрішня свобода. Боже царство є там, де є Ісус. Якщо ми дали місце і владу Ісусові у своєму житті, тоді Боже Царство вже є присутнє у нашому серці.

До Божого царство є лиш один ключ з двома відтінками: віра і покаяння. Віра – це визнання Ісуса як свого Бога і Спасителя та прийняття Його до своє життя. Покаяння – це коли ми зійдемо з дорого Божих Заповідей і через покаяння знову повертаємося під владу Ісуса Христа.

Долучайтесь до акції "ЗА ЧИСТИЙ ІНТЕРНЕТ"

Закликаємо очистити свої соціальні мережі від аморальності, ігроманії, поганьства, окультизму, вульгарщини та агресії (тут розуміється пропоновані фільми, музика, книги, картинки, коментарі тощо).

Сьогодні настав час для християн та людей доброї волі пропагувати добро і чесноти, принципи правди і справедливості, геройство віри і моралі.

Потрібно почати від себе. Не бійся зробити цей крок. Вимети це зло зі своєї сторінки, не поширюй і не підтримуй його в інших.

Батьки будьту моральним авторитетом для своїх любох дітей, подаруйте їм невинне та щасливе майбутнє! Нехай це буде одна з ваших лепт для духовного воскресіння України.

Нація відроджується, коли приймаються і пропагуються приклади морального життя

"Наслідуй тих, хто жили і живуть свято. Записуй собі їхній приклад у серці, читаючи життя святих. Старайся належати до тих, що їх мало. Добре є рідкісне, тому й мало тих, які входять у Царство Небесне". 

(Св. Василій Великий, Аскетичні бесіди,2)

Народ, що втратив свою моральність, втратить свою землю

За останні 30 років в Європу переїхало приблизно 50 мільйонів мусульман. Було побудовано сотні мечетей, а держави, особливо Англія, Німеччина, Франція, Голландія, фінансували будівництво мечетей з державної скарбниці. У той же час в Єгипті було знищено багато старовинних храмів, які існували там понад 1000 років. Там були здійснені теракти, особливо на Різдво під час Богослужінь, при чому загинуло сотні християн. З Іраку та Ірану християни були масово депортовані (понад мільйон), а громадськість про це мовчить. З боку ООН не було ніяких санкцій, ніяких резолюцій і рекомендацій щодо обмеження прав релігійних меншин. Яка це справедливість? Причиною цього є не мусульмани, а відступницьке християнство Європи і Америки. Правовірних католиків відступницька ієрархія таврує як фундаменталістів і фанатиків та переслідує їх, в той час як мусульман ця ієрархія надзвичайно привілеює і навіть віддає їм в розпорядження свої храми.

Інтернет - це злодій часу

Навіть, якщо ми використовуємо Інтернет в добрих цілях, він краде в нас багато дорогоцінного часу, який ми б могли приділити для Господа Ісуса, для наших рідних: жінки, чоловіка, дітей чи батьків. Інтернет - це бум 21 століття. Він вимагає від людини здорових моральних принципів та самовиховання, інакше є велика небезпека попасти на «болота і трясовини», які розставив диявол, щоб ловити людські душі.

Інтернет – це найшвидший інструмент передачі та поширення інформації: добра і зла.

Спостерігаю, як Інтернет втягує молоді подружжя у свої мережі, створюючи при цьому тріщини у їх сімейних відносинах: закритість, егоїзм, агресивність, байдужість, холодність, нерозуміння тощо. Це все може завершитися сімейними скандалами чи розводом. А що говорити про дітей? Що з їх душами робить Інтернет, коли там нема контролю і моральних засад?

ЧОЛОВІКИ ЛЮБІТЬ СВОЇХ ЖІНОК

"Чоловіки любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і видав себе за неї" (Еф 5,25)

Кожен чоловік є зобов'язаний берегти і захищати життя своєї жінки і дітей навіть ціною свого життя. Бути головою родини - це не означає тільки давати накази, але рахуватися у житті з Богом, довіряти йому, знаходити час для молитви і сім'ї. Чоловік мусить навчитися також слухати, розуміти, підбадьрювати дружину, формувати у дітях здорові принципи життя та християнську віру.

У сімї чоловік є образом Христа, а жінка образом Церкви (спільноти людей). Тому любов чоловіка до своєї дружини має виражати це таїнство Христової любові (гр. "агапе") - безкорисливої, чистої та жертовної любові.

ХРИСТИЯНСЬКІ ЖІНКИ МАЮТЬ БУТИ ДОЧКАМИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

• Дружина, яка хоче тримати свого чоловіка під "каблуком" і прагнути, щоб він робив усе, що вона хоче - взагалі не є християнкою.
• Ідеалом для кожної християнської жінки і дівчини є Матір Божа - Пресвята Діва Марія. Бог хоче, щоб ви були новими жінками - жінками віри, молитви і мужності - з серцем і чеснотами Марії, а не старої Єви.
• Будьте дочками Пресвятої Богородиці! В цьому є ваша краса і сила.

ЖИТТЯ - ЦЕ ПРОБА НАШОЇ ВОЛІ!

Наше життя є коротке! Ще ніхто з людей не відкупився від смерті, ніхто не міг від неї втекти чи сховатися, ніхто не винайшов ліку проти неї. Реальність смерті лякає людей. Страшною не є сама смерть, але те, що може спіткати нас після неї. Всі святі часто нагадували: «Пам’ятай про смерть! Тут на землі є час праці і боротьби, а у вічності буде час відпочинку і нагороди».

Ключовою річчю після смерті буде: Чи встиг ти в покаянні примиритися з Богом? Чи прийняв ти Ісуса у своє життя? Чи рахувався ти з Ним?

Аналітичне порівняння: Християнство та Іслам

Останнім часом проходить масова ісламізація Європи, яку просувають США разом з Ватиканом. Потік біженців фінансово підтримують в основному США та Німеччина. Те, що ми бачимо в сьогоднішніх новинах – це щось, що має 1400-річну історію, тобто нічого нового. Це третє вторгнення мусульман в Європу. Перше відбулося в 711 році, друге – в 1453 році, а третє – сьогодні. Ісламський світ провів проти класичної цивілізації 548 битв. Протягом останніх 9 років свого життя Мухаммед в середньому кожні 6 тижнів проводив хоча б один джихад або битву. В ході цих битв один мільйон європейців було взято в рабство. Після падіння Константинополя іслам перемістився в Східну Європу.

Духовна боротьба є у нашому серці

Проблема нашого характеру полягає в тому, що хоча в характері кожного з нас від природи запрограмоване добро, але водночас в ньому є певна духовна отрута, конкретна форма гордості, певна сліпота, негативні способи поведінки, які практично нищать всі позитиви нашого характеру. А це є в кожної людини, хоча в кожного має інший відтінок. За нашими природними дарами (позитивними рисами характеру) є отрута гріха, яку ми успадкували від Адама. Вона в кожного має іншу форму. Там приховується «стара людина», яка має одну мету: не дозволяє чинити покаяння і не хоче назвати справжнім іменем отруту в нас, тобто те все негативне. А якщо хтось лише торкнеться цього – настає вибух. «Стара людина» має надзвичайно вміло побудовану оборонну систему. Вміє навіть «винюхувати», підозрювати і аж перебільшувати, тільки щоб хтось не доторкнувся її особи. В деяких людей це майже хворобливе. Однак вони мають і позитивні дари.

Де є наш дім, наша Батьківщина?

«В домі Отця Мого багато жител. Коли б не так, то Я сказав би вам; іду бо приготувати вам місце. І коли відійду і вам місце приготую, то повернуся і вас до Себе візьму, щоб і ви були там, де Я» (Ів. 14,2-3).

На сороковий день після Свого воскресіння Ісус вознісся на небо, де зарезервував нам місце. Треба усвідомити, що небо є нашим домом, нашою Батьківщиною. Можемо переживати, наприклад, цю реальність: бачити Христа на Оливній горі, де Він з’являється апостолам і Пресвятій Богородиці. Ісус каже до них:«Дана мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт. 28,18-19). Потім Він вознісся на небо і з’явилися ангели, які їм сказали: «Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, Який від вас був взятий на небо, так само прийде, як Його ви бачили відходячого на небо» (Ді. 1,11).

Що відбудеться, коли людина помре?

Коли людина помре, тіло залишиться лежати там, де є, або його відвезуть в морг. Але в той момент, коли людина помре, відбувається особистий суд. І це чекає кожного з нас. Ми зустрінемося лицем в лице з Христом. В один момент перед нами буде показане все наше життя, всі наші вчинки, слова, думки (добрі і злі), як каже Боже слово: «Немає нічого таємного, що не стало б явним». А тоді буде вирішено, що з нами буде: або будемо навіки засуджені у пеклі, або підемо в чистилище, або підемо до неба. Отож, є тільки три можливості.

Жодний прояв живої віри не є даремним

Ми повинні якомога більше перебувати в Божій присутності, щоб бути у Божій волі, і вирішувати, говорити та діяти не від себе, а від Бога. Це перебування і ходіння у Бозі передумовлено нашою практичною вірою. Ми повинні дійсно ходити у вірі, як Авраам, і знову й знову оживляти свою віру, не дивлячись на різні випробування. Тому жоден прояв живої віри не є даремним і не залишиться без відповіді.

Візія відродження християнства в Україні - через священичі родини

Було би добре, щоб священики вирішили давати Богу і своїй душі неповні два дні на тиждень і проводити час на молитвах і над Божим словом. Тоді настало б духовне воскресіння всієї України. 

Cвященик має свою сім’ю. Було б достатньо, якщо б неповні 2 дні ці одружені священики прожили в спільноті на молитвах. Тоді за деякий час могли б в братній спільноті вирішувати питання взаємної єдності на основі того, що почнуть усвідомлювати спершу зовнішні гріхи, якими відштовхують і відганяють віруючих: чи це грошолюбство, чи властолюбство і священича гордість, чи те, що мають невихованих дітей, які дають згіршення… Тоді прийшли б до висновку: «Так, відтепер ми перестанемо бути шизофреніками, інакше проповідувати, а інакше жити, наша сім’я дійсно буде прикладом, живим Євангелієм для цілої парафії.»

Три поради для прийняття дару Святого Духа

У день П’ятидесятниці ап. Петро ставить дві умови, а саме:

1) навернення;

2) хрещення (Ді. 2,38).

Сьогодні є багато охрещених і миропомазаних людей. Святий Дух є з ними, але не є в них. Чому? Бо вони не були ведені до того, щоб навернулися до Бога щирим серцем і щоб особисто прийняли Ісуса за свого Господа і Бога та єдиного Спасителя. Навернення за нас не може здійснити ані тато, ані мама, ані хресний тато, ані парох чи єпископ. Навернення за нас не зробить ніхто інший!

Дар Святого Духа

Цей досвід описується біблійними термінами: хрещення Святим Духом (Ді. 1,5), вилиття Святого Духа (Ді. 2,33). Ці терміни використовуються тоді, коли говориться про особливий досвід, який вперше пережили апостоли в день П’ятидесятниці. Останнім часом використовується термін «обнова Святим Духом». Це не досконала назва, але вона виражає глибоку реальність. Більшість християн були охрещені, будучи ще малими дітьми. І вже тоді Святий Дух зробив з душі охрещеного свій храм. Вже тоді ми прийняли Святого Духа. Потім ми прийняли Св. Тайну Миропомазання. Тоді знову прийняли Святого Духа. Обнова в Святому Дусі не є якоюсь заміною Св. Тайни Миропомазання.

Коли декілька років тому археологи увійшли до однієї з пірамід, то знайшли там також зерна пшениці. Вони пролежали там близько 3 000 років. Їх посадили і вони виросли. Так само і з нами: в Тайні Миропомазання ми одержали Святого Духа, але з нашого боку були перешкоди, не були створені умови для росту. Обнова у Святому Дусі вимагає відвернення від духа цього світу і свого егоїстичного «я» та рішення прийняти Ісуса Христа і жити для Нього. У день П’ятидесятниці апостол Петро закликає:«Покайтеся, і нехай кожний з вас хреститься в ім’я Господа Ісуса Христа, і отримаєте дар Святого Духа» (Ді. 2,38). Ми були охрещені без власних заслуг, заслугою віруючих батьків, але батьки не можуть замість нас зробити добровільне і свобідне рішення: прийняти Ісуса Христа та жити для Нього. Це повинен зробити кожен сам за себе.

МОЛИТВА ДУХОВНОГО ЗАХИСТУ

Приходжу в присутність Ісуса Христа і повністю Йому віддаю самого себе і весь авторитет наді мною. На себе вбираю все Боже військове спорядження, щоби могти опертися всім диявольським підступам (Еф 6,11). Стоячи твердо, опоясую свої стегна істиною і вбираюсь в панцир праведності (Еф 6,14). Завжди коло себе маю щит віри - ним загашу всі розпалені стріли злого (Еф 6,16). Приймаю шолом спасіння і меч Духа, тобто слово Боже (Еф 6,17).

В ім'я Ісуса Христа, котрий був розп'ятий, помер і воскрес, в'яжу всіх духів повітря, атмосфери, води, вогню, вітру, землі, підземелля і пекла. В'яжу також будь-який вплив всякої пропащої чи проклятої душі, котра би могла бути присутня, всіх посланців Сатани, всі товариства відьом і ворожок, групи поклонників Сатани, котрі можуть бути присутніми в надприродній спосіб. Закликаю Кров Ісуса Христа на повітря, атмосферу, воду, вогонь, вітер, землю і всі її плоди, котрі нас оточують, на підземелля і пекло.

Молитва відречення від усякого зла

Господи Icyce Христе, приходжу в Твою присутність і віддаю себе Тобі повністю, як своєму Господу і Спасителю. На себе вбираю Боже військове спорядження, щоб міг відбити усі диявольські напади. Підперезуюся істиною і на себе вдягаю панцир праведності. В руки беру щит віри, щоб ним загасити всі розпечені стріли злого. Приймаю Боже спасіння як шолом на свою голову і беру слово Боже як меч Духа (Еф 6, 10-17).

В Ім'я Ісуса Христа я відрікаюся Сатани і відкидаю від себе всі діла його. Відрікаюся всякої сили, що не походить від Бога і всякого виду поклоніння, котре не почитає Ісуса Христа в істині. Від себе відкидаю все, що не належить до Царства Божого. Зрікаюся всіх магічних сил і всякого зла.

Боже визволення від страху

Коли я була малою, то дивилася фантастичні фільми та фільми жахів. Це було мені звичайно на шкоду, але я цього ще не розуміла. І через це прийшов страх – я боялася сама залишатися ввечері вдома. Коли були батьки – то все було добре і спокійно на серці, але якщо вони десь поїхали і мене залишили одну, то я не знаходила собі місця… Трапилося навіть таке, що одного разу, коли мене знову батьки залишили вдома одну, я пішла до кухні, взяла два кухонні ножі і заховала їх під ліжко. Мене весь час мучив страх, що хтось нападе на нашу квартиру, що прийдуть злодії і щось нам заподіють…

Покликання чоловіка і жінки у християнській родині

Чоловік і жінка, мають у сім’ї своє незамінне місце та служіння і від того, наскільки кожен з них виконує те, до чого призначений, залежить здоровий розвиток родини і цілого суспільства. Цей порядок, який забезпечує любов, вірність, чесність та мир у подружжі, є встановлений самим Богом.

Чоловік покликаний бути головою родини. Це означає, що він зобов’язаний взяти відповідальність за членів родини і тут йдеться не тільки про матеріальне забезпечення, але і про духовну відповідальність. Він повинен виконувати також служіння духовного священика у сім’ї, тобто, відповідати за моральне та християнське виховання дітей, бути їм прикладом віри і життя. Тому, як голова родини, він мусить шукати рішення і правильно розрізняти існуючі сучасні небезпеки, які загрожують його сім’ї. Батько покликаний виховувати у дітях: розум, характер і сумління.

Чому маю молитися?

Молитва – це живе спілкування людини з Богом. Через молитву віруюча людина отримує найнеобхідніші дари і ласки від свого Творця, які потрібні для її спасіння і для спасіння її ближніх. Заповідь: «Люби Господа Бога твого всім серцем…, і люби ближнього, як себе самого» - ставить певну вимогу, певний обов’язок перед віруючою людиною і тим обов’язком в першу чергу є молитва. Молитва для віруючого є Заповіддю самого Спасителя, який закликав нас молитися, щоб не ввійти у спокусу. Без правдивої молитви людина не вистоїть проти спокус цього світу. Сам Ісус є для нас в цьому прикладом. Він постійно молився до отця за нас і за наше спасіння. Молитва – це не тільки засіб, але й щоденний обов’язок кожного віруючого християнина.   

Стефан Г, музикант

Молитва заблуканої вівці

Господи Боже мій! Я заблукана вівця з Твоєї отари. Немає таких слів аби виразити мою гріховність. Боже, в ім'я Твоє, спаси мене.

Горе мені, бо постійно грішу і відкладаю покаяння на майбутнє, не знаючи, що принесе мені день прийдешній. Горе мені, бо ясно розумію в чому добро і добровільно творю зло. Чув я про смерть, а живу як безсмертний. Багато обіцяю, а мало виконую, бо потрібні плоди, а не листя, потрібні діла, а не слова.

Господи, просвіти затемнений розум мій, зігрій холодне серце моє, зішли на мене духа покаяння за мої гріхи, визволи мене від пітьми кромішньої, від плачу і скреготу зубів. Отче Небесний, не залиш мене й укріпи мене немічного. Амінь.

Чому віруюча людина має бути людиною молитви?

Для кожного християнина головною метою життя є спасіння своєї душі. Він розуміє швидкоплинність і марність життя, матеріальних благ і прагне навіки з’єднатися та перебувати з Богом у Його Царстві. Середником, засобом для досягнення цієї мети є молитва. Ми повинні собі усвідомлювати, що без Бога ми нічого (доброго) не можемо робити. Самоспасіння є неможливим. Ісус говорив до апостолів в Оливному городі: «Моліться і чувайте, щоб не ввійти у спокусу», а  апостоли спали. Які ж були наслідки: коли прийшло випробування, коли схопили Ісуса, вони всі втекли. Апостоли не молилися, тому не мали сили опертися духу страху.

"Мир вам" - говорить Ісус

Коли воскреслий Ісус з’явився апостолам, тричі промовив до них слова «Мир вам!». В якій ситуації Ісус це говорить? В Євангелії написано: «А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, – а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, – входить Ісус, став посередині та й каже їм: „Мир вам!”» (Ів 20,19). Далі в Євангелії сказано: «Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа. І ще раз Ісус їм каже: „Мир вам!”» (вірші 20-21). Потім втретє знову їм з’явився через тиждень, в неділю, коли з ними був і Тома: «По вісьмох днях знову були вдома його учні, а з ними і Тома. І входить Ісус, а двері були замкнені, стає посередині та й каже: „Мир вам!”» (вірш 26).

Христос Воскрес!

Сьогодні переживаємо таїнство Христового воскресіння. Пасха нам пригадує, що Ісус є воскреслий - живий. Сила його воскресіння, яка визволяє, дає правдиву свободу та перемінює людське серце діє і сьогодні у душах тих людей, які увірували в нього та живуть згідно його Слова.

В чому суть пасхальної радості? Її суть у тому, що Ісус своєю смертю і воскресінням переміг смерть, гріх і диявола, який тримав людей у тенетах брехні та ідолопоклонства. Ісус відкрив немов коридор для духовного воскресіння та визволення народів. Цю місію спасіння Христа воскреслого несли апостоли до усіх народів. Кожна людина отримала шанс через віру в Ісуса прийняти перемогу та правдиву свободу, яка є тільки у Христі. Свобода - це бути вільним від гріха. Свобода - це сила перемагати зло - гріх, який зроджується в нас (стара людина) та на зовні нас (спокуси диявола і світ). Цю силу дарує Ісус! Тому з Ним ми можемо жити новим життям!

Як проявляється гордість?

Треба йти аж до раннього дитинства і запитати себе: Як проявлялася гордість? В деяких дітей – великим бунтом, коли не було по-їхньому, або великим себежалем (переважно вразливі діти). Корисно згадати, якими були наші реакції і до інших дітей. Вже там основна форма «его» показувала свій характер. З віком вона пристосовувалася, змінювала зовнішній вигляд, але постійно займала (і далі займає) таку позицію: «Біда, якщо б хтось з найближчого оточення був кращий, ніж я». Тоді одразу ж виникає заздрість, і навіть на дорозі за Ісусом. Це проявляється конкурентністю, порівнюванням з іншими, а в області думок – смутком, що я не такий, яким себе уявляю. А які уяви має Бог з моїм життям – це мене переважно не цікавить.

Чеснота покори

З усіх людей найбільшим прикладом покори є для нас Діва Марія. Господь Ісус, Богочоловік, сказав: «Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем». Він виразно сказав, що ми повинні цього від Нього навчитися і, без сумніву, вимагає цього від нас. Ми повинні практично зрікатися себе, приймати свій хрест і йти дорогою за Ним, упокореним, покиненим і розп’ятим. Покора – це основа всіх чеснот. Протилежністю до покори є гордість, яка веде до вічної смерті, в той час як покора – це ключ до неба. Покора перемагає диявола і стару людину в нас. Заздрість, порівнювання з іншими, конкурентність (навіть в духовному житті), смуток, що ближньому щось вдається – все це є гріх гордості! Тому треба постійно упокорятися в думках, але потім з думок перейти до слів, дій і жестів. Смуток часто є ознакою задивлення на себе, нездійснення наших уяв, мрій і т.д. Якщо ми не зростатимемо в цій чесноті, то ніколи не зможемо створити правдиву єдність з Христом, а також і з жодною людиною. Покора перемагає духа гордості. Гордість не любить тих, які кращі, заздрить їм і хоче їх якось принизити.

Чи можливо бути свобідним? І яку свободу дарує нам Ісус Христос?

Можливо бути свобідним, якщо перебувати в Ісусі Христі. Тільки Він може дати нам цю бажану свободу. Колись я мав багато залежностей: алкоголь, куріння, а також погані слова. Ці залежності мене зводили до ще більших гріхів і залежностей. Я ставав більш черствим, безсердечним, не реагував на біль інших людях, також мало звертав уваги на батьків, на їх життя і проблеми. Я жив своїм задоволенням і тим самим був заручником гріха. Молитва -  розмова з Богом була коротка, а деколи і це забував.

ТАК Марії повязане з втратою душі ради Бога

«Хто хоче спасти свою душу, той її погубить, а хто погубить свою душу ради Мене та Євангелії, той її спасе!» Це суть – втратити свою душу за Христа і Євангеліє. А в цьому є для нас прикладом Пресвята Богородиця в момент Благовіщення, коли Вона сказала: «Ось я раба Господня, нехай мені буде по слову твоєму».

Коли Діва Марія сказала: «Я раба Господня!», зійшов Святий Дух. Як це неможливе стане можливим? Святий Дух це зробить. Через Пресвяту Богородицю і Святого Духа Ісус хоче жити в нас. Як? Хоче, щоб ми віддали Йому свою волю аж до останньої речі, щоб віддали Йому все, щоб любили Бога всім серцем, всією душею і всією силою. Передумовою того, щоб Бог міг в нас жити, щоб Ісус міг в нас втілитись, є Маріїн  послух: «Я раба Господня!». Отож, все віддати Богові, як Пресвята Богородиця. Віддати Йому свою волю: «Навіть якщо цього не розумію, але хочу служити Тобі, Господи!»

Тоді Святий Дух дасть нам світло і силу, щоб Ісус міг в нас жити, щоб ми могли постійно входити до Христової смерті. В нас є гріх, отрута первородного гріха, який діє в нас через брехню. Тому потребуємо світло Святого Духа, бо Святий Дух є Духом правди, в той час як диявол є духом брехні. Святий Дух дає нам силу, щоб ми могли чинити Божу волю.

Отці та Вчителі Церкви засуджують гомосексуалізм

Церква Христова має за основу своєї віри і моралі об’явлені правди самим Богом, які записані у Біблії. Тому ставлення до гріха гомосексуалізму було чітке і ясне вже від ранньої Церкви – це «гидота» (Лев 26,6) перед Богом, гріх проти людської природи. Отці Церкви це слово Бога неодноразово наголошували та вияснювали.

Між першими, хто про це заявив, був св. Августин (354-430)

«Злочини, що є проти природи, наприклад ці зроблені содомітами, мусять бути засуджені і покарані повсюди і завжди. Навіть коли б їх вчинили всі люди, вони були б співучасниками самого Божого засудження. Бог не створив людей, щоб вони вчинили таке беззаконня проти самих себе. Коли йдеться за збоченою пристрастю, спотворюється сама природа створена Богом. Порушується сама єдність, яка має бути між Богом і нами» («Сповідь», ІІІ, 8).

Покора - основа для життя з Ісусом

Основою духовного життя християнина є зростання в покорі. Вона визначає поступ людини або її деградацію у житті з Ісусом. «Без покори усе розпадеться і згине» (Св. Іван Золотоустий) - усі добрі вчинки, дари Святого Духа, таланти тощо.

З усіх людей найбільшим прикладом покори є для нас Діва Марія. Господь Ісус, Богочоловік, сказав: «Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренного серця». Він виразно сказав, що ми повинні від Нього цього навчитися. Що це означає на практиці: зрікатися себе, приймати свій хрест і йти дорогою за Ним – упокореним, покиненим і розп'ятим.

Роздуми для тих, хто шукає щастя

Яка мета твого життя?

Чимало людей ставить собі питання:«Для чого я живу? Який сенс мого життя?» Переважна більшість всі свої зусилля спрямовує на те, щоб здобути хорошу кар’єру, високий статус в суспільстві, щоб матеріально збагатитись і т. п. Наприклад, для сучасних політиків сенсом життя є багатство і влада. Батьки, у свою чергу, намагаються все зробити для того, щоб їхні діти отримали хорошу освіту, добре одружились, мали гарне житло… Однак, що насправді є найважливішим у житі людини, для чого дійсно вартує жити?

На ці запитання ми знайдемо відповідь у Божому Слові, де написано: «І коли ми живемо, для Господа живемо, і коли вмираємо, для Господа вмираємо». Кожен з нас має безсмертну душу. Майбутнє нашої душі залежить від того, чи ми приймемо Божий план спасіння щодо нас, і чи дозволимо Богу увійти до нашого життя. Усвідом: «Рано чи пізно ти помреш, а твоє життя пролетить надзвичайно швидко!»

Міжрелігійний діалог Франциска

Прийняти Ісуса - це віднайти сенс свого життя

Живучи тут, на землі, ми ніколи не задумуємося над своїм життям, а точніше, який сенс нашого життя. Найчастіше людське серце полонить різна марнота, тлінні скарби, земні багатства, а це – скоро минаючі, короткотривалі речі, які ніколи не наситять людину і не принесуть користі, а навпаки, зводять свою жертву з дороги, заводячи її в безвихідне становище. З таких ситуацій можна вибратися лише пізнавши Того, Хто є сенсом нашого життя, нашим Творцем і Спасителем.

Ісус Христос є метою нашого життя! Він помер за нас на хресті, переміг диявола і обмив нас від гріхів Своєю кровʼю, Він – наша допомога, захист і єдиний Хто може витягнути з болота і вивести з будь-якого лабіринту, якщо ми це Йому дозволимо.

Для віднови родини потрібен Ісус

Для кожного батька і матері радістю є їх діти. На їхнє виховання вони спрямовують усі свої зусилля і працю. Бог поставив на батьків велике відповідальне завдання- виховання своїх дітей. Слід зазначити, що це завдання не школи, навіть не Церкви, бо вони лише допомагають, але виключно самих батьків.

Сучасна криза сім’ї не оминула України. Про це свідчать численні розводи, цивільні шлюби, проблеми неплідності, алко-нарко залежність, аборти, сурогатне материнство, явище гомосексуалізму та інші збочення, тощо. Усе це немов ракові клітини, які призводять до хвороби увесь живий організм – Українську державу.