Як проявляється гордість?

Треба йти аж до раннього дитинства і запитати себе: Як проявлялася гордість? В деяких дітей – великим бунтом, коли не було по-їхньому, або великим себежалем (переважно вразливі діти). Корисно згадати, якими були наші реакції і до інших дітей. Вже там основна форма «его» показувала свій характер. З віком вона пристосовувалася, змінювала зовнішній вигляд, але постійно займала (і далі займає) таку позицію: «Біда, якщо б хтось з найближчого оточення був кращий, ніж я». Тоді одразу ж виникає заздрість, і навіть на дорозі за Ісусом. Це проявляється конкурентністю, порівнюванням з іншими, а в області думок – смутком, що я не такий, яким себе уявляю. А які уяви має Бог з моїм життям – це мене переважно не цікавить.

Чеснота покори

З усіх людей найбільшим прикладом покори є для нас Діва Марія. Господь Ісус, Богочоловік, сказав: «Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем». Він виразно сказав, що ми повинні цього від Нього навчитися і, без сумніву, вимагає цього від нас. Ми повинні практично зрікатися себе, приймати свій хрест і йти дорогою за Ним, упокореним, покиненим і розп’ятим. Покора – це основа всіх чеснот. Протилежністю до покори є гордість, яка веде до вічної смерті, в той час як покора – це ключ до неба. Покора перемагає диявола і стару людину в нас. Заздрість, порівнювання з іншими, конкурентність (навіть в духовному житті), смуток, що ближньому щось вдається – все це є гріх гордості! Тому треба постійно упокорятися в думках, але потім з думок перейти до слів, дій і жестів. Смуток часто є ознакою задивлення на себе, нездійснення наших уяв, мрій і т.д. Якщо ми не зростатимемо в цій чесноті, то ніколи не зможемо створити правдиву єдність з Христом, а також і з жодною людиною. Покора перемагає духа гордості. Гордість не любить тих, які кращі, заздрить їм і хоче їх якось принизити.

Чи можливо бути свобідним? І яку свободу дарує нам Ісус Христос?

Можливо бути свобідним, якщо перебувати в Ісусі Христі. Тільки Він може дати нам цю бажану свободу. Колись я мав багато залежностей: алкоголь, куріння, а також погані слова. Ці залежності мене зводили до ще більших гріхів і залежностей. Я ставав більш черствим, безсердечним, не реагував на біль інших людях, також мало звертав уваги на батьків, на їх життя і проблеми. Я жив своїм задоволенням і тим самим був заручником гріха. Молитва -  розмова з Богом була коротка, а деколи і це забував.

ТАК Марії повязане з втратою душі ради Бога

«Хто хоче спасти свою душу, той її погубить, а хто погубить свою душу ради Мене та Євангелії, той її спасе!» Це суть – втратити свою душу за Христа і Євангеліє. А в цьому є для нас прикладом Пресвята Богородиця в момент Благовіщення, коли Вона сказала: «Ось я раба Господня, нехай мені буде по слову твоєму».

Коли Діва Марія сказала: «Я раба Господня!», зійшов Святий Дух. Як це неможливе стане можливим? Святий Дух це зробить. Через Пресвяту Богородицю і Святого Духа Ісус хоче жити в нас. Як? Хоче, щоб ми віддали Йому свою волю аж до останньої речі, щоб віддали Йому все, щоб любили Бога всім серцем, всією душею і всією силою. Передумовою того, щоб Бог міг в нас жити, щоб Ісус міг в нас втілитись, є Маріїн  послух: «Я раба Господня!». Отож, все віддати Богові, як Пресвята Богородиця. Віддати Йому свою волю: «Навіть якщо цього не розумію, але хочу служити Тобі, Господи!»

Тоді Святий Дух дасть нам світло і силу, щоб Ісус міг в нас жити, щоб ми могли постійно входити до Христової смерті. В нас є гріх, отрута первородного гріха, який діє в нас через брехню. Тому потребуємо світло Святого Духа, бо Святий Дух є Духом правди, в той час як диявол є духом брехні. Святий Дух дає нам силу, щоб ми могли чинити Божу волю.

Отці та Вчителі Церкви засуджують гомосексуалізм

Церква Христова має за основу своєї віри і моралі об’явлені правди самим Богом, які записані у Біблії. Тому ставлення до гріха гомосексуалізму було чітке і ясне вже від ранньої Церкви – це «гидота» (Лев 26,6) перед Богом, гріх проти людської природи. Отці Церкви це слово Бога неодноразово наголошували та вияснювали.

Між першими, хто про це заявив, був св. Августин (354-430)

«Злочини, що є проти природи, наприклад ці зроблені содомітами, мусять бути засуджені і покарані повсюди і завжди. Навіть коли б їх вчинили всі люди, вони були б співучасниками самого Божого засудження. Бог не створив людей, щоб вони вчинили таке беззаконня проти самих себе. Коли йдеться за збоченою пристрастю, спотворюється сама природа створена Богом. Порушується сама єдність, яка має бути між Богом і нами» («Сповідь», ІІІ, 8).