У мого брата почала дуже сильно боліти нога. Я якось не надавала тому серйозного значення: думала, що він з дружиною щойно навернулися, почали молитися, разом чинили покаяння, читали Св. Письмо і ця проблема буде лише поштовхом, щоб бути ще ревнішими. Однак нога дійсно сильно боліла і брат звернувся до лікарів. Після багатьох обстежень, аналізів, знімків, лікарі прийшли до висновку, що у нього рак кісток. Перед тим він мав лейкемію, Господь його оздоровив, а тут рак в самих кістках. В нього сильно набрякла нога і він лежав, зовсім не ходив, навіть неможливо було доторкнутися до тої ноги, бо мав нестерпні болі.
Це був понеділок. На знімку побачили, що це рак і потрібно було тільки підтвердження – вирізати трохи кістки і дати на аналіз. Того дня брат залишився вдома і йому прийшла думка зайти на сайт і послухати проповідь свого духовного провідника. Там якраз була проповідь про сліпого Вартимея. І брата доторкнулися слова Вартимея: «Ісусе, сину Давидів, змилуйся наді мною!» Божий Дух так подіяв на нього, що він почав молитися до Бога своїми словами. І поки дружина прийшла з роботи, він вже ходив. Це велике чудо! У вівторок ввечері він вже стрибав, бігав, присідав. Брат навіть не хотів йти до лікаря, був переконаний, що Бог його зцілив. Але ми все ж таки пішли забрати результати останніх аналізів. Лікар запросив мене зайти в кабінет. В нього на столі лежали результати. Він мені сказав: «Я вже три дні ними любуюся. На даний момент там нічого нема. Мені потрібно ще порадитися, подивитися…». Я йому відповіла: «Ви нічого не шукайте, бо там дійсно нічого нема». Потім ми поїхали до лікуючого лікаря, а він не вірив своїм очам: почав брата випробовувати, щоб він присів, щоб поскакав, щоб зігнув ногу так і так. Брат все робив і його нічого не боліло.
Ось така сила молитви, сила проповіді, сила Божого слова, яке дійсно «живе і діяльне, яке проникає до розділу душі і духа, суглобів і кістяного мозку» (Євр.4,12).
Це був понеділок. На знімку побачили, що це рак і потрібно було тільки підтвердження – вирізати трохи кістки і дати на аналіз. Того дня брат залишився вдома і йому прийшла думка зайти на сайт і послухати проповідь свого духовного провідника. Там якраз була проповідь про сліпого Вартимея. І брата доторкнулися слова Вартимея: «Ісусе, сину Давидів, змилуйся наді мною!» Божий Дух так подіяв на нього, що він почав молитися до Бога своїми словами. І поки дружина прийшла з роботи, він вже ходив. Це велике чудо! У вівторок ввечері він вже стрибав, бігав, присідав. Брат навіть не хотів йти до лікаря, був переконаний, що Бог його зцілив. Але ми все ж таки пішли забрати результати останніх аналізів. Лікар запросив мене зайти в кабінет. В нього на столі лежали результати. Він мені сказав: «Я вже три дні ними любуюся. На даний момент там нічого нема. Мені потрібно ще порадитися, подивитися…». Я йому відповіла: «Ви нічого не шукайте, бо там дійсно нічого нема». Потім ми поїхали до лікуючого лікаря, а він не вірив своїм очам: почав брата випробовувати, щоб він присів, щоб поскакав, щоб зігнув ногу так і так. Брат все робив і його нічого не боліло.
Ось така сила молитви, сила проповіді, сила Божого слова, яке дійсно «живе і діяльне, яке проникає до розділу душі і духа, суглобів і кістяного мозку» (Євр.4,12).
(Оксана, 28р.)
Немає коментарів:
Дописати коментар