Архиєп. К. М. Вігано: «Сьогодні Бергольйо розвіяв усі сумніви і показав себе як inimicus Ecclesiæ [ворог Церкви]»

Пропонуємо Вашій увазі інтерв'ю італійської журналістки Франки Джiансолдаті з монс. Карло Марія Вігано опублікованого в «Il Messaggero» 20 серпня 2024 року. Архиєпископ Вігано розкриває моральні злочини та корупційні схеми верхівки Католицької Церкви, а також вказує на революційні зміни Другого Ватиканського Собору та узурпацію Папського уряду аргентинським єзуїтом Хорхе Маріо Бергольйо.

*  *  *

1. Зробимо один крок у минуле: у 2011 році Папа Ратцінгер просив Вас прийняти номінацію нунція у США, залишивши функції Губернатора, коли Ви наводили внутрішні порядки. У Вас був спір з кардиналом Бертоне, тодішнім Держсекретарем, чиє ім’я пов’язане зі скандалом щодо розкрадання фондів з Bambin Gesù, хоча з цього приводу ніколи не проводилося розслідування. Що Вам сказав Бенедикт XVI? Як йшли справи в той день і які були основні причини незгоди з Бертоне?

Розмова про «незгоду» здається мені евфемістичною. Владолюбний, безпринципний, маніпулятивний, наближений до масонських кіл: ось портрет кардинала Бертоне, в якого Бенедикт XVI, на жаль, був під контролем. Бертоне зробив усе можливе, щоб усунути мене з Державного секретаріату, тому що, виконуючи свій дуже делікатний уряд, я перешкоджав йому просувати «своїх» кандидатів - людей із його групи, корумпованих і часто сексуально збочених.

"Бергольйо - виконавець Соборної революції, яка має за ціль розчинення Римського католицизму у фальшивій релігії без догматів"

Обширне інтерв’ю доктора Тейлора Маршалла з архиєп. К.М. Вігано (08.08.2024) на болючі церковні теми, які стосуються Третьої Фатімської таємниці, Ватиканської корупції та церковних лобі, узурпація Папської влади, нові єретичні доктринальні парадигми Другого Ватиканського Собору та шляхи виходу з духовної кризи. 

Як Ви вважаєте, версія Третьої Фатімської таємниці опублікованої в 2000 році, є правдивою?

Архиєп. К.М. Вігано: Текст третьої частини Фатімської таємниці був переданий в 1944 році сестрою Луцією єпископу Лейрії: він стосується видіння, яке мали троє дітей-пастухів у 1917 році і яке за волею Діви Марії мало бути відкрито в 1960 року. Його було передано до канцелярії Святого оффіціо в 1957 році, за понтифікату Пія XII. Іван XXIII прочитав його в 1959 році і вирішив його не оприлюднювати. Павло VI зробив те ж саме в 1967 році. Іван Павло ІІ прочитав його в 1978 або, можливо, в 1981 році.

Архиєпископ К. М. Вігано: «Глобальний переворот розраховує на наше мовчання та сліпий послух»

Цими днями відбувся Національний Євхаристійний Конгрес в США, в Індіанаполісі (штат Індіана).

Джон Генрі Вестен (разом з іншими) організував альтернативну подію з Апостольською Святою Месою, для якої він попросив монс. Вігано надіслати відеозвернення.

Ось повний текст відеозвернення.

***

«Ви світло світу. Не може сховатися місто, що лежить на верху гори» (Мт 5, 14)

Дорогі друзі, я вітаю всіх вас, хто зібрався тут, щоб вшанувати й публічно поклонитися Євхаристійному Царю. Світ взиває: Нема в нас царя, крім кесаря. Ви відповідаєте: Христос є Цар! І ви супроводжуєте цього божественного Царя вулицями, щоб віддати Йому публічну шану, засвідчуючи свою віру та любов до Господа. Віру, яку ми також маємо намір свідчити в любові та обороні традиційної Меси - пульсуючого серця Святої Церкви, проти якої піднялися пекельні сили.

Інтерв’ю з Архиєп. К. М. Вігано, де він уточнює свою позицію після декрету Дикастерії Доктрини Віри

(І частина)

Метт Гасперс

- У Вашій новій декларації (тут), Ви розрізняєте «Соборову церкву» від Католицької Церкви, таким чином стверджуєте, що існують «дві Церкви, звичайно», тоді як у минулому (тут) Ви заявили: «Очевидно, що є не дві Церкви, що було б неможливим, богохульним і єретичним». Тому, здається, ніби Ваша позиція змінилася. Тепер Ви вважаєте, що «Соборова церква» є повністю відокремлена від Католицької Церкви, а не якась підривна секта, яка існує в середині правдивої Церкви?

Моя позиція не змінилася: існує лише одна правдива Церква, а це Римо-Католицька Апостольська Церква. Але насправді тут, так би мовити, є дві реальності, які накладаються одна на одну: одна з них – це правдива Церква, а інша — фальшива церква, deep church [глибинна церква]. Якщо Ви звернули увагу, то у своїй декларації «J’accuse» («Обвинувачення») я ясно написав “two churches” [«дві церкви»] з малої літери, щоб підкреслити аномалію цієї співприсутності.

Архиєпископ Карло Марія Вігано: Моя оборона – це не лише моя особиста річ, але захист Святої Христової Церкви та Депозиту віри

ДЕКЛАРАЦІЯ
монс. Карло Марія Вігано,
Титулярного архиєпископа Ульпіани, Апостольського Нунція
за звинуваченням у схизмі

«Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба проповідували вам іншу [Євангелію], більше за те, ніж ми вам проповідували були, нехай буде анатема! Як ми сказали перше, так і нині повторюю: коли хтось вам проповідує іншу Євангелію,

ніж ту, що ви прийняли, - нехай буде анатема».

(Гал 1, 8-9)

«Коли я думаю, що ми перебуваємо в палаці Дикастерія Доктрини Віри, який є винятковим свідком Традиції та оборони католицької віри, я не можу не думати, що я вдома, і що це я, - як ви мене називаєте «традиціоналістом», - мав би судити вас». Так твердив архиєпископ Марсель Лефевр у 1979 році, коли був викликаний до ех Святого офіціо, в присутності Префекта кардинала Шепера та двох інших прелатів.

Як було заявлено мною у заяві від 20 червня, я не визнаю повноважень ні суду, який хоче судити мене, ані його Префекта, ані того, хто його призначив. Це моє рішення, безперечно болюче, не є наслідком поспіху чи духу бунтарства; радше є переконанням моральної необхідності, яка мене, як єпископа і наступника апостолів, зобов’язує в сумлінні свідчити про Істину, тобто про самого Бога, про нашого Господа Ісуса Христа.

Архиєпископ Карло Марія Вігано: СТЕРЕЖІТЬСЯ ФАЛЬШИВИХ ПРОРОКІВ

/Повідомлення щодо початку позасудового карного провадження за злочином схизми (art. 2 SST; кан. 1364 ККП)/

Дикастерія Доктрини Віри сповістила мене простим електронним листом про початок позасудового карного процесу, де проти мене було висунено обвинувачення у вчиненні злочину схизми та заперечення легітимності «Папи Франциска», розірвання сопричастя «з ним» і відкинення Другого Ватиканського Собору. 20 червня мене викликали особисто з’явитися до Палацу Декастерія Доктрини Віри [Ватикан] або в особі адвоката. Я навіть припускаю, що вирок вже готовий, враховуючи позасудовий розгляд справи.

Вважаю висунуті мені обвинувачення приводом для честі. Вірю, що самі формулювання очільників звинувачення підтверджують ті тези, які я неодноразово підкреслював у своїх виступах. Невипадково, що звинувачення проти мене – це питання легітимності Хорхе Маріо Бергольйо та відкидання Другого Ватиканського Собору: Собор представляє ідеологічну, богословську, моральну та літургічну ракову пухлину, метастазами якої є «синодальна церква» Бергольйо.

Творці ґендерної ідеології

Ґендерна ідеологія виникла в середині 20 століття. Вона базується на деяких антропологічних твердженнях, які дефінують людську особу виключно через її сексуальність. Творці ґендерної ідеології запровадили до психології та сексології новий термін “ґендер” або “ґендерна ідентичність”, що виражає “соціальну роль” або “стать” людини. Що це означає? Згідно ґендерної теорії дитина не народжується вже з визначеною і вродженою біологічною статтю – хлопчиком або дівчинкою (це можна визначити під час УЗД немовляти на 10-11 тижні вагітності матері), але з невизначеною сексуальною ідентичністю (статтю), яку дитина повинна сама потім вільно обрати згідно своїх суб’єктивних відчуттів та соціалізації. Щоб оправдати і узаконити сексуальні девіації, це широке поле невизначеності та хаосу, назвали і хитро загорнули до поняття “ґендер”. Ключовою річчю в ґендерній теорії є суб’єктивна оцінка людиною власної ідентичності! В корені тут є прихована ворожість та несприйняття своєї біологічної статі і сексуальності.