неділя, 22 червня 2014 р.

Герман Коген (піаніст, атеїст) – шлях навернення до Бога


«Всі ви, що колись подивляли мене, прийдіть і придивіться до мене й зрозумійте, що «кусок хліба» не може так перемінити людини… Я знайшов невичерпний скарб - Ісуса  захованого в Пресвятій Євхаристії».

Герман Коген був єврей. Уже як був малим хлопцем, своєю грою на фортепіано він звернув на себе увагу великого угорського музиканта Франца Ліста. На своє нещастя Герман попав у товариство людей набагато старших за нього, що вели розкішне життя. Він сам розповідає про себе, що коли було йому 14 років він проповідував атеїзм, комунізм і відміну подружжя, а в 16 років він був вже старим картярем, що чванився не відповідним поводженням і не мав ніякої віри.


Одного вечора органіст однієї католицької парафії попросив Когена, щоб заграв у костелі на органі  під час травневого богослужіння. Коген каже, що він охоче згодився на те, хоч йому було трохи дивно, що він одержав таке запрошення. Під час благословення Найсвятішими Тайнами він почув у собі якийсь невисказаний потяг, щоб схилити свою голову й потім  дивувався сам собі, що так скоро зробив це. А сталося це тому, бо він відчув там тоді живу присутність «Когось», а разом із тим почуття і бажання стати християнином.

Коли невдовзі, Герман,переходив коло католицької церкви й почув голос дзвону, що закликав на Службу Божу, увійшов знову до церкви й прослухав уважно три Служби Божі. Цю дивну «Присутність» він відчував і цим разом так сильно, що вирішив знову прийти до церкви. Тим разом під час благословення Найсвятішими Тайнами він уже став навколішки, бо перше тільки схиляв голову.

Герман відчув, що він мусить знайти ключ до розв’язки того тихого впливу, який відчував,коли був у церкві. З тією думкою зайшов до одного свого католицького друга, щоб позичити в нього книжки про Пресвяту Євхаристію. Та той друг мав тільки молитовник. Герман взяв цей молитовник й почав перечитувати по кілька разів молитви зі Служби Божої і молитви перед і після Св. Причастя.

Перед самим своїм наверненням він написав такі слова:
«Я часто плакав у своєму дитинстві, та я ніколи не проливав таких сліз, як ці. Я побачив зразу  перед собою всі гріхи мого минулого життя – ті погані гріхи, гідні гніву Найвищого Судді, а при цім я чув дивний спокій, Бога, що в своєму милосерді прощав ті гріхи й приймав мою сильну постанову любити Його з того часу над усе».

Цей єврей, музикант Герман Коген, не тільки за благодаттю Святого Духа навернувся до Ісуса та прийняв католицьку віру, але й вступив до Чину отців Кармелітів і став священиком. Одним із перших діл його апостольської ревності було навернення його добродія Ф. Ліста і родичів.

Коли давні друзі стали засипати його листами повними здивування, що сталося з ним, Герман відповів їм у відкритому листі, більш-менш, ось такими словами:
«Всі ви, що колись подивляли мене, прийдіть і придивіться до мене й зрозумійте, що «кусок хліба» не може так перемінити людини. Якщо я сьогодні не ганяю за вашими оплесками й не збираю вінків слави, то це тому,що знайшов Господа безсмертної слави - Ісуса захованого в Пресвятій Тайні Євхаристії. Якщо я не засідаю з вами до зеленого столика, щоб згортати ваше золото до своєї кишені, то це тому, що я знайшов невичерпний скарб - Ісуса  захованого в Пресвятій Євхаристії. А якщо не засідаю до ваших бенкетів при столах, що вгинаються від їжі й напоїв, то це тому, що я знайшов Небесний Бенкет у товаристві ангелів - Ісуса захованого в Пресвятій Євхаристії. Всі ви прийдіть і переконайтеся, який солодкий є Господь»(Пс.34,9)».

Немає коментарів:

Дописати коментар