середа, 25 червня 2014 р.

Яна – свята дитина зі Словаччини


Це було у Словаччині. Марія, молода медсестра, у вільний час від занять вирішила відвідати міське відділення міської дитячої лікарні, щоб погратися там з дітьми і принести в їхнє життя трохи радості. Так вона ходила від ліжечка до ліжечка, розмовляючи з ними. Підійшла Марія і до ліжка 14-ти річної хворої, яку звали Яна. Коли Яна дізналася, що Марія є віруючою медсестрою і ходить регулярно до церкви, хоч це був 1977 рік, період, коли переслідували церкву. Дівчинка зраділа і розповіла її про те, що ще ніколи нікому не розповідала. Ось її історія:

Вже минуло 5 років з того часу, коли я прийняла перше Св. Причастя, але таємно. Мене підготувала моя бабця, бо мої батьки були невіруючими і членами комуністичної партії. Моя мама – вчителька, а тато – партійний секретар.
Незадовго про моє перше Св. Причастя дізналися батьки. Вони побили бабусю і вигнали її з дому. Мама кричала на мене, обшукала мою кімнату, знайшла образки та Катехизм. Вона усе спалила, а потім поклала на стіл книгу Леніна і сказала: «Ось це ми тепер будемо вивчати!». Я плюнула на книжку, за що батько мене побив. Бабцю я шукала і знайшла у церкві. Я просила її повернутися таємно до моєї кімнати, бо був зимовий період і час Різдва. Минуло 10 днів… Батьки розкрили нашу таємницю і знову побили і вигнали бабцю. А мене тато бив мало не до смерті. Мою бабцю знайшли біля церкви мертвою, вона замерзла від холоду. Я плакала, бо не могла піти на похорон. Тато мені пригрозив, що страшно битиме, якщо я щось комусь скажу. Мене відвезли в лікарню, щоправда, в інший район.  Ніхто не знає де я і що зі мною. З того часу я постійно в лікарнях, зовсім сама. На голові в мене є гуля, яка з’явилася після того, як мене побив тато. Вона зростає. З неї весь час щось тече  і мені будуть робити операцію.
Марія зрозуміла, що мова йде про пухлину голови. Яна сказала: «Хочу добре висповідатися і прийняти св. Причастя. Чи могли б ви прикликати священика?». Медсестра пообіцяла що покличе, а також що її відвідає після операції. Коли Марія прийшла через 14 днів відвідати Яну, дізналася, що Яна після операції померла. Дівчинка залишила молодій медсестрі лист такого змісту: «Маріє, дякую вам за моє друге і останнє Св. Причастя. Зараз я вже після операції. Мої батьки прийшли мене відвідати і вони були нещасні – я стала глухою. Батько витягнув зі своєї сумки образок з Розп’ятим Христом і написав: «Яно, ти наш Розіп’ятий Ісус! Ти привела нас до Бога! Я більше не партійний секретар, але працюю на складі, а мама вже не працює в школі, але є продавцем.Ми вийшли з партії. Дякуємо тобі».  Яна померла 8 січня 1977 року.

P.S.: Яна любила Ісуса і носила Його в своєму серці, тому батьки побачили в ній Розіп’ятого Ісуса, який перемінив і їхнє серце. Ми є покликані бути христоносицями – носителями Христа Ісуса.

Немає коментарів:

Дописати коментар