Своїми думками перенесемося декілька століть назад, коли існувала работоргівля.
В одному з приморських містечок проводився ярмарок, де продавали людей – чорних і білих. Цей ярмарок зацікавлював багатих людей, а особливо купців. Обличчя тих, кого продавали були сповнені страхом, люттю та слізьми. Між ними були не лише дорослі чоловіки, а й жінки та молоді дівчата. Кожен з них потрапив на цей ринок по-різному, хто через викрадення, хто через полон, а когось вже перепродують. Доля тих людей була важка… Усі вони втратили своїх рідних і надію повернутися додому, адже стали товаром, який можна тепер купити чи продати та робити з ним що завгодно.
У великому гаморі та скупчені людей купці ретельно розглядають свій товар. Була це непристойна та принизлива процедура.
Цим ярмарком проходив один багатий чоловік. Він зауважив, як саме розпочався торг за одну молоду дівчину. В її очах він побачив страх та сльози. Він уважно слідкував за усім, що відбувалося. Хтось із купців поставив за неї свою ціну. Почався аукціонний торг – хто дасть більше, тому і буде належати «товар». Ціна постійно зростала і аж дійшла до своєї вершини. Процедура торгу була такою, що оголошувалася кінцева ціна, а потім тричі лунав стукіт молотка, який засвідчував кінець покупки. Після чого товар переходив у власність покупця, який ще мусів оформити деякі паперові документи.
І ось торг зупинився на одній ціні, все наближалося до свого логічного завершення. Саме в той момент серце прохожого чоловіка затривожилося: А що буде з тою дівчиною? Він підійшов до гурту покупців та запропонував у двічі більшу ціну ніж була запропонована. Пролунала тишина, ніхто не пропонував більше. Стукіт молотка засвідчив, що купівля здійснилася, від тепер ця дівчина є його власність.
Дівчину передають новому власнику. Її руки є зв’язані шнурками. Чоловік поглянув на неї та побачив у її погляді ненависть. Вона нічого не говорячи плюнула йому в обличчя в знак свого бунту та презирства. Цей поважний пан нічого їй не відповів, але мовчки та терпеливо обтер своє обличчя і повів її, щоб остаточно ще оформити документи.
Коли господар повернувся у його руках був документ. Він сказав до молодої дівчини: «Ось цей документ засвідчує, що ти від сьогодні є вільною. Але якщо ти втратиш його, ти знову станеш рабою».
Дівчина не могла збагнути, що відбувається. Вона спромоглася лиш повторяти ці фрази: «Як, Ви купили мене просто так, щоб потім відпустити.., Ви купили мене просто так, щоб потім відпустити…». По її щоках потекли сльози, а обличчя раділо від щастя. Дівчина зрозуміла якого великого доброчинця вона зустріла, його любов і милосердя до неї були неоціненні. Тепер своє вільне життя, яке вже висіло на грані прірви, вона завдячує йому. З її уст виринають слова: «Я хочу добровільно для вас служити, якщо ви не заперечуєте». Так вона хотіла віддячитись своєму пану, який вчинив її вільною, заплативши за неї високу ціну.
Подібно наш Господь Ісус заплатив на хресті за кожного з нас своєю дорогоцінною кров’ю. Тому ап.. Петро говорить, що «Не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя.., але дорогоцінною кров’ю Христа, непорочного й чистого Ягняти» (І Пт. 1, 18-19). Ісус за нас заплатив своєю смертю, щоб ми були вільні від гріха і диявола. Тому християнином може вважатись той, хто добровільно прийме Ісуса та посвятить йому своє життя. Ми також отримали документ, що засвідчує нашу свободу. А ним є Св. Тайна Хрещення. Ми через благодать Божу стали вільні - Божі діти. Цю гідність маємо берегти.
В одному з приморських містечок проводився ярмарок, де продавали людей – чорних і білих. Цей ярмарок зацікавлював багатих людей, а особливо купців. Обличчя тих, кого продавали були сповнені страхом, люттю та слізьми. Між ними були не лише дорослі чоловіки, а й жінки та молоді дівчата. Кожен з них потрапив на цей ринок по-різному, хто через викрадення, хто через полон, а когось вже перепродують. Доля тих людей була важка… Усі вони втратили своїх рідних і надію повернутися додому, адже стали товаром, який можна тепер купити чи продати та робити з ним що завгодно.
У великому гаморі та скупчені людей купці ретельно розглядають свій товар. Була це непристойна та принизлива процедура.
Цим ярмарком проходив один багатий чоловік. Він зауважив, як саме розпочався торг за одну молоду дівчину. В її очах він побачив страх та сльози. Він уважно слідкував за усім, що відбувалося. Хтось із купців поставив за неї свою ціну. Почався аукціонний торг – хто дасть більше, тому і буде належати «товар». Ціна постійно зростала і аж дійшла до своєї вершини. Процедура торгу була такою, що оголошувалася кінцева ціна, а потім тричі лунав стукіт молотка, який засвідчував кінець покупки. Після чого товар переходив у власність покупця, який ще мусів оформити деякі паперові документи.
І ось торг зупинився на одній ціні, все наближалося до свого логічного завершення. Саме в той момент серце прохожого чоловіка затривожилося: А що буде з тою дівчиною? Він підійшов до гурту покупців та запропонував у двічі більшу ціну ніж була запропонована. Пролунала тишина, ніхто не пропонував більше. Стукіт молотка засвідчив, що купівля здійснилася, від тепер ця дівчина є його власність.
Дівчину передають новому власнику. Її руки є зв’язані шнурками. Чоловік поглянув на неї та побачив у її погляді ненависть. Вона нічого не говорячи плюнула йому в обличчя в знак свого бунту та презирства. Цей поважний пан нічого їй не відповів, але мовчки та терпеливо обтер своє обличчя і повів її, щоб остаточно ще оформити документи.
Коли господар повернувся у його руках був документ. Він сказав до молодої дівчини: «Ось цей документ засвідчує, що ти від сьогодні є вільною. Але якщо ти втратиш його, ти знову станеш рабою».
Дівчина не могла збагнути, що відбувається. Вона спромоглася лиш повторяти ці фрази: «Як, Ви купили мене просто так, щоб потім відпустити.., Ви купили мене просто так, щоб потім відпустити…». По її щоках потекли сльози, а обличчя раділо від щастя. Дівчина зрозуміла якого великого доброчинця вона зустріла, його любов і милосердя до неї були неоціненні. Тепер своє вільне життя, яке вже висіло на грані прірви, вона завдячує йому. З її уст виринають слова: «Я хочу добровільно для вас служити, якщо ви не заперечуєте». Так вона хотіла віддячитись своєму пану, який вчинив її вільною, заплативши за неї високу ціну.
Подібно наш Господь Ісус заплатив на хресті за кожного з нас своєю дорогоцінною кров’ю. Тому ап.. Петро говорить, що «Не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя.., але дорогоцінною кров’ю Христа, непорочного й чистого Ягняти» (І Пт. 1, 18-19). Ісус за нас заплатив своєю смертю, щоб ми були вільні від гріха і диявола. Тому християнином може вважатись той, хто добровільно прийме Ісуса та посвятить йому своє життя. Ми також отримали документ, що засвідчує нашу свободу. А ним є Св. Тайна Хрещення. Ми через благодать Божу стали вільні - Божі діти. Цю гідність маємо берегти.
Немає коментарів:
Дописати коментар