Крик душі: свідчення мами, яка не зробила запланований аборт Сила страху паралізує людину Гріхи проти гідності подружжя Боротьба Церкви з єресями: минулі та сучасні єресі 1 Божа Заповідь і гріхи проти неї (обширно) Міжрелігійний діалог витіснив місійну природу Церкви. Які руйнівні плоди це принесло? "Дім Аврамічної Сім'ї" - нова Вавилонська вежа і формування нової синкретичної релігії New Age

понеділок, 27 квітня 2015 р.

Синдром цифрового недоумства

Цифрове недоумствоце не жарт, а діагноз. Термін «digital dementia» прийшов з Північної Кореї, що раніше за всіх стала на шлях оцифрування країни. Сьогодні 83,8 % жителів Північної Кореї мають доступ в Інтернет, а у 73 % корейців є смартфони. Разом із смартфонами та іншими гаджетами вірус цифрового недоумства проникає у всі країни і всі прошарки суспільства. Він не знає географічних і соціальних кордонів. В 2007 році спеціалісти почали зауважувати, що все більше підлітків страждають на втрату пам’яті, розлад уваги, когнітивні порушення, пригніченість і депресію, низький рівень самоконтролю. Дослідження показали, що в мозку цих пацієнтів спостерігаються зміни, схожі з тими, що появляються після черепно-мозкової травми чи на ранній стадії деменції – недоумства, яке зазвичай розвивається в похилому віці.  
Визначні нейробіологи, нейрофізіологи, фізіологи мозку, педіатри, психологи і психіатри  розглядають проблеми з різних боків та пишуть наукові дослідження і публікації, щоб звернути увагу суспільства про катастрофічні ризики, які несуть новітні цифрові технології підростаючому поколінню і які повинні враховувати політики, економісти і батьки. Визначний вклад до цієї болючої проблеми вніс німецький нейрофізіолог і психіатр, батько шестеро дітей, МанфредШпітцер.

Звичайно ж, ніхто з учених не має нічого проти цифрових технологій як таких: вони пришвидшують і полегшують багато видів діяльності. Мова лише про те, що в нових технологіях є зворотній бік: вони небезпечні для дітей і підлітків, і це необхідно враховувати. Паровоз, літак, автомобіль також були геніальними винаходами технічного прогресу і мали гарячі дискусії свого часу, але ж ми не садимо за кермо дитину, не даємо їй штурвал, а чекаємо, поки вона виросте і сформується в зрілу людину. То чому ж ми, не встигнувши відірвати малюка від грудей, всуваємо йому планшет? Ставимо дисплеї в дитячих садках і школі?
Цифрові технології – це гігантський бізнес, націлений передовсім на дітей як найперспективнішу аудиторію. Тому виробники цієї індустрії зацікавлені в замовчуванні і маніпуляції правдивої інформації про реальну небезпеку від смартфонів, планшетів та від Інтернету. Вони самі замовляють незалежні дослідження, щоб показати, що від них є лише користь. Однак доказів про потенційну небезпеку на розвиток мозку є більш ніж достатньо. Наведемо тут декілька прикладів:

Час і пластичність мозку

Головним фактором у цій історії є час. Страшно уявити, що 7-літня дитина в Європі провела біля екранів більше 1 року (по 24 години на добу), а 18-літний європеєць більше 4 роки. З таких шокуючи цифр починається доповідь Аріка Сігмана, молодого британського біолога, члена Європарламенту. Сьогодні західній підліток у середньому витрачає  на «спілкування» з екранами близько 8 годин на добу. Це час вкрадений у житті, оскільки він використаний намарно. Не на спілкування з батьками, не на читання книг, навчання, малювання, слухання доброї музики, заняття спортом тощо, – ні на що з того, що вимагає мозок дитини, що формується.
Мозок дитини повинен дозріти, вирости в 4 рази, побудувати нейронні зв’язки. Ця гігантська робота триває до 20-літнього віку. Це не означає, що дальше мозок не розвивається. Але робить він це повільніше, добудовуючи деталями фундамент, закладений до 20 років.
Одна з унікальних властивостей мозку – це його пластичність або здатність до адаптації в тому середовищі, в якому він перебуває, тобто до навчання. Тому час, навколишнє середовище і наші дії формують наш мозок.

Що є поживою для мозку?

Ми самі формуємо свій мозок: усі наші дії, розв’язання складних завдань і глибокі роздуми – усе залишає свій слід в нашому мозку. «Ніщо не може замінити того, що діти одержують від власного, вільного і незалежного мислення, коли вони досліджують фізичний світ і стикаються з чимось новим», - вважає британський професор психології Таня Бірон. Усі ми є свідками того як також і в Україні різко міняються інтереси нового покоління. Як мало наших дітей сьогодні ганяють вулицями і дворами, не залазять на дерева, не пускають корабликів у потічках і озерах, не стрибають по камінні, не бігають під дощем тощо. Світ звузився для багатьох підлітків до розмірів екрана комп’ютера, планшета або смартфона.  Від них діти стають закритими, егоїстичними, цинічними, бунтівливими, не послушними ні батькам ні вчителям. Такі наслідки неминуче відіб’ються у майбутньому житті, якщо на це не дати своєчасно лік.
Чим більше зовнішніх стимулів в дитинстві і підлітковому віці, тим активніше і швидше формується мозок. Ось чому так важливо, щоб дитина фізично, а не віртуально досліджувала світ. Поживою для мозку є досвід – наші дії, мислення, уява, емоції, бажання, дослідження тощо.
Нашому мозку потрібна не лише пожива, але й сон. Нездатність вилізти з Інтернету і соцмережі, комп’ютерних ігор скорочує час сну підлітків і призводить до його серйозних порушень. Який тут розвиток мозку, коли зранку вже болить голова?!

Як сидіння в Інтернеті і соцмережах може змінити мозок?

По-перше, одноманітне проводження часу різко обмежує кількість зовнішніх стимулів, тобто поживи для мозку.
По-друге, мозок не отримує достатнього досвіду, щоб розвивати важливі свої ділянки, відповідальні за співчуття, самоконтроль, прийняття рішень, уяву і образне мислення та інше. Те, що не працює відмирає. У людини, яка не тренує пам'ять (а навіщо, усе є в смартфоні і навігаторі), неминуче виникають проблеми з пам’яттю, тканини мозку атрофуються.
По-третє, сидіння протягом багатьох годин перед екраном викликає ожиріння, проблеми з опорно-руховим апаратом, різні неврологічні розлади. Психіатри відмічають, що все більше дітей піддаються ментальним розладам, тяжким депресіям, не кажучи вже про випадки тяжкої залежності від Інтернету. Чим більше часу підлітки проводять в соціальних мережах, тим сильніше вони почуваються самотніми, знижується здатність до емпатія, виникає немотивована агресія.

Рятувати своїх дітей – справа батьків

Не варто боятися, що ваша дитина упустить час і не засвоїть своєчасно всі ці гаджети. Спеціалісти стверджують, що ніяких спеціальних здібностей для такого засвоєння людині не потрібно. «Найкраще, що ви зможете зробити для своєї дитини, - це не купити їй планшет чи смартфон, поки вона не вивчиться як слід і не сформує свій мозок», -  вважає вищезгаданий Манфред Шпітцер. Тут варто притримуватися принципу: На все є свій час! Діти люблять цукерки, однак це не є привід їх годувати цукерками на сніданок, обід і вечерю.
Слід зазначити, що винахідники цифрової індустрії бережуть своїх дітей від негативного впливу через заборони і обмеження. Наприклад, Стів Джобсон заявляв в інтерв’ю у «Ньо-Йорк таймс», що обмежує своїм дітям час на нові технології. Він заборонив своїм трьом дітям-підліткам використовувати гаджети вночі і вихідні та приходити з смартфоном на вечерю. Кріс Андерсон, головний редактор американського журналу «Wired», один із засновникі 3DRobotios заявив: «Я, як ніхто інший, бачу небезпеку в надзвичайному захоплені Інтернетом. Я сам зіткнувся з цією проблемою і не хочу, щоб ці ж проблеми були в моїх дітей». Він заборонив дітям гаджети та екрани в спальні.
Тому важливо для батьків є не йти в ногу з модою, щоб мої діти мали усе що хочуть, але важливо є взяти під увагу те, що для них є корисне та здорове. В тисячу разів мають рацію ті батьки, які водять своїх дітей на гуртки, читають їм книжки на ніч, разом обговорюють прочитане, перевіряють домашнє завдання і змушують його переробляти, якщо воно зроблене не правильно.
Сьогодні потрібно поставити правильно питання: Як захистити своїх дітей від негативних впливів цифрової і комп’ютерної індустрії. Батьки – ви є відповідальні за своїх дітей. Тому ви дайте щасливе дитинство своїм дітям, захистіть їх та виховуйте до зрілості.

Шляхи вирішення проблеми:

1.       Ні планшету чи смартфонів малим дітям!
2.       Телефон для дитини є можливим, якщо в цьому є практична необхідність (напр., контроль за дитиною у школі). Телефон мав би бути простий і без Інтернету.
3.       Робити заборони і обмеження цифрових технологій, враховуючи вік дітей.
4.       Робити з дітьми (старшими) обговорення як правильно використовувати планшет, комп’ютер, телефон тощо. Показати на позитивні сторони та на негативні сторони. Готувати їх до зрілості та обережності. Особливо наголошувати, що ці речі мають служити нам, а не навпаки, щоб ми сталися їх рабами.


P.S. Слово для християнських батьків: Християнські батьки мусять поставитися відповідально до цієї проблематики. Диявол поставив сьогодні ставку на молоду генерацію. Коли ви це проспите він вам «вкраде» дітей, які потім будете гірко оплакувати.  Один з великих педагогів та вихователів молоді Італії, св. Джованні Боско повторяв: «Якщо ми не дамо дитині заняття, то його дасть диявол».