Христова Церква - стовп та основа правди (1 Тим. 3,15)

Публікація дає відповіді на ці питання:

1. Що таке Церква? 
2. Ознаки правдивої Церкви 
3. Місія Христової Церкви 
4. Христова Церква - стовп та основа правди 
5. Зовнішні загрози для Церкви 
6. Внутрішні проблеми Церкви 

1. Що таке Церква? 

Церква (гр. "εκκλεζία", що означає «зібрання» або «скликання») – це спільнота християн, що вірять в Ісуса Христа, як свого особистого Спасителя і Бога та живуть згідно Його Євангелія. Вони визнають католицьку та апостольську віру, приймають ті самі св. Тайни та приймають церковний авторитет єпископа, Патріарха чи Папи. Св. Августин (354-430) дає таке визначення церкви: «Церква – це народ Божий, розсіяний по всьому світі». Церква Христова (правовірні християни) є новим Ізраїлем, які стали ним через віру в Ісуса Христа - Божого Сина.

Яка є природа Христової Церкви?

За думкою Святих Отців, Христова Церква за своєю природою є Божа і людська, земна (видима) і небесна (невидима). Вона має подвійний вимір: вертикальний - поклонятися і прославляти Бога; та горизонтальний - спасати людські душі. Особливе місце в Церкві займає Св. Письмо, Апостольська Традиція, навчання, молитва, Святі Таїнства, служіння єпископа та священика, місії. 

Церква є ділом цілої Святої Тройці

Задум покликати людей (Церкву) через свого Сина до божественного життя зродився у мудрих і добрих задумах Предвічного Отця; Божий Син ставши Відкупителем людського роду є Головою і Засновником Церкви; Святий Дух об'явив Церкву у день П'ятидесятниці, виливши на неї різні дари та харизми, її постійно освячує та очищає. 

Старий Завіт, приготування до зародження Церкви

Цілий Старий Завіт - це період приготування і збирання Божого народу (Церкви), який почався від моменту, коли гріх зруйнував єдність людей з Богом і єдність людей між собою. Скликання Церкви стало, так би мовити, відповіддю Бога на хаос, спричинений гріхом. Цей відвічний план спасіння і формування Церкви проходив через покликання Авраама, якому Бог обіцяв, що він стане батьком великого народу (пор. Бут. 12,12,2; 15,5-6); вибрання Ізраїля як Божого народу (пор. Вих. 19,5-6; Втор. 7,6); пророки сповіщали про Месію і про укладення Нового і вічного Союзу (пор. Єр.31,31-34; Іс. 55,3). Цей Новий Союз уклав Ісус Христос своєю смертю на хресті.

Ісус є Голова Церкви 

Церква є тісно з'єднана з особою Ісуса Христа. Вона заснована на Ісусі, відкуплена і очищена Його дорогоцінною кров'ю. Церква Христова зродилася дією Святого Духа у день П'ятидесятниці. Від того часу, вона має проповідувати Євангеліє «всім народам христячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (пор. Мт. 28, 19-20). 

Головою Церкви є Ісус Христос. Він невидимо керує Церквою через Святого Духа. Ап. Павло у листі до Ефесян вказує на цю істину: Ісус – голова Церкви, а Церква – Його тіло (пор. Еф. 1, 23). Між Ісусом та Церквою (кожним віруючим) є укладений союз св. Хрещення, що вимагає духовної єдності та любові. Тому головною рисою Церкви від самих початків було мати послух Богові та вірність Євангелії. 

Ісус заснував Церкву як видиму ієрархічну структуру з різними служіннями і дарами - апостоли, пророки, євангелисти, пастирі і вчителі (про. Єф. 4,11), які мали служити своїм братам у вірі. Апостоли, під проводом ап. Петра, прийняли від Ісуса потрійний уряд навчати, опікуватися та служити, тобто уряд Вчителя, Пастиря та Священика. Він дав їм цю владу, кажучи: «Хто вас слухає, Мене слухає; а хто гордує вами, Мною гордує» (Лк. 10,16). Апостоли передали цю владу своїм послідовникам єпископам через накладання рук (хіротонію). Правовірні єпископи в єдності з Папою чи Патріархом творять живий Учительський Уряд Церкви, який має право пояснювати св. Письмо. Однак, жоден документ Папи, Патріарха, Кардинала, єпископа і навіть Собору не стоїть вище норм і авторитету Божого Слова. Усі вони мають берегти депозит віри виражений у св. Письмі, Традиції Церкви і Соборах. 

Церква – Містичне тіло Христове 

Визначення Церкви як Містичного Тіла Христового дає ап. Павло: "Ви ж - Христове тіло, і члени кожен зокрема" (1 Кор. 12,27). Ісус є Голова тіла, тобто Церкви, а ми віруючі є Його членами, які мають у цьому живому тілі свої функції та обов’язки. Умовно прийнято розділяти Церкву як Тіло Христове на: Церкву воюючу – це християни на землі, які живуть у часі та боряться з гріхом за своє спасіння та спасіння інших людей через місії; Церкву терплячу – до неї належать спасенні душі, що знаходяться у чистилищі. Там вони проходять повне і досконале очищення від наслідків своїх гріхів та інфікованої гріхом людської природи; Церкву прославлену – до неї належать усі святі у небі, які вже є у Божій славі та заступаються за нас перед Богом. 

Церква воююча для досягнення своєї мети – спасіння душ та духовної зрілості християн, виконує Богом дану місію через служіння апостолів, пророків, євангелистів, пастирів, вчителів (пор. Еф. 4,11; Мт. 28,19-20). 

До Містичного Тіла Христового належать спасенні християни, які є в небі або в чистилищі (католики, православні, протестанти і навіть деякі погани, які жили згідно совісті, шукали і любили правду). А також правдиві християни, які приналежать до Церкви воюючої тут на землі. Хто ними є? Ті, хто прийняв Ісуса, зберігає правовірне навчання і віру та живе в освячуючій ласці та послусі Богу. 

2. Ознаки правдивої Церкви 

Правдива Христова Церква має 4 ознаки. Їх було прийнято в "Символі віри" на Нікейському (325) та Константинопольському (381) Соборі. Отці Собору визнали, що Христова Церква є єдина, свята, католицька (соборна) та апостольська і ці прикмети вона має не від себе самої, але від Христа, який через Святого Духа робить її такою. Християнські спільноти, які мають ці ознаки, мають повноту християнської віри. 

1). Церква Христова - одна 

Ісус заснував, не кілька, а одну Церкву, яку відкупив своєю кров'ю на хресті. Вона заснована на апостолах і пророках (пор. Еф. 2,20). Христова Церква має свою видиму і духовну (невидиму) сторону. Суть Церкви є в її невидимій стороні, якою є Містичне Тіло Христове, де Ісус Христос є Засновником і Головою. До цього Тіла Христового належать католики, православні і протестанти. Хоч, слід підкреслити, що не всі християни мають повноту віри. Однак, згідно св. Письма: "Хто має Сина Божого, має життя (вічне), хто не має Сина Божого, той не має життя (вічного)" (1 Ів. 5, 11-12), - спасіння людини приходить через прийняття та віру в Ісуса. Християни, які повірили в Ісуса і дали себе охрестити, і в яких живе Христос є живими членами Містичного Тіла Христового - Церкви. Тут йдеться про особисте відношення до Господа Ісуса, яке передбачає дотримання Його вчення. Такі віруючі мають Христового Духа і належать Богові.

Ознака єдності між християнами виражається як видимою так і невидимою духовною єдністю між вірними (віровизнання, св. Тайни, апостольська спадкоємність, визнання церковної влади, тощо). Різноманітність обрядів, мови, народів і традицій не є перешкодою в єдності віри.

Правдива Христова Церква є завжди переслідувана духом світу або владою, ідеологіями та духом поганства.

Рани єдності Церкви: схизми, єресі та відступництво. 

Що таке "схизма"? Схизма або розкол (гр. "σχίζω") - це юридичне відділення однієї Церкви від іншої або розкол у середині одної Церкви. У Христовій Церкві було декілька великих схизм (розколів): Велика Східна схизма в 1054 році  (між Західною і Східною Церквами); Велика Західна схизма (1378-1417) - період двоє-троє папства, виступ Лютера (1517) і утворення протестантських деномінацій; виступ католицького єпископа М. Лефевра (1965) і утворення спільноти св. Пія Х.

Що таке "єресь"? Єресь (гр. "αίρεσις") - це відкидання, неприйняття, перекручення або ставлення під сумнів загально визнаних Церквою догм або правд віри, які ми отримали через об'явлення Божого Слова чи Апостольської Традиції. Єретик (особа, яка поширює єресь) втрачає духовну єдність у вірі з цілою Церквою. Тому його, після певної юридичної церковної процедури, відлучають від Церкви.

Що таке відступництво (апостазія)?  Відступництво - це відречення від Ісуса Христа та його Євангелія. Відречення може бути пряме, коли хтось відверто відрікається від віри в Ісуса, або через жести, які про це говорять. Відступництво є церковним злочином. Воно є і тоді, коли хтось самовільно залишає заради одруження священство або монаше життя з вічними обітами. 

2). Церква Христова - свята 

Церква є свята, бо є освячена самим Ісусом Христом, а також через святість святих і мучеників. Церква містить у своєму лоні грішників, які мусять іти дорогою покаяння і очищення з попередніх гріхів. Кожен християнин є покликаний до святості. 

3). Церква Христова - католицька (вселенська) 

Церква є католицька, бо в ній є присутній Христос. Св. Ігнатій Антіохійський говорить: "Де є Ісус Христос, там є католицька Церква". Вона проголошує повноту і цілісніть віри, несе і уділяє повноту засобів спасіння (св. Тайни). Церква послана до всіх народів і всіх часів. Це означає, що місія Церкви має вселенський вимір, тобто призначена для всіх народів, рас і культур. 

4). Церква Христова - апостольська 

Ця ознака має 3 головні складові елементи: 

1. апостольське походження; 

2. апостольську науку; 

3. апостольську поступність (Мт. 28,19-20): дар навчати та священнодіяти св. Тайни у владі єпископа і священика. 

3. Місія Христової Церкви 

Церква за своєю природою є місійною. Вона виконує волю Ісуса згідно Мт. 28,19-20: "Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав". Ми є послані у світ, щоб звіщати Євангеліє усім народам. Першочергова місія Церкви полягає в тому, щоб спасати людські душі. А спасіння є тільки в Ісусі Христі. Він є єдина дорога до Отця. Місцем, де воно реалізується, є правдива Церква. Вона є кораблем спасіння і якорем надії у цьому світі. 

Місійна діяльність Церкви має 3 напрямки: 

1. оголошення Євангелія тим народам, які ще не знають Ісуса або є ще незрілими у вірі, не мають сформованих спільнот; 

2. душпастирювання вірних - євангелізація спрямована на духовний ріст та формування учнівства; 

3. "нова євангелізація" або "реєвангелізація" - оголошення Євангелія тим народам, які втратили свою християнську віру і традиції (духовно мертві християни). 

4. Христова Церква - стовп та основа правди 

Другий основний напрямок місії Церкви полягає в тому, щоб вона була стовпом та основою правди (пор. 1 Тим. 3,15). Церква Христова у своїй природі є закорінена у правді, яку нам об'явив Бог (правда про створення світу, про Бога і людину, про гріх і відкуплення тощо). Також вона репрезентує саму Правду, якою є Ісус Христос. 

Під стовпом і основою правди розуміється віра і мораль. Церква оголошує спасительну віру в Ісуса як єдиний Богом даний шлях до спасіння душі і осягнення блаженства у небі. Це її обов'язок: навіть ціною смерті місіонерів, проповідувати Євангеліє Ісуса Христа усім народам. 

Від самого початку свого існування Христова Церква була змушена оборонятися від ворогів видимих і невидимих мечем слова. Християнська апологетика (оборона віри) була ефективним інструментом в руках святих пастирів та христинських апологетів. Церква обороняла та завжди має обороняти спасительну віру, без якої ніхто не спасеться та християнську мораль, яка побудована на основі правди і справедливості. Віра відкриває людям небо, а християнська мораль приносить гармонію в особисте, родинне і суспільне життя людей. 

Християнська апологетика має три напрямки: богословський, історико-філософський та науковий. Перший спрямований на оборону християнської віри всередині Церкви перед різними єресями та маніпуляціями Божого слова різними фальшивими вчителями. Два останні напрямки є зосереджені на захист та обгрунтування християнської віри перед зовнішнім світом (наприклад, перед ісламізацією, Новим Світовим Порядком, фальшивими філософіями, ідеологіями та псевдонауковими теоріями). 

Христова Церква через своїх пастирів має бути пророчим голосом, передусім для християнських народів, у своїм слові, позиції та духовній владі. А це означає розмаскувати систему духа брехні, який впливає на думання і поведінку людей, руйнуючи їх у душі та на зовні. Вона має також вказати на вихід з ситуації християнським політикам. Тут її місія полягає в тому, щоб ясно і в авторитеті Божому вказувати на зло (гріх і його наслідки), яке є у середині Церкви та у світі. Церква не може мовчати на гріх або йти на прив'язі політиків, підтримуючи зло. Іншими словами, допомогти людям розпізнати: де є добро, а де є зло. З іншого боку, необхідно заохочувати християн і людей доброї волі до боротьби зі злом у собі та світі, до поширення, захисту і утвердження християнських та моральних цінностей. 

Для того, щоб Христова Церква була стовпом і основою правди, вона має мати Христового Духа. Тоді Учительський Уряд в єдності з Пророчою службою зможуть виконувати свою місію. Живемо у важкій історичній добі останніх часів, де йде жахлива духовна боротьба. Християнство знаходиться у великій духовній кризі віри і моралі. Воно потребує негайної правдивої реформи та правдивих Божих пастирів і пророків. Велику провину в цій кризовій ситуації мають церковні лідери. Більшість християн є заручниками ситуації і взагалі не усвідомлюють, що відбувається. Вони чемно слухаються своїх священиків і йдуть немов вівці на заріз. Христова Церква сьогодні не ідентифікується з церковними структурами, більшість з яких проповідують тепер фальшиве Євангеліє. 

До Христової Церкви сьогодні приналежать ті, хто прийняв Ісуса, зберігає правовірне навчання та спасительну біблійну віру, які були передані нам апостолами та святими. Це ті, хто живе в освячуючій ласці та послусі Богу; хто відмежовується від системи зла, яке існує у світі та сучасних єресей, які проникли християнство (наприклад, що усі релігії спасають, що Бог християн і мусульман є один і той самий). 

Дух антихриста завойовує щораз сильніші позиції і поступово правдиві християни будуть поставлені поза законом держави. Ватикан і основні православні Патріархальні Церкви прийняли програму глобалізіції Нового Світового Порядку. Починаючи з початку 20 ст. масони проникли у церковні структури на найвищі посади і ведуть християн під прапором "послуху церковній владі" до вічної загибелі. Західні протестанські церкви пішли вже дуже далеко - узаконюють одностатеві шлюби. 

Нижче подаємо загрози і проблеми перед якими правдиві пастирі Христового стада (Церкви) мають берегти християн. 

5. Зовнішні загрози для Церкви 

• Новий Світовий Порядок і масонство (глобалізація, чіпування, скорочення населення, формування нового трансгуманного суспільства); 
• Ідеології (гендерна ідеологія, фемінізм, культурні революції та інформаційні війни); 
• Модерні філософії та маніпуляційні психології; 
• Хвиля ісламізації Європи та поширення поганських практик; 
• Масова сатанізація народів; 
• Деморалізація суспільства, особливо молоді. 

6. Внутрішні проблеми Церкви 

• Дух фарисейства і законництва вбиває відношення до Ісуса та не дає простору для Святого Духа і правдивої реформи Церкви;
• Єресі немодернізму (невіра в Божественне надхнення Св. Письма; невіра в чуда, у воскресіння Ісуса, в існування пекла і диявола; усі релігії спасають);
• Апостазія від християнської віри (у Європі закриваються церкви і монастирі);
• Спроби скасувати целібат;
• Лібералізм через ЛГБТ Меси, спроби узаконити гомосексуальні шлюби;
• Серед християн домінує атмосфера безбожництва, байдужості, літепності, пристосування до світу, толерантність до гріха;
• Ватикан підтримує міграційну політику в Європі;
• Дух поганства через культ Пачамами;
• Міжрелігійний діалог в основі якого лежить релігійний синкретизм (дух Асижу = дух поганства);
• Розпочався формувати напрямок між світовими релігіями за світове братерство (Абу-Дабі);
• інтегральна екологія як нова ідеологія (екологічні гріхи).

Причини внутрішньої кризи Католицької Церкви: 

• ліберальна теологія, яка вбила віру у молодих студентів семінарії; 
• пристосування до світу і мовчання на гріх; 
• відкритість на поганство і поганські практики (магія, віщування, спіритизм, альтернативна медицина); 
• вплив масонів на Церкву та проникнення їх до церковних структур; 
• злочини педофілії та гомосексуалізму всередині Церкви; 
• зрада пастирів своєму покликанню та Ісусу; 
• не чинилося правдиве покаяння та не наголошувалося на основні речі Євангелія; 
• обрядовість та згіршення священослужителів; 
• деморалізація та сатанізація молоді.