Модерна і сакральна музика. Яка музика має служити для прослави Бога?

Музика в нашому житті не є чимось нейтральним, але насамперед викликає симпатію, а потім відкриває на духа. Отож виникає питання: яка це є симпатія і який дух?! Святий Дух чи дух противний Богові? 

Музика, яка походить від Бога спонукає серце до любові Розп’ятого Ісуса і чистої любові до людини, яка проявляється милосердям, прощенням і тугою за її найбільшим добром, спасінням її безсмертної душі. Ця музика вносить гармонію, сакральність і підносить душу до Бога.

Музика, яка походить із протилежного джерела, диспонує до наркотиків, алкоголю, нечистоти, гедонізму, бунту, ненависті, насилля, прокльонів, нігілізму, вбивства, самогубства, окультизму і сатанізму.

Не більшість, але всі рокові групи і кожний вид рок-музики диспонує до якогось з перечислених беззаконь! Коментарі, як кажуть, зайві. Так то є! Це є тверда реальність і не треба про це дискутувати. Рокова музика не буде нікого диспонувати до чистої любові до Ісуса, до життя чистоти і правдивої покори! І тут ніяких винятків нема.

Ця музика, цей негативний репертуар, став наркотиком для сучасної генерації і нажаль, багато християн, які вважають себе за навернених, не усвідомлюють, що поки не поставляться радикально до цієї проблеми, тобто, якщо з рок-музикою не порвуть, то власне ніяке навернення в них не настало, а була тільки половинчатість. Адже насправді їхнім во­ло­дарем є не Господь Ісус, а цей ідол чи наркотик – музика, яка за­корінена в іншому царстві, не в Царстві Божому!

Багато хлопців покинули семінарії і монастирі, втра­тивши покликання, тому що не порва­ли з нега­тивною му­зикою! А що буде з тими, котрі прийняли вічні обіти і тайну священства, але й надалі за­хоплюються тим деревом і його отруйними пло­да­ми? Про та­ких Ісус говорив: “Не можете двом панам слу­жити”. Коли людина пориває з окультизмом, мусить спалити окультну літе­ратуру, окультні предмети і розійтися з спіль­нотою ди­явола. Так само по­трібно, щоб той, хто за­хоплю­вався такою музикою, викинув платівки і касети та перестав слухати цю музику по теле­баченню, а го­ловне по радіо! На музику по­трібно мати чіткий погляд, але не від знавців му­зики, а осіб духовних, які піклуються спа­сінням без­смертних душ і котрі мають досвід духовної боротьби та радикального на­слі­дування Христа. Ми маємо ходити в правді, але нечистота, невіра, дух світу, а головне байдужість і поло­винчастість нищать ду­ховне життя, а замість того, щоб християни були сіллю і квасом, роблять із них безсильних, смішних фігурок, які не здатні ви­ховувати ані себе, ані своїх дітей для Божого Цар­ства. Їхні діти, якщо не від­вернуться, і то рі­шуче від духа світу, а значить і від не­гативної музики, втратять віру або по­падуть у пастку якоїсь секти.

Нещодавно група ревних християн побувала на єван­гелізації в Словаччині. Ось що вони згадують: “Спочатку па­нувала атмосфера живої віри і великого спокою, але з’явилася “християнська” рок-група з електрогітарами та барабанами, і все закін­чилося безсоромним хаосом. Зерна Божого Слова було роз­топтано”.

Дійсно, є багато людей, для яких ця музика стала нарко­тиком. І навіть якщо якась пісня має хри­стиянський текст, тим ще не змінюється її злий корінь! Повто­рюємо: сказати, чи слу­жить музика добру чи злу, не можуть так звані музикознавці, музичні наркомани, а лише люди, які вільні у відношенні до тієї музики і є знавцями ду­ховного життя!

Коли одному молодикові розповіли правду про музику, він із подивом зазначив: “Тоді нам не залишається нічого, крім старої духової труби?” А ми до цього додали: “Так, тільки і вона не завжди корисна. Навіть на­родні пісні, якщо оспівують не­чистоту, теж спонукають до не­чис­тивих мрій, а тому є шкід­ливі. І хоч коріння їхнє не погане, однак текст є шкід­ливим”.

Яку ж музику можна слу­хати християнинові, який хоче іти за Ісусом у правді? На це відповідав Давид Вількерсон (автор відомої книги “Хрест і кінжал”): 

“Це така духовна музика, в якій можемо прий­мати Ісуса Христа!” 

У Свя­тому Письмі говориться, що маємо Бога прославляти ду­ховними піснями, псалмами і гімнами (пор. Еф 5,19; Кол. 3,16). Ми не повинні викреслювати музику з християнського життя. Давид співав Господеві з арфою і цитрою. У книзі Одкркровень (14,3) говориться про пре­красний спів нової пісні, якої ніхто не міг навчитися, крім вибраних.

Дорогий молодий при­яте­лю, те, що прочитаєш, мож­ливо, шокує тебе. Але якщо ти дійсно зрікся духа цього світу, то маєш, чим зайнятися. Тобі потрібний спокій, тиша для молитви, ти потребуєш часу, щоб читати духовну літературу, особливо життєписи святих; книги, які приведуть тебе до життя з Ісусом і спонукатимуть до ду­ховного студіювання Свя­того Письма (заувага: лібе­ральна теологія і пояснення Святого Письма в цьому лібе­ральному дусі про­тилежні цьо­му).

Ти потребуєш духовної спіль­ноти, щоб вистояти про­ти сильних і, головне, ра­фіно­ваних спроб повернути тебе назад, у світську колію ми­слення і поведінки. Ти по­винен мати час на особисті розмови про Господа і на про­пагування Євангелії іншим: ти не будеш мати часу, щоб тра­тити до­рогоцінні години на про­слу­ховування музики, яка тебе відводить від реальності та від правди про те, що Бога маємо щодня любити і Йому служити.

Цілі генерації не мали цієї т. зв. “модерної” музики і змогли жити без неї, а їхнє життя часто було більш плідним і хри­сти­янським від нашого. Життя вимагає героїзму і сили для жертви, а хто тобі її дасть? Ця музика – ні, тільки – Ісус і зісланий Ним Святий Дух! Ця музика відводить від дійсної правди і веде людину у її его­їстичний світ мрій. Пам’ятай, ти піклу­єшся про життя, про життя вічне! Не дозволяй поїти себе алкоголем, наркотиками, не­чистотою моральною та ду­ховною і так званою “мо­дер­ною”, однак нечистою му­зикою. Тому не дивуймося, що деякі погано закінчили, хоч ніби й прийняли Ісуса за свого Господа і зреклися всього, але цю музику залишили собі. При­к­ладом цього є група з США “Ісусовий рух” (дивіться далі). До так званої сучасної музики належить не тільки рок-музика, але також музика руху Нью Ейч, так звана музика сфер, музика не з цього світу (J.M / Jarre, Vangelis, Kitaro, Епуа і т. п.).

Цікаво виникли рок-му­зика і назва рок-н-рол. На початку 50-х років диск жо­кей Алан Фрід, перший із бі­ло­шкірих, які займалися му­зикою “ритм енд блуз”, що передувала рок-н-ролу: родовід рок-н ролу є voodoo → j 222 → blues → rockviroll (D. Tame. The Secret Power of Musiс. с. 181-204) Рок-н-рол – це своєрідна суміш між ритмами енд блуз і кантрі енд вестерн мюзік. Фрід був один із перших білошкірих, які грали цю музику. Він заграв цю ком­бінацію по радіо і не знав, як її назва­ти. Фрід отри­мував різні про­позиції, як назвати цю му­зику, і вирішив назвати її ви­словом, який уживається у негритянсько­му гето для пе­редподруж­нього сексу на заднім сидінні авта. І так назва рок-н-рол була прий­нята.

Д. Тейн (невіруючий) у своїй книзі “Таємна сила му­зики” (1984 р.) говорить про основну рису рок-н-ролу, про його філософський фундамент, який полягає у гедонізмі (про­славленні насолоди як вищого сенсу життя) та анархії. Він пише: 

“Чи маємо обійти земну кулю, щоб знайти найагре­сивнішу і, без сумніву, дияволь­ську музику? Безумовно, що ми не знайшли б нічого, що б перевершило у цих речах voodoo як ритмічний супровід до сатанинських ритуалів і оргій. Voodoo є квінтесенцією музич­ного диявола. Без­перечно, слу­хати цю музику означає бути постійно наповненим звуком її жорстокості і сили. Музи­ко­знавці та історики не сумні­ваються, що ритми барабанів з Африки взяли до Америки і там пристосували до стилю, який пізніше назвали джазом. Але якщо джаз і блюз були батьками рок-н-ролу, то можна гово­рити про прямий перехід від ри­туалів voodoo в Африці через джаз до рок-н-ролу і до інших видів сучасної рок-музики.

 

Дослідники з’ясували, що гармонічні і негар­монічні акор­ди, різні інтервали та інші му­зичні характеристики (тобто її звукова сторона) дуже впли­вають на пульс і дихання лю­дини в залежності від швидкості та зміни ритму. Так само виявилося, що рок-ме­лодії спричинюють не­природне напруження голо­сових з’язок і їхній звук може мати негативний вплив на скелетні м’язи. Рок-ритми та­кож породжують не­рит­міч­ність ударів серця і певні музичні ритми можуть спри­чинити рідкісне захворювання, відоме як музикогенна епілепсія (заре­єст­ровано 76 випадків до 1984 року), причому декого хво­роба спровокувала до само­губства.

Бачимо, що музика впли­ває на тіло двома способами: прямо – на клітини та органи, і непрямо – на відчуття, які можуть призвести до порушення фізіологічних процесів" (там же, с. 137).

Те, що музика може мати сильний вплив на настрій, від­чуття або характер люди­ни, читаємо і в Святому Пись­мі (1 Сам. 16,15-17; 2 Цар. 3,15). На­віть невіруючий Алан Блум у своїй книзі “Тhе Сlosing оf the American Mind” робить цікаві висновки, які торкаються мо­рального впливу музики на людину: 

“Цілком очевидна за­лежність цієї генерації від му­зики. Тепер велика частина молоді від 10 до 20 років живе задля музики. Рок-музика викликає пристрасті і пропагує ідеали, які не мають нічого спільного з тим, з чого молодь могла б черпати життя. Підозрюю, що звичка слухати рок має подібний ефект, як споживання наркотика. Я пе­реконаний, що рок у всіх його формах – катастрофічна про­б­ле­ма, з якою людство му­сить навести лад, якщо хоче ви­жити” (с. 68-81).

“Християнський” рок – це донька світського року. Деякі стараються християнізувати демонську рок- музику, щоб так заохотити молодь. Кажуть: “Для того, щоб ми залучили їх до себе, мусимо говорити їх­ньою мовою”. Задля чого? Чи можемо хри­сти­янізувати алко­голь, якщо на пляшку почіпимо щось із Єван­гелії? Чи христи­яни можуть його купувати і продавати, щоб таким чином притягувати пи­яків до Ісуса? Небіблійні ме­тоди не ви­прав­до­вують навіть добрі наміри.

Харизматик Давид Віль­керсон у своїй книзі “Приклади трубку до губ” (1985) говорить: 

“Однією з причин, чому Дух Божий відступив від “Ісусового руху” (духовне пробудження від т. з. хіппі на зломі 60-70 рр), було те, що вони не змогли зректися старої музики. Від­реклися від маріхуани, героїну, алкоголю і збоченого сек­су. Але не хотіли відректися від улюб­леного року. Кажу, що ця за­лежність від му­зики сильніша від вживання наркотиків або ні­котину. Це найбільша масова залежність у світовій історії. Рок-музика, яку вико­ристо­вують і слухають у християнсь­ких колах, походить із того са­мого сата­нинського на­сіння, як панк, тяжкий метал та інші дия­воль­ські концерти по світі". 

Е. Пі­кернінг пише про ознаки му­зики, яка має про­славляти Бога, таке: 

“Не по­вин­на збу­джувати до спокуси чи падіння нових або слабких ві­руючих (пор. Рм. 14,13-21; 15, 2). Музику, яка нагадує ново­наверненим людям їхній ко­лишній спосіб життя в грісі, мусимо відкинути. Поширення рок-музики між сучасними хри­стиянами вказує на дух компро­місу зі світом, який рішуче від­кидає Боже Сло­во. Віруючі мали б і щодо му­зики наслідувати заклик Св. Павла:” Все, що робите... робіть на Славу Божу”. (1Кор. 10, 31). Як можна вико­ристати рок-музику, коріння якої лежить в де­монських колах, для поширення Євангелії нашого Господа Ісуса Христа, коли доведено її злий вплив на від­чуття і тіло?” (Е. Pickening? The kind of music that Got honors, 1988).

Ми сьогодні вже чітко ба­чимо, що хибними і даремними були намагання христи­яні­зу­вати світську психологію та її практики (гіпноз і т. п.) тільки зміною назви на “христи­ян­ську” психологію і “християн­ські” психіатричні клініки, і до чого призвів самий тільки процес зміни назв. Та сама помилка повторюється, коли змінюють назву світської ро­к-музики на “христия­нсь­кий” рок через те, що приймають христи­янські тек­сти. 

Хіба щось стане христи­янським лише тому, що хрис­тиянізується тер­мінологія і у назві на­пишеться ім’я Господа Ісуса Христа? Хіба не потрібно радше закликати заблуканих через таку культуру до покаяння і спра­ведливості, ніж копіювати таку культуру смерті?