Музика в нашому житті не є чимось нейтральним, але насамперед викликає симпатію, а потім відкриває на духа. Отож виникає питання: яка це є симпатія і який дух?! Святий Дух чи дух противний Богові? Музика, яка походить від Бога спонукає серце до любові Розп’ятого Ісуса і чистої любові до людини, яка проявляється милосердям, прощенням і тугою за її найбільшим добром, спасінням її безсмертної душі. Музика, яка походить із протилежного джерела, диспонує до наркотиків, алкоголю, нечистоти, гедонізму, бунту, ненависті, насилля, прокльонів, нігілізму, вбивства, самогубства, окультизму і сатанізму.
Не більшість, але всі рокові групи і кожний вид рок-музики диспонує до якогось з перечислених беззаконь! Коментарі, як кажуть, зайві. Так то є! Це є тверда реальність і не треба про це дискутувати. Рокова музика не буде нікого диспонувати до чистої любові до Ісуса, до життя чистоти і правдивої покори! І тут ніяких винятків нема.
Не більшість, але всі рокові групи і кожний вид рок-музики диспонує до якогось з перечислених беззаконь! Коментарі, як кажуть, зайві. Так то є! Це є тверда реальність і не треба про це дискутувати. Рокова музика не буде нікого диспонувати до чистої любові до Ісуса, до життя чистоти і правдивої покори! І тут ніяких винятків нема.
Багато хлопців покинули семінарії і монастирі, втративши покликання, тому що не порвали з негативною музикою! А що буде з тими, котрі прийняли вічні обіти і тайну священства, але й надалі захоплюються тим деревом і його отруйними плодами? Про таких Ісус говорив: “Не можете двом панам служити”. Коли людина пориває з окультизмом, мусить спалити окультну літературу, окультні предмети і розійтися з спільнотою диявола. Так само потрібно, щоб той, хто захоплювався такою музикою, викинув платівки і касети та перестав слухати цю музику по телебаченню, а головне по радіо! На музику потрібно мати чіткий погляд, але не від знавців музики, а осіб духовних, які піклуються спасінням безсмертних душ і котрі мають досвід духовної боротьби та радикального наслідування Христа. Ми маємо ходити в правді, але нечистота, невіра, дух світу, а головне байдужість і половинчастість нищать духовне життя, а замість того, щоб християни були сіллю і квасом, роблять із них безсильних, смішних фігурок, які не здатні виховувати ані себе, ані своїх дітей для Божого Царства. Їхні діти, якщо не відвернуться, і то рішуче від духа світу, а значить і від негативної музики, втратять віру або попадуть у пастку якоїсь секти.
Дійсно, є багато людей, для яких ця музика стала наркотиком. І навіть якщо якась пісня має християнський текст, тим ще не змінюється її злий корінь! Повторюємо: сказати, чи служить музика добру чи злу, не можуть так звані музикознавці, музичні наркомани, а лише люди, які вільні у відношенні до тієї музики і є знавцями духовного життя!
Коли одному молодикові розповіли правду про музику, він із подивом зазначив: “Тоді нам не залишається нічого, крім старої духової труби?” А ми до цього додали: “Так, тільки і вона не завжди корисна. Навіть народні пісні, якщо оспівують нечистоту, теж спонукають до нечистивих мрій, а тому є шкідливі. І хоч коріння їхнє не погане, однак текст є шкідливим”.
Яку ж музику можна слухати християнинові, який хоче іти за Ісусом у правді? На це відповідав Давид Вількерсон (автор відомої книги “Хрест і кінжал”): “Це така духовна музика, в якій можемо приймати Ісуса Христа!” У Святому Письмі говориться, що маємо Бога прославляти духовними піснями, псалмами і гімнами (пор. Еф 5,19; Кол. 3,16). Ми не повинні викреслювати музику з християнського життя. Давид співав Господеві з арфою і цитрою. У книзі Одкркровень (14,3) говориться про прекрасний спів нової пісні, якої ніхто не міг навчитися, крім вибраних.
Дорогий молодий приятелю, те, що прочитаєш, можливо, шокує тебе. Але якщо ти дійсно зрікся духа цього світу, то маєш, чим зайнятися. Тобі потрібний спокій, тиша для молитви, ти потребуєш часу, щоб читати духовну літературу, особливо життєписи святих; книги, які приведуть тебе до життя з Ісусом і спонукатимуть до духовного студіювання Святого Письма (заувага: ліберальна теологія і пояснення Святого Письма в цьому ліберальному дусі протилежні цьому).
Ти потребуєш духовної спільноти, щоб вистояти проти сильних і, головне, рафінованих спроб повернути тебе назад, у світську колію мислення і поведінки. Ти повинен мати час на особисті розмови про Господа і на пропагування Євангелії іншим: ти не будеш мати часу, щоб тратити дорогоцінні години на прослуховування музики, яка тебе відводить від реальності та від правди про те, що Бога маємо щодня любити і Йому служити.
Цілі генерації не мали цієї т. зв. “модерної” музики і змогли жити без неї, а їхнє життя часто було більш плідним і християнським від нашого. Життя вимагає героїзму і сили для жертви, а хто тобі її дасть? Ця музика – ні, тільки – Ісус і зісланий Ним Святий Дух! Ця музика відводить від дійсної правди і веде людину у її егоїстичний світ мрій. Пам’ятай, ти піклуєшся про життя, про життя вічне! Не дозволяй поїти себе алкоголем, наркотиками, нечистотою моральною та духовною і так званою “модерною”, однак нечистою музикою. Тому не дивуймося, що деякі погано закінчили, хоч ніби й прийняли Ісуса за свого Господа і зреклися всього, але цю музику залишили собі. Прикладом цього є група з США “Ісусовий рух” (дивіться далі). До так званої сучасної музики належить не тільки рок-музика, але також музика руху Нью Ейч, так звана музика сфер, музика не з цього світу (J.M / Jarre, Vangelis, Kitaro, Епуа і т. п.).
Цікаво виникли рок-музика і назва рок-н-рол. На початку 50-х років диск жокей Алан Фрід, перший із білошкірих, які займалися музикою “ритм енд блуз”, що передувала рок-н-ролу: родовід рок-н ролу є voodoo → j 222 → blues → rockviroll (D. Tame. The Secret Power of Musiс. с. 181-204) Рок-н-рол – це своєрідна суміш між ритмами енд блуз і кантрі енд вестерн мюзік. Фрід був один із перших білошкірих, які грали цю музику. Він заграв цю комбінацію по радіо і не знав, як її назвати. Фрід отримував різні пропозиції, як назвати цю музику, і вирішив назвати її висловом, який уживається у негритянському гето для передподружнього сексу на заднім сидінні авта. І так назва рок-н-рол була прийнята.
Д. Тейн (невіруючий) у своїй книзі “Таємна сила музики” (1984 р.) говорить про основну рису рок-н-ролу, про його філософський фундамент, який полягає у гедонізмі (прославленні насолоди як вищого сенсу життя) та анархії. Він пише: “Чи маємо обійти земну кулю, щоб знайти найагресивнішу і, без сумніву, диявольську музику? Безумовно, що ми не знайшли б нічого, що б перевершило у цих речах voodoo як ритмічний супровід до сатанинських ритуалів і оргій. Voodoo є квінтесенцією музичного диявола. Безперечно, слухати цю музику означає бути постійно наповненим звуком її жорстокості і сили. Музикознавці та історики не сумніваються, що ритми барабанів з Африки взяли до Америки і там пристосували до стилю, який пізніше назвали джазом. Але якщо джаз і блюз були батьками рок-н-ролу, то можна говорити про прямий перехід від ритуалів voodoo в Африці через джаз до рок-н-ролу і до інших видів сучасної рок-музики.
Дослідники з’ясували, що гармонічні і негармонічні акорди, різні інтервали та інші музичні характеристики (тобто її звукова сторона) дуже впливають на пульс і дихання людини в залежності від швидкості та зміни ритму. Так само виявилося, що рок-мелодії спричинюють неприродне напруження голосових з’язок і їхній звук може мати негативний вплив на скелетні м’язи. Рок-ритми також породжують неритмічність ударів серця і певні музичні ритми можуть спричинити рідкісне захворювання, відоме як музикогенна епілепсія (зареєстровано 76 випадків до 1984 року), причому декого хвороба спровокувала до самогубства.
Бачимо, що музика впливає на тіло двома способами: прямо – на клітини та органи, і непрямо – на відчуття, які можуть призвести до порушення фізіологічних процесів (Там же, с. 137).
Те, що музика може мати сильний вплив на настрій, відчуття або характер людини, читаємо і в Святому Письмі (1 Сам. 16,15-17; 2 Цар. 3,15). Навіть невіруючий Алан Блум у своїй книзі “Тhе Сlosing оf the American Mind” робить цікаві висновки, які торкаються морального впливу музики на людину: “Цілком очевидна залежність цієї генерації від музики. Тепер велика частина молоді від 10 до 20 років живе задля музики. Рок-музика викликає пристрасті і пропагує ідеали, які не мають нічого спільного з тим, з чого молодь могла б черпати життя. Підозрюю, що звичка слухати рок має подібний ефект, як споживання наркотика. Я переконаний, що рок у всіх його формах – катастрофічна проблема, з якою людство мусить навести лад, якщо хоче вижити” (с. 68-81).
“Християнський” рок – це донька світського року. Деякі стараються християнізувати демонську рок- музику, щоб так заохотити молодь. Кажуть: “Для того, щоб ми залучили їх до себе, мусимо говорити їхньою мовою”. Задля чого? Чи можемо християнізувати алкоголь, якщо на пляшку почіпимо щось із Євангелії? Чи християни можуть його купувати і продавати, щоб таким чином притягувати пияків до Ісуса? Небіблійні методи не виправдовують навіть добрі наміри.
Харизматик Давид Вількерсон у своїй книзі “Приклади трубку до губ” (1985) говорить: “Однією з причин, чому Дух Божий відступив від “Ісусового руху” (духовне пробудження від т. з. хіппі на зломі 60-70 рр), було те, що вони не змогли зректися старої музики. Відреклися від маріхуани, героїну, алкоголю і збоченого сексу. Але не хотіли відректися від улюбленого року. Кажу, що ця залежність від музики сильніша від вживання наркотиків або нікотину. Це найбільша масова залежність у світовій історії. Рок-музика, яку використовують і слухають у християнських колах, походить із того самого сатанинського насіння, як панк, тяжкий метал та інші диявольські концерти по світі. Е. Пікернінг пише про ознаки музики, яка має прославляти Бога, таке: “Не повинна збуджувати до спокуси чи падіння нових або слабких віруючих (пор. Рм. 14,13-21; 15, 2).
Музику, яка нагадує новонаверненим людям їхній колишній спосіб життя в грісі, мусимо відкинути. Поширення рок-музики між сучасними християнами вказує на дух компромісу зі світом, який рішуче відкидає Боже Слово. Віруючі мали б і щодо музики наслідувати заклик Св. Павла:” Все, що робите... робіть на Славу Божу”. (1Кор. 10, 31). Як можна використати рок-музику, коріння якої лежить в демонських колах, для поширення Євангелії нашого Господа Ісуса Христа, коли доведено її злий вплив на відчуття і тіло?”(Е. Pickening? The kind of music that Got honors, 1988).
Ми сьогодні вже чітко бачимо, що хибними і даремними були намагання християнізувати світську психологію та її практики (гіпноз і т. п.) тільки зміною назви на “християнську” психологію і “християнські” психіатричні клініки, і до чого призвів самий тільки процес зміни назв. Та сама помилка повторюється, коли змінюють назву світської рок-музики на “християнський” рок через те, що приймають християнські тексти. Хіба щось стане християнським лише тому, що християнізується термінологія і у назві напишеться ім’я Господа Ісуса Христа? Хіба не потрібно радше закликати заблуканих через таку культуру до покаяння і справедливості, ніж копіювати таку негативну культуру?
