Моя тітка була на
заробітках в Америці, в самому Нью-Йорку. Кожного дня на роботу доїжджала
автобусом. Одного дня автобус в дорозі поламався. Водій намагався його
зремонтувати і це забрало в нього трохи часу. Тітка розповідала, що в перший
момент їй хотілося шемрати, тому що боялася, що запізниться на роботу.
Але
потім витягнула вервицю і почала молитися. В наступну хвилину мотор завівся і
автобус поїхав. Коли вони наближалися до славнозвісних хмарочосів-близнюків, тітка
побачила жахливу картину (11 вересня 2001 року). Якби автобус не поламався, то
в цю трагічну хвилину якраз опинився б під руїнами. Тітка зі сльозами на очах
дякувала Божому Провидінню за чудесний порятунок.
(Д.)
