субота, 30 червня 2012 р.

Бог дав мені нові легені і нове життя в Ісусі Христі

Я вийшла заміж в 19 років, народила хлопчика, якого назвали Денисом. Тоді виявилось, що у дитини на лівій лопатці з’явилася пляма, лікарі направили з Нововоронцовської райлікарні до Херсонської обласної лікарні. Мені сказали пройти обстеження також, щоб лягти з дитиною в лікарню. Я пройшла повне обстеження і флюрографію, після чого була направлена в Херсонський тубдиспансер з підозрою на туберкульоз. В тубдиспансер я їхала зі свекрухою, по дорозі вона мене заспокоювала: «Ліля, все буде добре, саме головне навернутись до Бога і молитись».
Там мене поводили по кабінетах, зробили знову флюрографію, лікар мені сказала: «Ліля, в тебе на обох легенях дирки по сантиметру, одним словом, серйозний туберкульоз.
Потрібно лягати в лікарню на два місяці », а в дома залишився маленький Денис, але вибору не було. Замість двох місяців я пролежала вісім місяців в лікарні. Застосовували які тільки могли ліки, лікарі прилагали зусилля, щоб мене вилікувати. Робили знімки, комп’ютерну діагностику, мій стан здоров’я погіршувався, лікарі боролися за життя, вони знали, що мені тільки двадцять один рік. Мама (свекруха) вона була віруючою та стояла на своєму, вона мені говорила: «Дитино, тобі ніхто вже не поможе, покайся, відкрий своє серце для Бога, Бог може спасти і тіло і душу», але я не вірила, лікарі нічого не можуть зробити, який там Бог. Як я пізніше дізналась, в Домі молитви при закінченні богослужіння пресвітер запитував: «в кого є нужди? Церква буде молитись». Мама заявляла, щоб помолились за мене, щоб Бог явив милість. Лікарі запропонували операцію.
Перед операцією мене на кілька днів відпустили до дому, вдома я більше почала задумуватися для чого я живу, життя так скоро проходить, а з моєю хворобою воно може закінчитись досить скоро, адже немає майже однієї легені і друга з диркою. Я і моя сім’я вирішили попросити пресвітера з молитовного будинку провести богослужіння в нас вдома. В п’ятницю, о шостій вечора, зійшлись віруючі, розпочалось служіння, співали пісні про Бога, проповідували Євангелію, в кінці служіння пресвітер сказав: «Давайте помолимось за Лілю, за її здоров’я, і щоб Бог їй дав нове життя в Ісусі Христі». Я чула, як ці віруючі люди молилися щиро, як за свою рідну дитину, хоч я їм зовсім чужа.
В суботу 12 липня 2008 року я поїхала в Херсон, в понеділок перед операцією ще зробили контрольний знімок легень, і тут сталося те, як перед цим говорив служитель: «Якщо будеш вірити, то побачиш над собою славу Божу».
У вівторок зранку лікуючий лікар, Бородавко Валентина Володимирівна, яка розглядала знімки сказала: «Не можу повірити де взялися нові легені, адже кілька днів назад було страшне положення, одна легеня розпалася, а друга була із великою диркою, а тут легені, як в малої дитини, зовсім нові». І тут я дійсно побачила Славу Божу, Господь мене зцілив. Лікарі кажуть, що за період їхньої роботи перший раз побачили таке чудо, а мені кажуть: «Ліля, їдь додому, іди в церкву і слав Бога, бо таке чудо тільки Бог міг зробити». Я поздавала на виписку аналізи і з великою радістю їхала додому. Ще не доїхала додому, як лікар подзвонила мамі, що з Лільою сталося чудо, Бог дав нові легені, це була п’ятниця 18 липня. В неділю я пішла в Дім молитви дякувати Богові і людям, по молитві яких мене Бог зцілив. В кінці богослужіння був заклик: «Хто хоче покаятися і стати на дорогу, яка веде до неба в Царство Боже». Я вийшла на перед і вручила своє життя в руки Божі, в цей момент я пережила велику радість і одержала нове життя в Ісусі Христі.
Сімнадцятого серпня, майже через місяць після того, як Господь мене уздоровив, я вступила в завіт з Богом через Святе Водне Хрещення. Зараз я є членом церкви села Осокорівка Нововоронцовського району Херсонської області, де пресвітером Покотило Володимир Микитович.
До всіх звертаюся, хто буде читати це свідчення та ще не прийняв Ісуса Христа, як свого Спасителя, то ж поспішіть вручити своє життя в руки Божі, тому що це саме головне в житті людини.
сестра Ліля (с.Осокорівка)

Джерело:

Немає коментарів:

Дописати коментар