Персонажів покемонів придумав у 1978
році тринадцятирічний японський школяр Тадзіро Сатоші. А у 1996 році
японська фірма Game Freak випустила у світ першу версію гри «Покемони».
Тільки за перші два роки було продано сім мільйонів екземплярів, а це
рекорд індустрії. Цей успіх пояснювався тим, що вона була ідеальна для
гри на шкільних перервах: за десять-п’ятнадцять хвилин можна було
виграти кілька боїв.
Суть цієї гри полягає у тому, що
головний герой по імені Сатоші йде з дому, щоб збирати покемонів, істот,
наділених надзвичайними здібностями. “PokeMon” означає «кишеньковий монстр».
Відомо 18 типів цих чудовиськ: звичайні, вогняні, водяні, електричні,
кам’яні, льодяні, отруйні, комахоподібні, трав’яні, дракони, привиди,
екстрасенси, земляні, майстри східної боротьби, тіньові, стальні.
Окрім гри, були випущені комікси,
гральні карти, збірники ілюстрацій, значки, м’які іграшки, рюкзачки й
футболки з символікою покемонів. Але перш за все було використано
наймогутнішу зброю – телебачення. У квітні 1997 року, щоб розрекламувати
новомодну іграшку, на екранах появився однойменний мультсеріал.
Привчання до садизму
Суть гри та мультфільму – перемогти
дикого покемона за допомогою ручних покемонів. Б’ючись один з одним,
покемони таким чином розвиваються – їх сили і можливості зростають, у
них з’являються нові здібності. Тобто їх ріст полягає в тому, що вони знищують один одного,
причому роблять це азартно і майстерно. Ототожнюючись з головними
героями, діти поступово перебирають агресивні моделі поведінки. Такого
смакування садизму ніколи не було у вітчизняних мультфільмах. Та й
взагалі, маленьким дітям зазвичай не показували подібних сцен. Уявімо
собі як повинна виглядати “в дусі покемонів” перемога Івана-царевича над
Змієм Гориничем: «Відрубав Іван Змію одну голову і поколупав там ножичком. Пальці засунув, кров ще тепла … Намазав її собі на обличчя. Потекла гаряча кров потоками. Змій волає, звивається, а Іван регоче, п’є кров склянками, силу отримує від кровиночки зміїної…» Тобто це вже не просто садизм, а прикрашений садизм, що має неймовірно руйнівний вплив на психіку дитини.
Перші жертви «Покемонів»
16 грудня 1997 після перегляду
“Покемонів” було терміново госпіталізовано 685 японських дітей. Дітей
стали мучити приступи нудоти, рвоти та судоми. Серйозно постраждали 208
дітей у віці від 3 років і старших. У легкій формі постраждало ще
близько 10 000 чоловік. На думку фахівців, судоми були викликані
червоними вогнями в очах одного з персонажів – Пікачу. Цей спецефект –
швидке миготіння синього і червоного кольорів при частоті коливань 12 Гц
протягом 6 секунд, може викликати в деяких людей симптоми, схожі на
епілептичний припадок. Японська влада прийняла рішення закрити серіал.
Серіал закрили та через деякий час під впливом лобістів серіалу,
«Покемон» повернули на телеекрани. У період піку його популярності
серіал дивилося до 90% всіх молодших школярів Японії.
Віктор Чібрікін, вчений з Інституту хімічної фізики РАН, переконаний, що над японцями було проведено жахливий експеримент -
випробування нової зброї масового ураження. Дія нової зброї заснована
на природних електромагнітних коливаннях з частотами 7,5, 14 і 32 герца,
які в геофізиці відомі як «шуманівські резонанси». «Шуманівські
резонанси» ведуть до десинхронізації біоритмів організму людини, а це в
свою чергу призводить до психічних розладів http://h.ua/story/10415/.
Також у Туреччині було зафіксовано
декілька випадків, коли діти, втративши реальність, ввійшли в роль
«літаючих» покемонів та вискочили з балконів. Після цього влада
Туреччини заборонила цей мультсеріал, мотивуючи це тим, що «серіал «Покемони» негативно впливає на фізичний, емоційний та етичний розвиток дітей».
Покеболи
Одна із популярних покемонських іграшок є
покеболи, що продаються і в Україні. Йдеться про небезпечну іграшку,
особливо для дітей молодшого віку. Минулого року двоє американський
дітей (чотири і тринадцять місяців) задихнулися, граючись з покеболами.
Такі іграшки, зважаючи на їх абсолютну беззмістовність та
неприйнятність повинні бути заборонені в Україні.
Джерело: http://www.pokrov.lviv.ua/?p=2452
Немає коментарів:
Дописати коментар