середа, 29 жовтня 2014 р.

Важливо стати перед Богом, як грішник


«Ні їхніх гріхів, ні беззаконня більше не згадуватиму». А де прощення гріхів, там непотрібно вже приносу за гріхи» (Євр. 10,17-18).

Коли ми стаємо до світла, під силу Ісуса Христа і Його Крові, та даємо Йому свої гріхи – згадаймо день, місяць і рік свого народження: «Господи, від цього дня, коли я народився, і до сьогоднішнього дня, все даю до світла. Всі мої беззаконня, всі злі думки, всі вчинки і слова. Господи, тепер стою перед Тобою. Я грішник, і це все даю під силу Твоєї святої Крові, та вірю, що Ти, Ісусе, помер за всі мої гріхи. «…а Кров Ісуса Христа очищує нас від кожного гріха».

Кожен з нас повинен знати суть досконалого жалю. З легкими гріхами ми не мусимо щоразу ходити до сповіді. Коли готуємося до сповіді, треба найперше усвідомити, чим я завдав Богу найбільшого болю, у чому совість мені найбільше докоряє.
А друга річ: Що є моєю слабкістю? Де вона проявилася? Наприклад, борюся з тим, що маю проблему з переїданням, або лікую якісь свої душевні рани, з яких Бог мене вже визволив, але які ще проявляються.

Треба завжди знову упокоритися і одразу ж дати це Богу. Тоді у сповіді, коли це визнаю і перед людиною, це є для мене приниженням. І саме тоді, коли це зроблю, за це приниження Бог дасть мені світло. Немає сенсу у сповіді перерахувати цілий список гріхів. Це не має сенсу. Я повинен приготуватися і визнати один або два головні гріхи, а тоді кілька інших, – і я за декілька хвилин висповіданий. А потім, після сповіді, отримавши розрішення, якщо хочу про щось порадитися, то можу ще сказати суть своєї проблеми.


Якщо ж йдеться про легкі гріхи, з яких не обов’язково сповідатися, добре було б мати цю духовну «гігієну». Але навіть коли ходимо до сповіді регулярно, наприклад, раз на два тижні або на місяць, то і так є добре віддавати Богу гріхи відразу. Наприклад, коли зробиш якусь дурницю, скажи: «Боже, я переївся» або «дозволив себе звести друзями, коли вони сказали мені, що ти не мужчина, якщо не п’єш». Ти знаєш, що не повинен цього робити, але випив раз, тоді вдруге, і знову дав себе обманути. Але тепер стоп! «Господи, прости мені, що я зробив таку дурницю». Треба впокоритися, признати собі, що програв, а не продовжувати далі робити гріх. Навчитися зупинятися і ходити в правді. Не кажи: «Немає сенсу зупинятися, і так мушу йти до сповіді. Це вже не має сенсу… я вже все зіпсував, пускаю все…» Ні! Скажи: «Я зробив дурницю, але знову беру себе в руки і їду далі». Це потрібно! Стара людина в нас є підлою, а ми повинні ставати до світла: «Так, це в мені є, я зробив дурницю, але тепер, Боже, стою перед Тобою». Треба йти до світла, не дозволити, щоб дух брехні знову мене втягнув до залежності. Стоп! «Господи, я згрішив, але тепер починаю знову. Я це зіпсував, мене це болить, але далі в цьому напрямку вже не зроблю ані кроку! Змінюю напрямок і йду за Тобою, Ісусе!»


Або наприклад, ви маєте свою молитовну годину вночі. Заспите пів години, і приходять думки: «О, це вже не має сенсу…» Ні! Встану і буду молитися, навіть якщо б мені довелося молитися всього 5 хвилин». Треба мати відвагу, коли зроблю помилку, стати перед Богом, і не казати, що це не має сенсу. Це має сенс – стати перед Богом, як грішник, це завжди має сенс, а тоді Бог нас помалу оздоровлює.

Немає коментарів:

Дописати коментар