
Дідусь був віруючий, але до святої Сповіді він приступав лише раз на рік. Зранку ми зайшли до каплички і клякнули перед кивотом, де перебував живий Ісус у Пресвятій Тайні Євхаристії і щиро Його просили, щоб Він взяв в Свої руки цю справу, щоб Він Сам вложив до серця дідуся те бажання посповідатися, примиритися з Господом Богом.
Мені пригадалося Боже слово: «В людей це неможливе, але не в Бога, в Бога все можливо». Бачила свою безсильність, що своїми силами тут нічого не зроблю, але з вірою визнавала: «Ісусе, вірю, що Ти є всемогутній, що Ти на тому прославишся». Тоді коротенько попросила Небесного Отця задля заслуг Ісуса Христа, щоб ще сьогодні дідусь пішов до святої Сповіді.
За деякий час прийшов священик і ми поїхали в лікарню. Священик мав на грудях Дарохранительницю, в якій був найбільший скарб – ІСУС у Пресвятій Тайні Євхаристії. Цілу дорогу ми молилися 50 Псалом. Коли ми приїхали в лікарню, то спершу самі зайшли в палату до дідуся. Спиталися, як він себе почуває, як здоров᾽я, дідусь коротко відповів, а потім сам почав говорити: «Я сьогодні хотів би піти до святої Сповіді…». Ми стояли і не могли повірити. Мені на очі навернулися сльози, я усвідомила, що Ісус є тут присутній, що Він вислухав наші молитви і вложив до серця дідуся бажання піти до святої Сповіді. Тоді ми сказали дідусеві, що тут є священик, якщо хоче, то його покличемо. Дідусь погодився. Цього дня дідусь посповідався, прийняв Господа нашого Ісуса Христа у Пресвятій Тайні Євхаристії, а також священик уділив йому святу Тайну Єлеопомазання.
За місяць, в першу п’ятницю листопада, зранку дідусь знову пішов до святої Сповіді, прийняв Ісуса, а ввечері у примиренні з Богом він відійшов у вічність. Те що в людей неможливо, то в Бога, який любить кожну душу, все можливо.
Надійка
Немає коментарів:
Дописати коментар