На дворі був теплий осінній день. Я зі своєю сестрою мали їхати до лікарні відвідати дідуся. Місяць тому його поклали в лікарню з діагнозом гангрена ноги, а ще до того цукровий діабет. Лікарі казали, що якщо гангрена почне більше прогресувати, то будуть змушені відрізати ступню ноги. Під час перебування у лікарні дідусь мав два мікроінфаркти, тому була серйозна небезпека, що він може швидко померти. Ми домовилися з одним священиком, щоб він поїхав з нами у лікарню і посповідав дідуся.
Дідусь був віруючий, але до святої Сповіді він приступав лише раз на рік. Зранку ми зайшли до каплички і клякнули перед кивотом, де перебував живий Ісус у Пресвятій Тайні Євхаристії і щиро Його просили, щоб Він взяв в Свої руки цю справу, щоб Він Сам вложив до серця дідуся те бажання посповідатися, примиритися з Господом Богом.
Мені пригадалося Боже слово: «В людей це неможливе, але не в Бога, в Бога все можливо». Бачила свою безсильність, що своїми силами тут нічого не зроблю, але з вірою визнавала: «Ісусе, вірю, що Ти є всемогутній, що Ти на тому прославишся». Тоді коротенько попросила Небесного Отця задля заслуг Ісуса Христа, щоб ще сьогодні дідусь пішов до святої Сповіді.
Дідусь був віруючий, але до святої Сповіді він приступав лише раз на рік. Зранку ми зайшли до каплички і клякнули перед кивотом, де перебував живий Ісус у Пресвятій Тайні Євхаристії і щиро Його просили, щоб Він взяв в Свої руки цю справу, щоб Він Сам вложив до серця дідуся те бажання посповідатися, примиритися з Господом Богом.
Мені пригадалося Боже слово: «В людей це неможливе, але не в Бога, в Бога все можливо». Бачила свою безсильність, що своїми силами тут нічого не зроблю, але з вірою визнавала: «Ісусе, вірю, що Ти є всемогутній, що Ти на тому прославишся». Тоді коротенько попросила Небесного Отця задля заслуг Ісуса Христа, щоб ще сьогодні дідусь пішов до святої Сповіді.
За деякий час прийшов священик і ми поїхали в лікарню. Священик мав на грудях Дарохранительницю, в якій був найбільший скарб – ІСУС у Пресвятій Тайні Євхаристії. Цілу дорогу ми молилися 50 Псалом. Коли ми приїхали в лікарню, то спершу самі зайшли в палату до дідуся. Спиталися, як він себе почуває, як здоров᾽я, дідусь коротко відповів, а потім сам почав говорити: «Я сьогодні хотів би піти до святої Сповіді…». Ми стояли і не могли повірити. Мені на очі навернулися сльози, я усвідомила, що Ісус є тут присутній, що Він вислухав наші молитви і вложив до серця дідуся бажання піти до святої Сповіді. Тоді ми сказали дідусеві, що тут є священик, якщо хоче, то його покличемо. Дідусь погодився. Цього дня дідусь посповідався, прийняв Господа нашого Ісуса Христа у Пресвятій Тайні Євхаристії, а також священик уділив йому святу Тайну Єлеопомазання.
За місяць, в першу п’ятницю листопада, зранку дідусь знову пішов до святої Сповіді, прийняв Ісуса, а ввечері у примиренні з Богом він відійшов у вічність. Те що в людей неможливо, то в Бога, який любить кожну душу, все можливо.
Надійка
Немає коментарів:
Дописати коментар