Святе Письмо
Святе Писання багаторазово і з найбільшою суворістю засуджує гріх проти природи (гомосексуалізм, лезбіянство, транссексуалізм, педофілія,...). В Старому Завіті, наприклад, в книзі Левіт, яка містить законні приписи дані Мойсею Богом, щоб захоронити вибраний народ від розкладу віри і звичаїв, строго засуджується гомосексуальні практики, які тут називаються «гидотою».
«З чоловіком не сходитимешся, як сходишся з жінкою: це гидотна (…) Кожен бо, хто допуститься якоїсь із тих гидот, - кожен такий буде викорінений з-поміж людей своїх» (Лев. 18:22,29).
«Коли чоловік зійдеться з чоловіком так, як із жінкою, обидва вчинили гидоту; смертю мусять їх покарати; кров їхня на них» (Лев. 20:13).
Це потверджували також і пророки Ізраїля. Наприклад, пророк Ісая говорить: «Вираз їхнього обличчя проти них свідчить; вони явно, як Содом, про свій гріх розповідають, вони його не криють. Горе їм! Бо самі на себе зло накликають» (Іс. 3:9.)
а). Божа кара на Содом і Гомору
«Далі Господь сказав (Аврааму): «Скарги, що здіймаються з Содому і Гомори, вельми великі і гріх їхній дуже тяжкий» (…) Тоді мужі (ангели) промовили до Лота: «Хто тут іще з тобою? Зять, сини, дочки, хто б не був з твоїх у місті, виведи їх із цього місця, бо ми зруйнуємо це місце, тому що великі скарги знялися проти них перед Господом (…) тоді Господь зіслав на Содом та Гомору дощ із сіркою й вогню Господнього з неба і винищив ті міста й усю долину та й усіх мешканців цих міст із тим, що росло на землі. (…) Авраам же, вставши вранці, пішов на місце, де стояв був перед Господом, і глянув у бік Содому і Гомори й усієї долини та й бачить: аж ось дим із землі йде вгору, наче кіптява з печі» (Бут. 18:20; 19:12-13, 24-28).
Коментуючи це місце з Біблії багато Отців Церкви, йдучи слідом за Тертуліяном (порів. Apologetico, § 40) та істориком Орозійом (порів. Historiae eccles., I, 5) свідчили, що на розлогому місці, де були ці два міста, що сьогодні співпадає з Мертвим Морем, «земля смердить ще пожежею», щоб застерегти майбутні покоління перед забуттям Божого покарання.
«Під час моїх подорожей – потвердив перед своїми суддями мученик Піоній (+250) – я пройшов усю Юдею, я перейшов через Йордан і я міг спостерігати цю землю, яка аж до сьогодні має знаки Божого гніву (...) Я бачив дим, який ще сьогодні підіймається зі своїх руїн і грунт, якого вогонь перемінив у попіл, я бачив цю землю усю побиту посухою та неплідністю. Я бачив Мертве Море зі своєю водою, яка поміняла природу: засолилася зі страху Божого і не може кормити живі істоти» (Акти мучеників, ст. 112-113)
б). Апостол Павло: содоміти царства Божого не успадкують
Новий Завіт потверджує це засудження словами ще суворішими. Ап. Павло, в деякий місцях своїх листів, дає нам глибоке пояснення зруйнуваня Содоми і Гомори, з’єднавши гомосексуалізм з беззаконням, ідолопоклонством та вбивством.
«Тому й передав їх Бог за похотями їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою. Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь . За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на протиприродні; так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливість один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду.(…) Вони, хоч спізнали Божий присуд, що, хто таке чинить заслуговує на смерть, не тільки це роблять, але й схвалюють це в тих, що таке чинять». (Рм. 1: 24-32).
Отож, де криється корінь поширення гомосексуалізму серед поган згідно св. Павла? Він є в ідолопоклонстві. Іншими словами: не від пристрастей, але через хибні навчання і поганські філософії, через залучення до сатанинських культів процвітає збочення (деякі грецькі філософи схвалювали гомосексуалізм, наприклад Платон).
«Відаючи, що закон дано не для праведника, лише для беззаконних, непокірних, безбожних, грішників, нечестивих та нечистих, батьковбивців та матеревбивців, душогубців, розпусників, мужоложців, людокрадів, забріханців, кривоприсяжників і для всіх інших, що противляться здоровому навчанню» (1 Тим. 1:9-10).
"Чи ж не знаєте, що неправедні царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники (…) царства Божого не успадкують» (1 Кор. 6:9-10).
"І коли він, щоб дати приклад безбожникам майбутнім, міста Содом і Гомору обернув у попіл, засудив їх на загладу цілковиту; коли він вирятував праведного Лота, якого пригнітала розбещена поведінка беззаконників, - бо праведник, живучи між ними, мучився день-у-день, бувши праведною душею, глядівши і слухавши беззаконних учинки, - то Господь знає, як визволяти побожних від спокуси, неправедних же, призначених для кари, тримати на день суду" (2 Пт 2:6-9).
«Так само Содом і Гомора з сусідніми містами, - які, подібно до них, віддались були розпусті й кинулися за іншим тілом, - лежать як приклад, скарані вічним вогнем» (Юд. 7).
Отці Церкви
Між першими Отцями, хто згадує явно про гріхи гомосексуалізму був св. Августин: «Злочини, що є проти природи, наприклад, ці зроблені содомітами, мусять бути засуджені і покарані повсюди і завжди. Навіть коли б їх вчинили всі люди, вони були б співучасниками самого Божого засудження. Бог не створив людей, щоб вони вчинили таке беззаконня проти самих себе. Коли йдеться за збоченою пристрастю, спотворюється сама природа створена Богом. Порушується сама єдність, яка має бути між Богом і нами» («Сповідь», ІІІ, 8).
Св. Григорій Великий: «Про те, що сірка викликає сморід тіла, потверджує сама історія з Святого Письма, коли говорить про вогняний і сірчаний дощ, що випав від Господа на Содом. Він вирішив покарати в ній злочини тіла, і сам вид його кари підкреслює образу цього злочину. Тому що сірка видає сморід, вогонь палає. Отож, було справедливо, щоб содоміти палаючи збоченими бажаннями, що брали початок від смороду тіла, загинули одночасно у вогні і сірці, щоб через справедливу кару усвідомили собі яке зло вчинили під впливом збоченого бажання» (Моральний коментар на Йова, ХІV, 23).
Св. Іван Золотоустий: «Пристрасті є всі ганебні, тому що душа є більш зіпсована та деградована від гріхів, ніж тіло від хворіб, але найбільше зі всіх пристрастей є пристрасть між чоловіками (гомосексуалізм…)»
«Пристрасті гомосексуалістів не тільки є сатаністичні, але їхнє життя є демонічне».
"Жителі Содому і Гоморри, – каже св. Іван Золотоустий, – вигадали разом з дияволом невідоме досі беззаконня – винайшли протиприродну розпусту і так були нахилені до зла, не виявляючи можливості виправлення і ліку, що повинні були піддатися винищенню... Мужолозтво є протизаконне і протиприродне. Якби не було геєни, то це було б гірше будь-якого покарання. Мужоложники гірше убивць, бо вбивця відторгає душу від тіла, а сей губить душу разом із тілом. А який не назви гріх, ні один не буде дорівнювати цьому беззаконню. Мужоложник не став жінкою і занапастив своє існування як чоловік, ставши загальним зрадником того й іншого єства, і гідний вигнання і від чоловіків, і від жінок, й побиття камінням, оскільки образив і ту і другу стать, вчинивши себе твариною, гіршою, ніж собака".
Св. П’єр Дам’яні: «Ця пристрасть не є зовсім поважана за звичайну, тому що перевершує важкість усіх інших пороків». Він написав лист («Liber Gomorrhianus», 1049 рік) до Папи Лева IX в якому вказує на «руйнівну чуму» гомосексуалізму між клиром.
Св. Бернард з Сієни: «Гріх проклятої содомії був зневажений усіма завжди, які жили згідно Бога».
Св. преп. Ніл Мироточивий: "Хоча бісам і властиво спокушати людську природу до пристрасті мужоложства, але коли цей триклятий бруд починає відбуватися між людьми, тоді й біси тремтять, бо бісів жахає страшна мука, приготована за це діяння; біси бояться, щоб за спокушання за цей гріх не вкинули і їх туди. Втім, не тільки біси, але й земля тремтить, коли дивиться на це трикляте діяння мужоложства".
а). Які були епітимії у 4 столітті для тих, хто каявся за гріхи гомосексуалізму?
Церковні правила, які стосуються цього питання такі. Св. Василь Великий в правилах 7 і 62 говорить: „Ті, які згрішили мужоложством і розкаюються, повинні бути піддані єпитимії покаяння на 15 років”. А св. Григорій Ніський в правилі 4 збільшує покаяння аж на 18 років.
