Колишній нунцій США, арх. Карло Марія Вігано в одному з своїх інтерв’ю пояснює ці два поняття:
«Вираз «глибинна держава» дуже добре виражає ідею паралельної влади, яка хоч і позбавлена легітимності, проте діє в публічній сфері для досягнення особливих інтересів. Загальне добро, яке Держава має обов’язок забезпечувати, «глибинна держава» просуває, натомість, для користі еліт. В той самий спосіб, не можемо цього не визнати, за останні десятиліття сформувалася аналогічна влада в церковній сфері, яку я називаю «глибинна церква», яка поставила за ціль просувати власні інтереси, ніж цілі властиві для Церви Христової, перш за все – спасіння душ.
Так, як в публічній сфері є приховані сили, які впливають на державні рішення і слідують за глобальною програмою, так само в Католицькій церкві є деже сильне лобі, що узурпувало ієрархічну владу з тими самими цілями. По суті, Держава і Церква є окуповані незаконною владою, яка має кінцеву мету – їх знищення і встановлення Нового Світового Порядку».
(Arcivescovo Viganò: “Un mondo in cui il Deep State dovesse prevalere realizzerebbe i peggiori scenari descritti dall’Apocalisse”)
Чи є члени «глибинної церкви» членами Христової Церкви?
Члени «глибинної церкви» не є членами Христової Церкви. Неможливо бути масоном, служити інтересам світових еліт і бути християнином. Церковні масони обрали шлях зради та відступництва - шлях Юди. Це не пастирі, а кровожерні вовки! Вони свідомо формують анти-церкву з духом антихриста. Церковне право (ККП) на початку 20 ст. у каноні 2.335 чітко засуджувало масонство. Хто запишеться до «масонської секти» є вилучений «іpso facto» з Церкви (велика екскомуніка). А вже після реформи ККП в 1983 році цей параграф був тихо опущений.
Існує близько 20 церковних документів, які засуджують масонство. Основні з них: Апостольська конституція «In eminenti» Папи Климента XII (1738); Апостольська конституція Папи Пія VII «Ecclesiam a Jesu Christo» (1821); енцикліка «Mirari» Папи Григорія XVI (1832); кілька енциклік Пія IX, енцикліка Папи Льва XIII «Humanum Genus» (1884). У цьому документі Папа зазначає, що в його епоху масонство «поширилося з неймовірною швидкістю і, проклавши собі зухвалістю і обманом шлях у всі цивільні сфери, знайшло таку силу, ніби воно панує над державами». Папа Лев XIII також визначив головну ціль масонства: «Зруйнувати дощенту весь релігійний і громадський порядок, створений християнством, і створити свій порядок, надавши йому ім'я і підставу натуралізму». Він приписує їм: «спрагу помсти, яка палає в серці сатани проти Ісуса Христа».
Мафія Сан Галло - зміна доктинальних парадигм
Група кардиналів та єпископів, які представляли «глибинну церкву» від 1996 року регулярно раз до року збиралися у Швейцарії (м. Сан Галло), де планували революційні зміни. Цю група представляло ліберальне і прогресивне крило церковних прелатів, які взяли верх на ІІ Ватиканському соборі. Згодом їх почали називати «мафія Сан Галло».
Ось імена деяких важливих учасників:
1. кардинал Карло Марія Мартіні (Carlo Maria Martini), Італія. Лідер та інспіратор групи у перші роки; відомий ліберальний католицький бібліст, Президент ради єпископської конференції Європи;
2. єпископ Іво Фюрер (Ivo Fürer), Сан Галло, Швейцарія;
3. кардинал Годфрід Даннілс (Godfried Danneels), Бельгія; мав вплив на католицьку харизматичну віднову;
4. кардинал Карл Легманн (Karl Lehmann), Німеччина;
5. кардинал Андріс Йозас Бачкіс (Audrys Juozas Bačkis), Литва; працював довший час як ватиканський дипломат і нунцій;
6. єпископ Анріанус ван Луін (Adrianus van Luyn), Нідерланди;
7. кардинал Вальтер Каспер (Walter Kasper), Німеччина; очолював Папську раду в питаннях екуменізму та міжрелігійного діалогу;
8. кардинал Мурфі О’Коннорс (Murphy O’Connors), Великобританія; займав різні функції у ватиканських дикастеріях;
9. кардинал Акілле Сільвестріні (Achille Silvestrini), Італія; працював у Римській курії.
Кожного року додавалися щораз нові члени зустрічей. Про діяльність «мафії Сан Галло» описує американський історик Юлія Мелоні (Julia Meloni) в своїх книзі під назвою: “Мафія Сан Галло. Таємна група реформаторів в середині Церкви»” («Mafia di San Gallo. Un gruppo riformista segreto all’interno della Chiesa»).
У 2003 році на цю зустріч приїзджав з України кардинал Л. Гузар - глава УГКЦ.
Група Сан Галло ставила за мету втілити у Церкві ліберальну революцію, ідеї якої детально описав, після ІІ Ватиканського Собору, єзуїтський теолог Карл Раннер в своїй книзі: «La ristrutturazione della Chiesa come compito e come chance» (1972). Програма революційних змін передбачала просунути в Церкву нові погляди щодо сексуальності, контрацепції, гомосексуалізму, священичого целібату, жіночого дияконату, доктринальної децентралізації, причастя розведеним, які вступили у новий шлюб, синодальності.
Група «Сан Галло» провела останню свою зустріч в 2014 році. Про подальшу її діяльність та про її членів публічно нічого не відомо. Ця група можливо є тільки айзбергом «глибинної церкви». Відомо, що саме вони брали участь у двох конклавах – 2005 році та 2013 році, де голосували та агітували за кандидатуру Хорхе Бергольйо. Також вони створювали тиск на папу Бенедикта XVI, щоб він пішов на емеритуру.
Хорхе Бергольйо, який займає уряд Папи, особисто створив Раду кардиналів «C9» (2013), яка є мотором та пітримкою його понтифікату (див. детальніше). Можливо, це ще одна група «глибинної церкви».
«Глибинна церква» та Франциск Бергольйо
Католицька Церква знаходиться сьогодні в окупації «глибинної церкви»: групи людей, які узурпували церковну владу і авторитет для повної ліквідації самої Церкви, Христового вчення та християнської місії – спасіння людських душ через проповідь Євангелія Ісуса Христа.
«Глибинна церква» співпрацює з світовими елітами, які творять – «глибинну державу» у кожній нації. Їх цілі однакові – велике перезавантаження суспільства, щоб побудувати «світле майбутнє» Нового Світового Порядку.
Архиєп. Карло Марія Вігано про це висловився:
"В Давосі збираються господарі та слуги глобальної верхівки: персонажі, які відкрито заявляють, що хочуть зменшити населення світу через організовані війни, голод і чуму; персонажі, які використовують співучасть наших урядів, міжнародних інституцій і, перш за все, сферу високих фінансів та інформації. Все це повністю в їхніх руках.Якби наш Господь говорив із синедріоном кримінальних руйнівників Всесвітнього економічного форуму? Що б сказали учасникам Давоського форуму всі папи від святого Петра до Пія XII? Звичайно, не те, що сказав Бергольо. І це ще раз доводить, що аргентинський єзуїт є слугою глобалістської еліти: чи робить він це з інтересу, чи шантажу – неважливо.Бергольйо відкрито підтримує глобальний переворот і активно співпрацює у встановленні Нового Світового Порядку. Що ще потрібно, щоб зрозуміти, що слова Лева XIII справдилися? Що пророцтво Матері Божої в Ла Салет (Франція, 1846) наповнюється на наших очах? - «Рим втратить віру і стане резиденцією антихриста»".
Франциск Бергольйо є представником «глибинної церкви». За свої 10 років понтифікату він зумів просунути глобалізаційні ідеї світового перезавантаження.
1. Ідеологія екологізму (енцикліка “Laudato Si”)
2. Релігійний синкретизм та дух поганства: культ Пачамими – матері Землі у Ватикані (2020); зустріч і молитва з шаманом аборигенів Канади (2023);
3. Підписав з мусульманськими лідерами документ про світове братерство заради миру: Документ про Людське Братерство заради світового Миру та спільного Співжиття" (Абу-Дабі, 2019).
4. Синодальний шлях єпископів Німеччини – розроблення нових єретичних та самогубних пасторальних парадигм, що нищать християнську віру та мораль. Це технологія «вікна Овертона» у Церкві. У Німеччині та Бельгії католицькі єпископи вже офіційно прийняли рішення та ввели його у практику: давати шлюби одностатевим парам , які признають себе католиками. Цей Синодальний шлях німецьких єпископів є свого роду лабораторією реформ для цілої Католицької церкви.
5. Гендерна ідеологія – благословення гомосексуальних пар (декларація «Fiducia Supрlicans»).
6. Пропаганда ісламської міграції в Європу - це поступова ісламізація континенту та введення законів шаріяту.
7. Фемінізм у церкві – збільшити роль жінки у Церкві аж до запровадження жіночого священства.
Ідеологія трансгуманізму
В основі глобальних змін світові еліти поставили ідеологію трансгуманізму: суспільство з новими цінностями, правами і мораллю, тотальним контролем і єдиною світовою релігією. Ця нова диктатура є більшою загрозою для людства, ніж були фашизм і комунізм у минулому столітті. Спокуса людини створити «земний рай» - це вже не перша спроба! З історії добре знаємо, як закінчилися ці благі ідеї – конценраційними таборами та гулагами. По суті мала група людей хоче керувати людством, як послушними рабами.
Сьогодні, щоб панувати та контролювати маси, існують значно більші технічні можливості у сфері комп’ютерних технологій зі штучним інтелектоом та біо-технології в області медицини та фармакології. Так звана пандемія Ковід-2019 була лише репетицією цього керованого хаосу та глобальних змін.
