четвер, 7 лютого 2013 р.

Закінчуємо день спільною молитвою



Я хотів би сказати свідоцтво про силу спільної молитви в нашій сімї. Ми молимося Святу Годину (молитва родини) від 2000 до 2100 год. вже майже три роки. Найважчим самовідреченням для моїх батьків було: виключити в той час телевізор. Колись телевізор був центром нашої сім’ї, після нього створювалася денна програма, йому ми (несвідомо) служили тим, що пристосовували час обіду, вечері, і навіть відвідування гостей – програмі телебачення. Ще гірше було те, коли нам провели сателітне (кабельне) телебачення. Продовжився час сидіння перед телевізором до пізної ночі... Практично не існувала молитва в сімї. Хоч ми всі і часто – не лише в неділю, ходили до церкви, взагалі собі не усвідомлювали, що можна молитися вдома і то разом! Постійно ми критикували, всіх і все – від сусідів аж до політиків...
        Все радикально змінилося, коли ми серйозно поставилися до заклику молитися Святу Годину. Замість критики ми почали молитися за тих, хто є довкола нас. Батьки, само-собою, на роботі попадали до комічних, навіть і неприємних ситуацій:
– Не бачили вчора той фільм? – питають їх.
– Коли?...
Та ж у восьмій годині, продовжувалась гора питань. 
Треба було трохи відваги і справжньої покори, щоб визнати: Ні, не дивилася, я в тому часі молюся! Після таких відповідей спершу наставала неприємна тишина. Товаришки, в більшості постійні відвідувачі Богослужіння, з жахом (!!!) відкривали уста. Вона мабуть зійшла з розуму?, можна було прочитати з їхніх обличь. Так конкретно проявляється дух світу в християнському думанні.
Батьки, все-таки, не дозволили відрадити себе. Бачать, що коли Ісуса, їхнього Господа, назвали блазнем, то навіть для них, які хочуть бути Його учнями, немає компромісу з духом світу. Витримали...
Сьогодні товариші і товаришки на роботі вже не питаються, що робимо в часі Святої Години проте бачать, що мої батьки на роботі є джерелом спокою, примирення, рівноваги. У багатьох співпрацівників знову озивається по роках голос совісті. Інші просять, щоб за них молилися. Сьогодні мої батьки вже не можуть уявити інше закінчення дня, ніж Святою Годиною. Хвала Тобі Христе!
(студент ВУЗу, 29 років)

Немає коментарів:

Дописати коментар