Але Господь, всемогутній, чудесний і люблячий, захоронив мене від цього усього і дав мені щастя. Я дуже щаслива з Богом вже три роки. Ще більш щасливою відчуваюся з дня 3 січня 2002 року.
В цей день моя душа дякувала Господу - мій чоловік покаявся. Не має нічого неможливого для нашого живого Бога! Тепер я думаю, що ні в кого нема такого доброго чоловіка.
Дорогі брати і сестри, я хочу, щоб Ви були такі щасливі, як і ми. Погляньте на своє життя, пригадайте хоча б одну маленьку помилку, яку Ви вчинили. Ви можете направити її сьогодні. Не уподібнюйтеся ізраїльському народу, який 40 років ходив по пустині. Або мені: я 10 років ходила по пустині мого життя нарікаючи на Бога: «Чому в мене таке життя? Чому я не можу бути щасливою? Чому мій чоловік п’яниця і не утримує сім’ю?». Я нарікала і нарікала. І навіть ставши членом церкви, я не переставала нарікати. Тільки півроку назад я зрозуміла, що я мучуся намарно. Кілька днів постячи і молячись, я зрозуміла, що неправильно молилася. Коли я запитала Господа: «Для чого Ти мені дав чоловіка-п’яницю і непослушну дочку?», – отримала відповідь вже через декілька днів. Відповідь була з книги Второзаконня: «Пригадай увесь той шлях, що ним водив тебе Господь, Бог твій (…) щоб упокорити тебе, щоб випробувати тебе, щоб довідатися, що в твоєму серці, чи додержуватимеш заповіді його, чи ні» (8,2). Коли я зрозуміла цей стишок, Бог допоміг мені змінитися. Я дуже любила Господа, але цього було замало. Я мала любити і ближнього. Мій ближній – мій чоловік: жахливий, п’яниця, пропитий, брудний, пропитаний перегаром.
До цього часу ми вже жили окремо. Одного разу я побачила його, як він валявся в під’їзді. Я звернулася до Господа, щоб Він дав мені силу і укріпив мене, оскільки я без Нього нічого не можу. І Господь мені допоміг. Перший раз в житті я, упокорена, з любов’ю його підняла і привела до його дому, роздягнула, вимила, подала кави, мовчки посиділа. Коли виходила, сказала, що люблю його більше свого життя, і поцілувавши, пішла. Він ще один день пив, але через три дні покаявся. Я це навіть не могла собі уявити! Як раділо моє серце! Щоб випробувати мене, Бог дозволив сатані спокушати нас. Мій чоловік розпочав знову все пропивати. Коли я з допомогою Господа переступила через той бар’єр випробування, тоді все змінилося у моїй сім’ї. Тепер мій чоловік не п’є і не курить, старається бути на всіх зібраннях і спілкуваннях з Божими дітьми. Зараз він працюєв колективі, де випивають, він не піддається спокусі, адже в його серці живе сам Бог.
Якщо Ви хочете здобути щастя, розпочніть із себе. Просіть мудрості в Бога. Хтось мусить стати в проломі сім'ї. Якщо це не я і не Ви, тоді хто? Моліться і благословляйте чоловіка/жінку і дітей, де б вони не були. Святий Дух працюватиме над їхніми серцями. Потрібно тільки довірятись Богу. Якщо Ви любите Господа, то зможете полюбити самого жахливого чоловіка – і все навкруги зміниться.
Нехай Господь допоможе Вам змінити себе, потім чоловіка/жінку.
Віддайте все в руки нашого великого Бога.
А.Парикова, 2002
(За матеріалами: «Когда серца касается Бог - Письма і свидетелства», том 2, ст.168-170).
Немає коментарів:
Дописати коментар