Чоловіка,
за якого я буду давати свідчення, звати Петро. Він проживає в м. Дрогобичі. Сталося так, що його
звільнили з заводу і він залишився без роботи, і без грошей. Саме тоді приходив
Великодний час і він дуже переживав, що не зможе достойно (у матеріальному відношенні)
відсвяткувати з сімєю це величне свято. Крім цього ще й доньці треба було поступати
на навчання, а грошей не було зовсім. Петро пішов до церкви, став навколішки і
ревно молився до Ісуса і Марії. Молився
він довго, а вкінці прийшла до нього
думка – віддати все в руки Господу Богу. Після цього йому стало дуже
легко і радісно.
І дійсно, Господь вислухав
Петрові молитви і благання. Сталося так, що гроші на свята йому позичив його товариш, а також за Божою допомогою він
поїхав на роботу за кордон. Там він кожної неділі відвідував церкву,
молився на Службі Божій – тоді, коли його
товариші працювали сім днів в тиждень без перепочинку, мовляв, ми не
приїхали сюди, щоб молитися, а щоб заробляти гроші.
Коли настав
час їхати додому, то Петро, як звичайно, пішов до церкви, щоб подякувати Богові
за роботу і зароблені гроші. Тому його товариші поїхали додому швидше. Машину,
в якій вони їхали перестріли рекитери і забрали в них гроші. Це було Божим покаранням за те, що
вони не молилися і не рахувалися з Богом, а навпаки
– зневажали Його закон. Петро ж довіз всі зароблені гроші додому, бо він
їхав з Ісусом. Постійно надіючись на Його допомогу.
П. Оксана, Львів (2004)
Немає коментарів:
Дописати коментар