Ми з товаришкою вже довший час є в молитовній групі. Її мама також молилася разом з нами. Перед початком сторож ми збираємося, щоб вибрати намір. Цього разу витягнули папірчик бабці. Питаємося її, за що би хотіла, щоб ми помолилися. Відповіла, що за здоров’я, але головне – за душу. На наступній зустрічі ми говорили про свідоцтва, а бабця сказала, що все добре. В той момент виглядало, що нічого особливого ми не вимолили. Приблизно за два місяці бабця раптово захворіла і втратила пам’ять. Діти покликали священика. І саме тоді, коли він прийшов спробували її посповідати, до неї вернулася пам’ять, вона посповідалася, прийняла Ісуса в Святій Тайні Євхаристії та Єлеопомазання. За декілька днів Господь покликав її. Ісус знає коли і за кого молитися. Це нас дуже підбадьорило.
Жодна молитва не була даремною. Господь дав бабці щасливу годину смерті, а це найважливіший момент в житті, коли вірушується, якою буде вічність. Слава Господу за Його милосердя до нас!
п. Марія
