Поступ душі – це поступ покори, а гордість родить всякі помилки й веде до безчестя… Знання побожності – це знання покори й тихості. (Св. Василій Великий)
Покора – це наслідування Христа, а гордість , безмірна сміливість – це наслідування диявола. Правдива покора у тому, щоб вважати себе тим, ким людина насправді є, тобто, пам’ятати: звідки прийшла і куди йде. (Св. Василій Великий)
Не годиться шукати слави і ганятися за першістю, кожен має вважати всіх вищих від себе. (Св. Василій Великий)
Не гідність, не почесті, не звеличення вводять до Царства Небесного. Смирення, послух, любов, терпіння і лагідність – ось що спасає людину. Хіба не чули ви, що диявола за гординю було скинено з неба? Хіба не відомо вам, якої великої слави було його позбавлено за спротив Богові? (Св. Єфрем Сирійський)
Хоч би ми відзначалися постом, молитвою, милостинею, невинністю або якоюсь іншою чеснотою, то все без покори розпадеться і згине. (Св. Іван Золотоустий)
Покора – це найбільша охорона, незламна стіна, не здобута твердиня. (Св. Іван Золотоустий)
Покаяння істинне та плач, очищений від усякої скверни, зводячи в серці храм смиренномудрости, руйнують халупу гордині, поставлену на піску. (Св. Йоан Ліствичник)
Ознаками того, що гордість зникла, а натомість вселилося смирення, - є радісне прийняття наруги та принижень, погамування гніву та недовіра до своїх чеснот. (Св. Йоан Ліствичник)
