Мета подружнього життя Окультизм – це пастка диявола Ґендерна політика: В чому полягає небезпека для родини та нації? Правда про вакцини (ч. 2) - ВІДЕО

неділя, 2 лютого 2014 р.

«Нехай живе Христос Цар!» – останні слова мученика

У 1920-х роках у Мексиці безбожна соціал-комуністична влада жорстоко переслідувала католиків. Їх в’язнили та розстрілювали. 1927 року сиділа у тюрмі мексиканської столиці група католиків, разом із своїм невтомним апостолом, о. Михайлом Про. Ув’язнили їх усіх за те, що не зважали на гострі, безбожницькі декрети влади, вели католицьку місію. Без судового рішення вирішили вбити найревніших синів Католицької Церкви. Дня 23 листопада близько 8 години ранку, кілька старшин стали на порозі тюремної камери, де перебували християни. Назвали прізвище - Про Михайло. Отець Михайло, призвичаєний до частих допитів зараз вийшов. Казали йому повернутися і одягнутися. Тоді о. Про зрозумів, що підходить остатня година. Перед відходом  попрощався із своїм братом Гумбертом. Було це останнє прощання перед смертю.

Розстріл мав відбутися на місці інспекторату міліції. Там уже було багато війська. Тільки один бік був вільний, де під муром і парканом з грубого дерева стояли макети ляльок, подібні до людей, що по них вчилися стріляти молоді новообранці. Коли вивели о. Про, настала тишина. Потім прозвучали слова командира: «Струнко! Руш!». З місця рушила чота, призначена до розстрілу о. Про і затримались кілька метрів перед парканом.  Отець Про  з опущеними очима в молитві пішов рівним та певним кроком на місце своєї смерті. Дорогою один із вояків просив в о. Про прощення за те, що мусить стріляти. А о. Про сказав: «Не тільки прощаю тобі, але ще молитимусь за тебе. Дякую тобі за цю велику ласку, що ти робиш мені сьогодні». Коли прийшли на місце мучеництва, спитав його начальник чи має ще якесь бажання. «Так, хочу ще хвилину помолитися». Одержавши дозвіл, він спокійно клякнув, перехрестився поволі, зложив руки і став молитися. Потім поцілував гаряче хрест, що мав у руках і встав. Потім сам встав напроти чоти, призначеної до його розстрілу, підняв догори хрест і поблагословив ним, кажучи: «Нехай живе Христос Цар!» Тоді сам дав знак солдатам, що вже готовий. Прострілений п’ятьма кулями схилився на землю як скошена квітка, залитий власною кров’ю. Коли вже лежав на землі, приступив один із солдатів та приклавши зброю до голови прострелив йому око.
«Нехай Бог змилосердиться над нами!». Тримаючи у лівій руці вервицю, а в правій хрест, простягнув руки у формі хреста, щоб умерти так, як Ісус – розп’ятий на хресті. Він ще повторив слова розп’ятого Христа: «Прощаю з усього серця своїм ворогам». Потім підніс очі до неба і поволі тихо, але виразно сказав:
Так загинув однин із кращих синів мексиканської землі. Був вірний Ісусові аж до кінця. Стати мучеником за віру в Ісуса Христа – це найбільша гідність людини. «Кров мучеників – це насіння нових християн» (Тертуліян).
Боже , незрозумілий у своїх святих, дай кожному українцю таку живу віру в Христа Ісуса.

Немає коментарів:

Дописати коментар