Треба йти аж до
раннього дитинства і запитати себе: Як проявлялася гордість? В деяких
дітей – великим бунтом, коли не було по-їхньому, або великим себежалем
(переважно вразливі діти). Корисно згадати, якими були наші реакції і до
інших дітей. Вже там основна форма «его» показувала свій характер. З
віком вона пристосовувалася, змінювала зовнішній вигляд, але постійно
займала (і далі займає) таку позицію: «Біда, якщо б хтось з найближчого
оточення був кращий, ніж я». Тоді одразу ж виникає заздрість, і навіть
на дорозі за Ісусом. Це проявляється конкурентністю, порівнюванням з
іншими, а в області думок – смутком, що я не такий, яким себе уявляю. А
які уяви має Бог з моїм життям – це мене переважно не цікавить.
