Цей досвід описується біблійними термінами: хрещення Святим Духом (Ді. 1,5), вилиття Святого Духа (Ді. 2,33). Ці терміни використовуються тоді, коли говориться про особливий досвід, який вперше пережили апостоли в день П’ятидесятниці. Останнім часом використовується термін «обнова Святим Духом». Це не досконала назва, але вона виражає глибоку реальність. Більшість християн були охрещені, будучи ще малими дітьми. І вже тоді Святий Дух зробив з душі охрещеного свій храм. Вже тоді ми прийняли Святого Духа. Потім ми прийняли Св. Тайну Миропомазання. Тоді знову прийняли Святого Духа. Обнова в Святому Дусі не є якоюсь заміною Св. Тайни Миропомазання.
Коли декілька років тому археологи увійшли до однієї з пірамід, то знайшли там також зерна пшениці. Вони пролежали там близько 3 000 років. Їх посадили і вони виросли. Так само і з нами: в Тайні Миропомазання ми одержали Святого Духа, але з нашого боку були перешкоди, не були створені умови для росту. Обнова у Святому Дусі вимагає відвернення від духа цього світу і свого егоїстичного «я» та рішення прийняти Ісуса Христа і жити для Нього. У день П’ятидесятниці апостол Петро закликає:«Покайтеся, і нехай кожний з вас хреститься в ім’я Господа Ісуса Христа, і отримаєте дар Святого Духа» (Ді. 2,38). Ми були охрещені без власних заслуг, заслугою віруючих батьків, але батьки не можуть замість нас зробити добровільне і свобідне рішення: прийняти Ісуса Христа та жити для Нього. Це повинен зробити кожен сам за себе.
а) обіцянка Святого Духа
«Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: „Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!” Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений» (Ів. 7,37-39). Які ріки течуть з нутра людини, зануреної в споживацтво, розкоші чи кар’єру? Ріки самохвальства, ріки непристойних слів, які вбивають і зранюють братів та сестер. Ісус говорить про ріки живої води. Умовою життя є вода. Що мається на увазі під терміном «жива вода», пояснює євангелист Іван: «Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього». Тобто тільки з серця віруючого, який має в собі Святого Духа, можуть текти ріки живої води, яка навертає невіруючих до віри, а байдужих до ревності.
Погляньмо на історію Церкви. Там були святі, в яких був Ісусів Дух, і вони, маючи в собі Святого Духа, були живою водою для багатьох людей довкола.
День перед своєю смертю Ісус цілковито відкрив своє серце. Цей вечір Він розпочав тим, що безмежно упокорився, щоб так дати своїм апостолам приклад, і вмив їм ноги. Він закликав їх до покори, а також до любові: «Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного, як я був полюбив вас… З того усі спізнають, що мої ви учні» (Ів. 13,34).
Тоді їм Ісус дає ще й інші настанови, передусім, щоб були з’єднані з Ним: «У Мені перебувайте, а Я – у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені» (Ів. 15,4).
А потім Ісус особливим способом віддав себе за нас – установив Євхаристію, Господню Вечерю, Св. Літургію:«Як же вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: „Беріть, їжте – це Тіло моє”. Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: „Пийте з неї всі, бо це Кров моя Нового Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів”» (Мт. 26,26-27).
Своїх учнів Ісус підготовлює до терпінь: «Виключать вас із синагог. А й година настане, коли всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові» (Ів. 16,2). «Переслідували мене – переслідуватимуть і вас» (Ів. 15,20). Цього пам’ятного вечора Ісус декілька разів повторює обітницю про зіслання Святого Духа. Тоді апостоли не знали, що Ісус мав на увазі. Ісус говорить про щось незрозуміле: «Хто в мене вірує, той такі самі діла робитиме, які я роблю. А й більші від них робитиме, бо я вже йду до Отця» (Ів. 14,12).
Скільки чуд зробив Ісус! А при тому каже, що Його учні будуть робити ще більші речі. Він одразу ж пояснює:«Коли будь-що проситимете в моє ім’я, то вчиню вам». І зразу слідує велика обітниця: «Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете. І проситиму Я Отця, і дасть Він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас» (Ів. 14,15-17).
Отож, щоб в нас міг перебувати Дух правди, треба любити Ісуса, і не лише словами, але ділами зберігати Його заповіді. Тоді Ісус проситиме Отця, Він буде заступатися за нас, щоб Святий Дух не був тільки біля нас (якщо ми були охрещені), але щоб був в нас і володів усім нашим мисленням, бажаннями і поведінкою.
Ісус продовжує: «Це говорив я до вас, коли з вами перебував. А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім’я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам» (Ів.14,25-26). Святий Дух в Святому Письмі названий Утішителем або Заступником. Хто такий заступник? Хтось має якогось знайомого, який в біді заступиться за нього. Вже сама свідомість цього дає людині мир і впевненість. А ми, віруючі, маємо перед собою багато терпінь, які самі б не знесли. Тому Ісус дає нам найсильнішого заступника – Святого Духа. Звичайно, що світ і люди цього світу не можуть Його прийняти, якщо не навернулися до Ісуса. Далі сказано, що Святий Дух навчить їх усього, що сказав Ісус. Це також стосується і нас. Те, що Ісус сказав, написано в Євангелії. Тільки Святий Дух може навчити нас розуміти Ісусове вчення, і знову ж таки, лише Він може навчити нас найбільшого уміння – жити з Ісусом і для Ісуса, жити, як Ісус, любити людей Ісусовим серцем.
«Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме про мене. Та й ви свідчитимете: ви бо зо мною від початку» (Ів. 15,26-27). Святий Дух є Дух правди. У світі і в ненаверненому людському серці панує дух брехні, дух егоїзму. Багато людей можуть цитувати Св. Письмо, але у фальшивому дусі, як це робив і спокусник. Він сказав Ісусові: «Якщо ти Син Божий, кинься додолу, бо написано: Він ангелам своїм велітиме про тебе, і вони візьмуть тебе на руки»(Мт. 4,6). Святий Дух свідчить про Ісуса, а дух брехні, сатана, відводить від Ісуса і применшує Його слово та Його вчення. Ісус продовжує і говорить, що неможливо, щоб людський дух ввів нас до повної правди. Це може тільки Святий Дух.
«Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду» (Ів. 16,12-13).
У світлі правди про Святого Духа погляньмо на апостолів. Вони три роки ходили з Ісусом, були свідками Його життя, на власні очі бачили багато чуд, і все ж багато чого не розуміли, і часто ще думали в дусі цього світу. Вони все ще були затверділі, і Ісус одного разу поскаржився: «О, роде невірний та розпусний! Доки я буду з вами і терпітиму вас?» (Лк. 9,41).
Петрові, який відповідно до свого здорового глузду хотів повчати Ісуса, Ісус відповів: «Геть від мене сатано, … бо не думаєш про Боже, а про людське!» (Мт. 16,23).
Скільки світських уяв і марнославства можна було пізнати в апостолах, коли мати синів Зеведеєвих прийшла до Ісуса і просила Його: «Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму царстві: один праворуч, а другий ліворуч тебе» (Мт. 20,21). Мати уявляла царство Христа як земне, і тому завчасно хотіла забезпечити для своїх синів два найважливіші міністерські місця. З контексту зрозуміло, що і її сини поділяли цей погляд:«Почувши це, десятеро почали нарікати на цих двох братів» (20,24).
Очевидно, що апостоли не мали Христового Духа, не мали його навіть в день Його смерті, коли розбіглися. Вони мали духа страху за себе самих. І аж на П’ятидесятницю настає зміна, коли на них зійшов Святий Дух.
У Страсну п’ятницю Ісус помирає на хресті. Однак в неділю воскресає як переможець над смертю, тоді 40 днів з’являється апостолам і говорить їм про Боже Царство (див. Ді. 1,3). «Коли ж споживав із ними, він звелів їм не покидати Єрусалиму, але чекати обітниці Отця, „що її ви від мене чули. Іван бо водою хрестив, ви ж будете хрещені по кількох цих днях Святим Духом”» (Ді. 1,4-5). Далі Ісус продовжує: «Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, в усій Юдеї та Самарії і аж до краю землі» (Ді. 1,8). А в день свого вознесіння підбадьорює апостолів: «Я пошлю вам те, що мій Отець обіцяв був. Залишайтеся у місті, аж поки не зодягнетеся силою з висоти» (Лк. 24,49).
Апостоли не сприймали це якось символічно, але дослівно і буквально. «Тоді вони повернулися з гори, що зветься Оливна, що близько Єрусалиму, день ходи (близько 1 км) в суботу. Увійшовши в місто, зійшли на горницю, де вони перебували… Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками, і Марією, Матір’ю Ісуса, та з його братами» (Ді. 1,12-14). Однак зазначено, що П’ятидесятницю пережили 12 апостолів (замість Юди обрали Матія). «Зібралось їх разом яких 120 братів» (Ді. 1,15).
Пригадаймо початок публічної діяльності Господа Ісуса. А тепер апостоли стоять перед початком своєї публічної діяльності. Ісус, після хрещення в ріці Йордані, був наповнений Святим Духом. А Іван засвідчив:«Бачив я Духа, що, мов голуб, з неба сходив і перебував над ним. І не знав я його, але той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: „Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, – той і хрестить Святим Духом”» (Ів. 1,32-33).
Звернімо увагу, що тут начебто є протиріччя: тут Іван говорить, що Ісус хрестить Святим Духом, в той час як Ісус день перед своєю смертю говорить, що Отець пошле Духа в його ім’я (див. Ів. 14,25). У Євангелії від Луки Ісус говорить: «Отець дасть Духа Святого тим, які його просять» (Лк. 11,13). Однак у Євангелії від Івана Ісус каже: «Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця…» (Ів. 15,26).
Відповіддю для вирішення цієї начебто проблеми та ще інших питань є розмова Ісуса з Филипом: «Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені?… Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені» (Ів. 14,10-11). Тут перед нами стоїть таємниця Пресвятої Тройці. Є один Бог у трьох особах: Отець, Син і Святий Дух.
