1) Уважно прочитай оці місця з Нового Завіту:
Лк. 11,11; Ів. 7,37; 1,33; 14,26; 15,26; 16,13; 16,23.
Лк. 24,49; Мр. 16,17; Ді. 1,4-6; Ді. 2,1-18; 4,29-31; 8,4-8; 14-16.
Ді. 9,17-19; 10,44; 19,1-6; І Кор. 12,1-12; 14,1-40; Рм. 8,26; 12,4-8.
2) Прохання про Святого Духа
Лк. 11,9-13: «... Отож кажу вам: Просіть, і вам дасться; шукайте і знайдете; стукайте, і вам відчинять». Це інструкція, що маємо робити! А результат? «Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець Небесний дасть Святого Духа тим, що у Нього просять!» (вірш 13).
Це, напевно, єдине конкретно сформульоване прохання, про яке сказано, що точно буде вислухане. Маємо просити про дар Святого Духа.
1) Просіть! Маємо просити! Кого? Небесного Отця. Хто може і має просити? Той, хто прийняв Ісуса і тому може до Бога в Ісусі звертатися як до Отця. Як маємо просити? На це відповідає сам Ісус: В Його – в Ісусовому Імені: «Чого тільки попросите ви від Отця в Моє ймення, – Він дасть вам!» ( Ів. 16,23).
2) Шукайте! Маємо шукати, але де маємо шукати Святого Духа? Там, де є, а не там, де нема! Це було б втратою часу і сили. А де є Святий Дух? Якщо ми були охрещені, то Він вже є з нами, але буде і в нас (Ів. 14,17).
Далі, Святий Дух є в Церкві. Тому буду Його шукати там, де віруючі дають Йому місце, і Він там може проявлятися, переконуючи світ у грісі, у справедливості і в засуді. Інакше кажучи, іди до такої спільноти, де можеш начерпати життя, де є Святий Дух, де можна Його закуштувати. Це пізнається тоді, коли ці віруючі говорять про Божі речі.
3) Стукайте! Маємо стукати, і навіть якщо настирливо стукати у двері трохи неввічливо і нетактовно, але Ісус нас до того закликає. Отож, якщо виконаємо три умови, тоді отримаємо, тоді знайдемо і нам відчинять. Якщо просимо, наприклад, за оздоровлення, Бог оздоровить, але там є одне «але»: чи це є Божа воля? Якщо так, то потрібно боротися і витривати. Якщо не відступимо, Бог через нас прославиться. Але коли просимо про наповнення Святим Духом, то не мусимо боятися просити, бо це завжди є Божа воля! Не маємо просити тільки один раз, а коли отримаємо, відразу перестати просити, але маємо щоденно і кожного ранку знову і знову просити про наповнення Святим Духом. Кожен день має досить своїх клопотів, кожного дня мусимо боротися з тілом, зі світом та дияволом. Кожного дня знову потребуємо відновити Божу силу, щоби за її допомогою могли перемагати.
Далі також добре звертатися до Матері Божої і нашої Матері. Вона повна Святого Духа, Вона в день П’ятидесятниці була разом з апостолами.
Потрібно з вірою опертися на це слово, що маємо просити, щоб нам був дарований Дух Святий, і тоді боротися так, як Яків: «Не відпущу тебе, Господи, доки мене не поблагословиш!» (Бут. 32,27). Знаю братів, які з вірою оперлися на Божу обітницю: «Ти, Отче, дав обітницю, я тепер прошу, щоб здійснилась на мені. Господи, не вступлюся, Ти не мав цього обіцяти, а якщо пообіцяв, то беру Тебе за слово: «Отець Небесний дасть Духа Святого тим, які в Нього просять». Я тепер прошу, і не прошу сам, але просять за мене й інші брати та сестри, які вже дар Духа Святого отримали. Господи Ісусе, звертаюся до Тебе, Ти сказав, а Твоє слово дійсне і в оцю хвилину, чи не так? Ти сказав: «Коли двоє з вас згодиться на землі просити, що б там не було, воно буде дано їм Моїм Отцем Небесним; бо де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них» (Мт. 18,19-20). І далі, Ісусе, Ти кажеш: «Істинно кажу вам: коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: «Перенесися звідси туди», – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого!» (Мт. 17,20). Я тепер, Отче, не хочу просити за перенесення гори, ані за щось інше, але тільки про те, що Ти конкретно обіцяв – про Святого Духа!»
Знаю братів, які дійсно оперлися на Божу обітницю (Лк. 11,13), отримали Духа Святого і відразу ж радісно прославляли Господа іншими мовами. Тобто кожному зрозуміло, що умовою є конкретна і жива віра, поставлена на Божому слові, без тієї віри неможливо отримати Святого Духа і неможливо реалізувати інші обітниці з Божого слова. Ми могли відвідати десятки мудрих духовних лекцій, але інформованість не замінить цю живу віру, на яку Бог відповідає.
Маємо випрацювані катехизми, маємо багато релігійних книг, але це все ніби електричний локомотив, який не підключений до електромережі. Що допоможе наймодерніша техніка, яку маємо, якщо вона не підключена до джерела енергії? Тільки перешкоджає, і замість того, щоб активно приводити в рух, у такому стані, в якому є, перешкоджає руху.
У 10 главі Діянь Апостолів описується, як Корнилій, поганський сотник, прийняв Святого Духа. Його старанні пошуки виражені тим, що послав своїх послів до Симона з проханням, щоб Симон прийшов у його дім. А далі, його правдивість проявилася цим: «Четвертого дня аж до цієї години я постив» (вірш 30). Тоді Петро почав розповідати своє особисте свідоцтво про Господа Ісуса, що помер на хресті, і що третього дня воскрес з мертвих: «Ми з Ним їли і пили після того, як Він воскрес із мертвих» (вірш 41). Коли говорив, що хто ввірує в Нього – Ісуса, то через Нього одержує відпущення гріхів, в той момент Святий Дух зійшов не тільки на Корнилія, але на всіх його приятелів, які слухали ці слова (пор. вірш 44). Петро та його приятелі дивувалися з того, що і на поган вилився дар Святого Духа, «бо чули, як ті говорили різними мовами й величали Бога» (вірш 46).
Питання: Що краще, спершу особисто прийняти Ісусову Матір, як Іван під хрестом, чи дар – хрещення Святим Духом?
Відповідь: Важливо прийняти і Матір Ісуса і Святого Духа, щоби були створені біблійні умови для Христового приходу. З власного досвіду думаю, що в кращому положенні є той, хто найперше прийняв Марію, Ісусову Матір за власну, як учень Іван. Коли душа відкриється Святому Духу, стає якось відкритішою і на інші духовні течії, які часто вміють імітувати Духа. Знаю людей, які проживши наповнення Святим Духом, по деякому часі стали літеплими і впали в якісь екстреми; деякі ж – і до єресей, в інших, наприклад, проявлялася гордість. Напевно, що причина не тільки в тому, що спершу не прийняли Марію, але що не знайшли живої молитовної спільноти, яку провадив би досвідчений брат; і таким чином вони залишилися блукати у пустелі, як ізраїльтяни, хоч на собі закуштували Божу силу і Божу любов. Душі, які мають спільноту і Марію, мають забезпечений швидкий і безпечний ріст. Спільнота, через брата, який її веде, з’єднана не тільки з Христовою Церквою і визнає Божий авторитет, але і людський авторитет в Церкві. Утворенням малих молитовних груп (3-7 осіб), може виникнути небезпека якоїсь елітності. Однак ця небезпека цілком мала, якщо група дійсно молиться і змагається на молитві та у житті за щораз тісніший зв’язок з Ісусом через очищення (покаяння). І саме така кількість, 3-7 осіб, пізніше тільки і 3, є ідеальною для обтинання і швидкого очищування від своїх поганих звичок. Кожен мусить вчитися нести недоліки другого, а також інші можуть з братньою любов’ю і влучним способом та у відповідний час послужити тим, що вкажуть на погану звичку, яку собі хтось з групки не усвідомлює. Ті погані звички видаються дрібничками, однак через них людина втрачає велике благословення.
Пам’ятаймо, що Святий Дух був даний Церкві, а не тільки для окремих осіб і для їх приватної побожності, Церква – це вже двоє або троє! (Мт. 18,20).
«Я дам вам нове серце і новий дух вкладу у ваше нутро. Я вийму кам’яне серце з вашого тіла й дам вам серце тілесне. Я вкладу в ваше нутро дух Мій і вчиню так, що ви будете ходити в Моїх Заповідях та берегти й виконувати Мої установи... і будете Моїм народом і Я буду вашим Богом!» (Єз. 36,26-28).
