Ґендерна політика: В чому полягає небезпека для родини та нації?

пʼятниця, 14 липня 2017 р.

Ґендерна політика: В чому полягає небезпека для родини та нації?

Ґендерна політика під поняттям “ґендер” (“соціальна стать”) просуває нові етичні парадигми, які руйнують інституцію традиційної сім’ї. Ґендер є науковим обманом, який став у руках світових глобалістів інструментом справжньої диктатури та дискримінації християн.

Визначення терміну “ґендер”


Під штучним поняттям “ґендер” у світі розгорнулася агресивна боротьба проти сімейних цінностей та самої людської природи. Спочатку “ґендер” (“gender”) використовувався в англійській мові для розрізнення граматичних родів слів (чоловічий, жіночий і середній). На Всесвітній конференції з проблеми народонаселення в Каїрі у 1994 році та на Всесвітній Жіночій Конференції в Пекіні у 1995 році феміністки різними маніпуляціями проштовхнули ґендер на заміну слова “біологічна стать” (sex), щоб статева відмінність між чоловіком і жінкою стала питанням добровільного суб’єктивного вибору. Отож, “ґендер” – це “соціальна стать”, результат психологічних та соціальних факторів.

За допомогою резолюцій ООН та ЄС визначення “ґендер” стало політичною стратегією в окремих державах світу. Тепер кожен може вибирати, ким він є – чоловіком чи жінкою, та визначати свою сексуальну ідентичність як ЛГБТ (лесбіянки, гомосексуалісти, бісексуали, транссексуали) або інші види збочення – і робити так можуть уже школярі. Слід пригадати, що ґендерна рівність була проголошена однією з восьми цілей ІІІ тисячоліття ООН. Її програма напрямлена на зміну “етичним парадигм” та на зміну “образу людини”.

Джудіт Батлер (Judith Butler), жінка-філософ, чільний ідеолог ґендерної революції, розуміє це так: “”Біологічна стать” є ідеальним конструктом, який із часом примусово матеріалізується. Це не простий факт або статичний стан тіла, а процес, у якому регулятивні норми матеріалізують “біологічну стать” і досягають цієї матеріалізації вимушеним постійним повторюванням тих норм”. Простою мовою: я чоловік чи жінка лише тому, що мені це примусово насадили. Дивовижним чином такі висловлювання отримують вагу та дієвість, якщо їх закутують у філософську термінологію, так що і впізнати годі.

Філософські корені ґендерної політики


За ґендерною політикою приховується диктатура ґендерної ідеології, яка пропагує культуру гомосексуалізму. Німецька соціолог Габріела Кубі вважає, що ґендерна політика має “за мету не свободу або толерантність (до представників ЛГБТ орієнтацій), а реальну соціальну революцію” – створити новий тип людини з ґендерною ідентичністю.

Ґендерна політика має свої корені в модерній психології та філософії релятивізму.Ключовим твердженням цієї філософії є: ми не можемо пізнати добро та правду. А тому добро і правда не можуть вважатися обов’язковими засадами нашого суспільного життя у свободі. Той, хто пробує дізнатися, що є добрим та істинним, отримує ярлик нетолерантного та фундаменталіста, а тому таку особу треба заставити мовчати.

Для філософії релятивізму, яка відображає мислення часу, не має іншої правди, ніж правда більшості. Людина стає мірилом усіх речей! Релятивізм відкидає совість і об’єктивну та абсолютну Правду, якою є Бог.

Найважливішим полем битви релятивізму сьогодні є сексуальність людини. Європа і Америка були побудовані на моральних та християнських законах. Норми сексуальності були прописані не лише у цивільних та церковних законах, але були глибоко закорінені у серці та свідомості людей. Усі розуміли, що є у людській сексуальності природнім, а що є грішне і збочене. Правдиве християнство рахується з реальністю та правдою.


Трагічна історія ґендерної теорії


Ґендерна теорія про так звану зміну “соціальної статі” зродилася в 60-х роках. Її винахідником вважається Джон Мані (1921-2006), психіатр у лікарні Джона Гопкінса (John Hopkins Hospital) в Балтиморі (США). Він перший сформулював теорію, згідно якої біологічна стать чоловіка і жінки не є результатом природних законів, генетики і гормонів, але є соціальним витвором та визначається згідно того, як оточення і суспільство формує та виховує дітей. В 1965 році у Балтиморі Джон Мані заснував першу клініку хірургічної зміни статі під назвою Клініка Ґендерної Ідентичності (Gender Identity Clinic). Ця клініка стала підготовчою базою для ґендерної теорії.

Джон Мані як „науковий доказ” своїх тверджень наводив приклад хлопця на ім’я Девід Раймер. У віці 2 років, під час обрізання і внаслідок недбалої хірургічної операції, він позбавився статевого органу. З цієї причини батьки вирішили дати свого сина на операцію по зміні статі. Вони були прийняті доктором Мані, який вбачав тут грандіозну можливість для підтвердження своєї теорії. Він бачив у дитині два важливі фактора: хлопчик народився здоровим, а ще є близнюком, і це дає можливість порівняти його з братом. Після операції Мані терапевтично стежив за Девідом більше десяти років і намагався психологічно утверджувати його в тому, що він є дівчинкою, а не хлопцем. Батьки змінили ім’я сина на Бренда, вдягали його і говорили до нього як до дівчинки. 

Тим часом, в 1972 році, лікар пише численні статті і доповіді, де поширює результати своїх досліджень, гаслом: «Зміна Бренди є завершена, дівчинка є щаслива!» Лікар став просто героєм. Його книжка «Чоловік, жінка, хлопець, дівчина» стали успішним університетським підручником. На академічному рівні багато підручників до психології та соціології у вступі використовували приклад Девіда-Бренди, щоб підтвердити, що стать набувається через зрозуміння. Таким чином брехлива “наукова” теорія пішла вже в практику.

Доктор Мані у своїх наукових публікаціях замовчував жорстоку реальність та свої злочини. Ситуація в домі Раймер була зовсім іншою. А саме, від часу операції, хлопець сприймав поведінку лікаря і своїх батьків як тиранію. Його поведінка в школі зовсім не відповідала поведінці дівчини: поводився і говорив як чоловік, був закритим та мовчазним, захищався за допомогою кулаків від однокласників свого брата, крав їм іграшки та одяг… Стурбовані вчителі часто викликали батьків з причини його поведінки так мало схожої на дівчачу та радили звернутися до психолога.

В тому часі Джон Мані наполягав, щоб батьки залишили роботу, продали все, та, щоб переїхали жити у вагончик в ізольованій та малозаселеній місцевості. І навіть ця рада була сліпо виконана родиною Раймер. Девід-Бренда надалі поводився безладно, а разом з ним і ціла сім’я: брат – став агресивним до однолітків, батько – почав без міри випивати, мати – робила спроби самогубства. Батьки зовсім не підозрювали, що лікар застосовує на них моральний тиск та різні психологічні маніпуляції, а тим більше, що медик проводить жахливий «науковий експеримент» над їхньою дитиною. Після цього доктор Мані знову наполягає, щоб зробити хлопцеві остаточну операцію статевих органів, але він відмовляється та вдається до гормональної терапії. Щоб приховати груди і боки Девід починає багато їсти. Від цього моменту вирішує поводитися як чоловік. Ні хірургія, ні соціалізація не змогли зробити з Девіда дівчинку!

Коли Девіду було 13 років, батько розповів йому всю його історію. Для нього це був величезний стрес. Він навіть робив спробу самогубства. Після певного часу сорому та терпіння хлопець змінив назавжди своє дотеперішнє ім’я Бренда на Девід. Йому роблять ряд хірургічних операцій для віднови чоловічої статі. В 1989 році він одружується з Мері, молодою жінкою, яка є вже матір’ю трьох дітей. Згодом Девід вирішує дати скаргу на доктора Мані за драматичний та жахливий експеримент, який був здійснений на ньому. Він розповідає всю свою історію журналісту Джону Келапінто, який публікує книгу під назвою «Як його створила природа? Хлопець, що виховується як дівчинка». 

В 2004 році, у віці 38 років, Девід закінчив життя самогубством – застрелився з мисливської рушниці. Його брат Браян – позбавив себе життя за допомогою таблеток за рік до цього. Незважаючи на таку родинну трагедію, про яку свідомо замовчувалося, теорія Джона Мані запустила ґендерну машинерію в академічне та політичне поле.

Ґендер – науковий обман


У 50-60 роках ґендерну теорію пробували зодягнути в наукові рамки. Світові глобалісти залучили до цього усі свої наукові інститути та фінансові фонди. Наприклад, Фонд Рокфеллера фінансував дослідження Альфреда Кінсі (Kinsey), який багато приклався до виникнення сексуальної революції. Згодом він був викритий як науковий брехун та розбещувач дітей (див. книга Джудіт Райсман, www-drjudithreismann.org). Ситуація з Джоном Мані була аналогічною. Як вказує Габріела Кубі у своїй книзі “Ґендер виклики і загрози” він виступав за “груповий та бісексуальний секс, вербував дітей для так званих “fucking games” та класифікував екстремальні сексуальні збочення, аж до вбивства, всього лиш як “парафілії”, як відхилення у вподобаннях”. На його “науковий доказ” теорії зміни статі посилалися довгий час.

В 1968 році американський психолог Роберт Столлер ввів термін “ґендер” до наукової термінології. Він вважав, що легше змінити стать хірургічним шляхом, ніж психологічними методами змінити “ґендерну ідентичність”, тобто стать, яку людина сама собі обрала.

Науковий обман поширився в область науки та до міжнародної і національної політики. Лобісти ЛГБТ почали відкривати ґендерні студії у багатьох престижних університетах світу. Так проводиться демагогія брехні. Болючим є питання: На яких цінностях виховається сучасна молодь? Мішенню світової масонської еліти є молода генерація. “Від того, що сьогодні думають в університетах залежить те, що завтра відбуватиметься на площах та вулицях”, – заявляв Хосе Хосе Ортега-і-Гассет, іспанський філософ ХХ століття.

Уся ґендерна політика ООН, США та ЄС побудована на фальшивих наукових дослідженнях. Маючи підтримку міжнародних організацій та фондів, ця ґендерна машинерія, поневолює щоразу більше народів світу. Людям десятиліттями твердили: гомосексуальність вроджена. Мартін Даннекер, який сам був протагоністом гомо-лобі, в своєму “сексологічному висновку по гомосексуальності” пише: “Всі проведені в минулому намагання закріпити гомосексуальність на біологічному рівні можна вважати невдалими” (див. Габріела Кубі “Ґендер загрози і виклики”, с.46). Тому реальним аргументом ЛГБТ лобі є лише право на вільний вибір.

Сучасна наука про “біологічну стать”


Біологічна стать є глибоко вписана в природу людини. Цей факт підтверджує сьогодні здорова психологія, медичні та клінічні дослідження, генетика, психіатрія, біологія.

Психологія: Карол Джілліган, відома як науковець психології, у своїх наукових дослідах демонструє, що реакція на ті ж самі етичні проблеми хлопців і дівчат вже від 11 років є радикально різною.

Медичні та клінічні дослідження: Медичні та клінічні дослідження головного мозку довели, що існують вроджені відмінності між чоловіком і жінкою, а саме у використанні мозку цими двома статями та в ефекті гормонів.

Генетика: Згідно природного процесу, кожна людина має генетичну (біологічну) стать, ідентифіковану в ДНК, яка встановлюється від моменту зачаття і відповідає хромосомам ХХ для жінки та ХУ для чоловіка. З генетичної статі випливає статева залоза відповідальна за розвиток репродуктивних органів та другорядні статеві ознаки, які дають жінці т.зв соматичну стать. Тому з генетичної, залозевої і соматичної статі виходить сексуальна ідентичність, яка в свою чергу впливає на сексуальну орієнтацію особи до протилежної статі.

Психіатрія: Доктор Паул Р. МакГаг (Paul R. McHugh), один з авторитетних психіатрів світового рівня, з майже 50-ти літнім досвідом професійної практики, заявив, що трансґендер – це «ментальний розлад і, що зміна статі є біологічно неможливою». У своїй статті, опублікованій в «Wall Street Journal», американський психіатр розкриває різні статичні дослідження, які показують, що кількість самогубств серед осіб трансґендер у 20 разів перевищує самогубства серед осіб за біологічною статтю. Він цитує досліди Vanderbilt University і Portman Clinic (Лондон), які виявляють, що серед 70% випадків, трансґендерні відчуття спонтанно зникають на протязі часу.

«Розклад особи трансгедер, – продовжує доктор МакГаг – базується на факті психологічного відчуття відносно власної сексуальності, яка не відповідає фізичній реальності свого тіла, тобто власній чоловічості і жіночості, які дані від природи. В науковій мові це називається «gender dysphoria». Йдеться про розлад подібний до анорексії, в якій, дивлячись у дзеркало, особа небезпечно худа, бачить в собі завжди «надлишок ваги», або до дисморфії, в якій ця особа відчуває себе фізично іншою від тієї, якою вона є насправді».

Основну відповідальність такого процесу нормалізації сексуальних відхилень, доктор МакГаг поклав на адміністрацію Б. Обами, Голлівуд та ЗМІ, які свідомо: «Просовують трансґендеризм, як нормальну річ, чим вони не роблять добра ні громадськості, ні трансґендерам, трактуючи їхнє ментальне замішання, швидше як право, яке захищене законом, ніж як розумовий розклад, який вимагає розуміння, обслуговування та превенції». 

Ґендерні ідеологи приховують інформацію про те, що такі порушення можна вилікувати, та борються з кожним, хто це стверджує або ж пропонує відповідну терапію, – через цькування, дискредитацію в ЗМІ та всі можливі дискримінації.


Що ж таке “ґендерна ідентичність”?


Відповідно до ґендерної теорії люди в суспільстві повинні відрізнятися не за біологічною статтю, як це було впродовж усіх століть, але передовсім за соціальною статтю. Відома американська активістка ґендерної ідеології Лінн Конвей стверджує: “Коли ви хочете дізнатися, яку стать має людина, запитайте її про це”. Біологічний рід, тобто чоловічий і жіночий, більше не повинен бути розпізнавальним критерієм, бо це було б дискримінацією за ознакою сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності. Його місце має зайняти стать, яку людина сама собі вибере.

Згідно Резолюції ПАРЄ 1728 (2010) у пункті 16.11.2 передбачено забезпечити ґендерну ідентичність особи “офіційними документами, які більш відповідають ґендерній ідентичності індивіда, без попереднього зобов’язання пройти стерилізацію або інші медичні процедури, такі як операції зі зміни статі, зміни функцій та гормональної терапії”.

Легалізація документа “Сексуальне Виховання у Європі” (2010)


Однією з форм пропаганди ґендерної ідеології у країнах Європейського Союзу став предмет т.зв. «сексуального виховання» у дитсадках і школах. Були розроблені цілі програми і підручники для дітей віком від 4 до 15 років. Цьому послужив документ «Сексуальне Виховання у Європі», який був редагований в 2010 році. Він містить більше 50-ти сторінок і був випрацюваний «Федеральним Центром Виховання до Здоров’я» в м. Кельні (Німеччина) і керований ВООЗ під редакцією 20 експертів.

До 2015 року вищезгаданий документ поширився вже у 53 країнах світу. Програма «Сексуального виховання в Європі» передбачає шість вікових етапів: 
Від 0-4 років: пояснюють дітям як робиться мастурбація – особиста та з іншими, а також з особою тієї ж самої статі; 
Від 4-6 років: програма заохочує приймати гомосексуальну орієнтацію, як відповідну до природи людини; 
Від 6-9 років: пояснюється дітям про різні способи контрацепцій; 
Від 9-12 років: роз’яснення як правильно використовувати презервативи, спіралі та протизаплідні таблетки, включаючи абортивні; 
Від 12-15: вивчають як перервати небажану вагітність (аборт); 
Після 15 років: програма подає аборт як право підлітка, яке визволяє його від передчасного утворення сім’ї. 

Цей документ, на законодавчому рівні, нав’язує дітям розпусту та моральний розлад, починаючи з раннього віку. Дитина в 4 роки є нездатна розрізняти та вільно вибирати добро чи зло. Тому теоретичне/практичне навчання мастурбації з собою або в товаристві з іншими і навіть з особою тієї самої статі є психологічним/практичним насильством від якого чотирьохрічна дитина не може захиститися. Отже, йдеться про легалізовану педофілію, подану як шкільну програму під формою «сексуального виховання». На сьогоднішній день, в країнах Європейського Союзу, на багатьох батьків за відмову посилати своїх дітей на такі уроки, накладені адміністративні стягнення. Були відомі факти, коли батьки та про-сімейні організації організовували маніфестації, протестували, писали звернення до влади, щоб скасувати “сексуальне виховання”. Але їх голос, нажаль, не почули.

Сексуальні відхилення у світлі Біблії


Св. Письмо багаторазово та з найбільшою суворістю засуджує гріх проти природи (гомосексуалізм, лесбіянство, транссексуалізм, педофілію, …), називаючи їх гидотою. «З чоловіком не сходитимешся, як сходишся з жінкою: це гидота» (Лев. 18:22).

«Коли чоловік зійдеться з чоловіком так, як із жінкою, обидва вчинили гидоту; смертю мусять їх покарати; кров їхня на них» (Лев. 20:13).

Кричущою є історія жителів міст Содоми і Гомори, які були спалені вогнем і сіркою за гріхи проти людської природи. «Далі Господь сказав (Аврааму): «Скарги, що здіймаються з Содому і Гомори, вельми великі і гріх їхній дуже тяжкий» (…) Тоді мужі (ангели) промовили до Лота: «Хто тут іще з тобою? Зять, сини, дочки, хто б не був з твоїх у місті, виведи їх із цього місця, бо ми зруйнуємо це місце, тому що великі скарги знялися проти них перед Господом (…) тоді Господь зіслав на Содом та Гомору дощ із сірки й вогню Господнього з неба і винищив ті міста й усю долину та й усіх мешканців цих міст із тим, що росло на землі. (…) Авраам же, вставши вранці, пішов на місце, де стояв був перед Господом, і глянув у бік Содому і Гомори й усієї долини та й бачить: аж ось дим із землі йде вгору, наче кіптява з печі» (Бут. 18:20; 19:12-13, 24-28).

«Під час моїх подорожей – засвідчив перед своїми суддями мученик Піоній (+250) – я пройшов усю Юдею, я перейшов через Йордан і я міг спостерігати цю землю, яка аж до сьогодні має знаки Божого гніву (…) Я бачив дим, який ще сьогодні підіймається зі своїх руїн і грунт, який вогонь перемінив у попіл, я бачив цю землю усю побиту посухою та неплідністю. Я бачив Мертве море зі своєю водою, яка поміняла природу: засолилася зі страху Божого і не може кормити живі істоти» (Акти мучеників, с. 112-113).

Новий Завіт потверджує це засудження. Апостол Павло, в деяких місцях своїх листів, дає нам глибоке пояснення зруйнування Содому і Гомори. Він поєднує гомосексуалізм з беззаконням, ідолопоклонством та вбивством, кажучи, що такі особи царства Божого не успадкують (пор., І Кор. 6:9-10). А на іншому місці апостол каже: «Тому й передав їх Бог за похотями їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою. Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь . За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на протиприродні; так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливість один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду.(…) Вони, хоч спізнали Божий присуд, що, хто таке чинить заслуговує на смерть, не тільки це роблять, але й схвалюють це в тих, що таке чинять» (Рм. 1: 24-32).

«Так само Содом і Гомора з сусідніми містами, – які, подібно до них, віддались були розпусті й кинулися за іншим тілом, – лежать як приклад, скарані вічним вогнем » (Юд. 7)

Святі про гомосексуалізм


Святі неодноразово вияснючи навчання Церкви у світлі Біблії засуджували гомосексуалізм. Між першими, хто про це заявив, був св. Августин (354-430): «Злочини, що є проти природи, наприклад ці зроблені содомітами, мусять бути засуджені і покарані повсюди і завжди. Навіть коли б їх вчинили всі люди, вони були б співучасниками самого Божого засудження. Бог не створив людей, щоб вони вчинили таке беззаконня проти самих себе. Коли йдеться за збоченою пристрастю, спотворюється сама природа створена Богом. Порушується сама єдність, яка має бути між Богом і нами» («Сповідь», ІІІ, 8).

Св. Іван Золотоустий (344-407): «Пристрасті є всі ганебні, тому що душа є більш зіпсована та деградована від гріхів, ніж тіло від хворіб, але найбільше зі всіх пристрастей є пристрасть між чоловіками (гомосексуалізм…)». «Пристрасті гомосексуалістів не тільки є сатаністичні, але їхнє життя є демонічне».

Св. П’єр Даміані (1007-1072): «Ця пристрасть не є зовсім поважана за звичайну, тому що перевершує важкість усіх інших пороків».

Св. Бернард з Сієни (1380-1444): «Гріх проклятої содомії був зневажений усіма завжди, які жили згідно Бога».

Ґендерна політика стала однією з програм світових глобалістів по зміні “образу людини”. Цей бунт проти Бога і Божого порядку реалізується через спокусу створити “нову ґендерну людину” зі своєю системою цінностей та правд. Ґендерна політика є прямою загрозою для традиційної сім‘ї та для цілого людства включно. Усі здорово-мислячі люди мусять з нею боротися усіма можливими законними методами.

Джерело: Сім'я під Покровом Богородиці



Немає коментарів:

Дописати коментар