а). Про спокуси
Як зароджується гріх? Людину приводять до гріха спокуси. Механізм гріха переважно є таким: спокуса, вподобання, прийняття (згода). Найперше нам прийде якась спокуслива зла думка. Вона сама в собі ще не є гріхом, а стає ним тільки тоді, коли ми з нею погодимося та з'єднаємося. Тому одразу, як лише виникне у нас якась грішна думка, починається внутрішня боротьба. Совість застерігає і стримує нас перед поганим учинком, а пристрасті тіла тягнуть до злого, викликаючи грішні вподобання і відчуття. Ми не в силі повністю позбутися поганих думок, але ми можемо з ними боротися.
Диявол спокушав на пустині Ісуса цитуючи при цьому навіть Св. Письмо. Спокус не уникнули також святі. Деякі з них цілі роки переживали атаки демонських спокус. Наприклад, св. Гуга (+1132), довгий час мучили богохульні думки; св. Франциска Сальського (+1622) постійно мучила думка, що Бог його засудить; св. Катерину Сієнську мучили нечисті спокуси; великими були спокуси, які мали св. Франциск Асижський і св. Бенедикт, коли один кидався поміж терен, а другий - в сніг, щоб лише втихомирити їх. Усі вони не втратили через те нічого з Божої благодаті, але навпаки - примножили її собі.
Спокусою є і такий стан людини, коли нею оволодіє страх і паніка, наприклад, перед сповіддю або перед важливим рішенням, де необхідно зробити конкретний крок віри.
Хто нас спокушає - Бог чи диявол?
Бог не спокушає нікого (пор. Як. 1,13). Він лише може допустити спокусу на нас. Спокушає нас диявол через нашу власну пожадливість. Він є хитрий та підступний. Боротися з демонами не є легко, бо боротьба є невидима і до того ж ворог не знає що таке втома і ніколи не здається. Хто не відхиляється від спокус, той, звичайно впаде. Ап. Петро перестерігає: "Будьте тверезі і чувайте. Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти" (1 Пт. 5,8). Диявол діє з нами як полководець, який штурмує фортецю в тому місці, де вона слабо захищена. Він часто бере вигляд "ангела світла" (2 Кор. 11,14), закривається побожністю та півправдами.
Бог допускає спокуси заради нашого добра у міру наших сил, даючи нам можливість здобути заслуги перед Ним. Диявол, спокушаючи людину, робить брудну роботу - випробовує серце людини. Тому сам Ісус говорить як опертися спокусі і здобути перемогу над гріхом і дияволом: "Чувайте і моліться, щоб не ввійти у спокусу" (Мт. 26,41).
Ап. Яків підбадьорює вірних: "Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам" (1,2). Тим які люблять Бога усе співдіє на добро - навіть спокуси. Спокуси пробуджують нас із байдужості; утримують нас у покорі, бо дають нам змогу пізнати наше безсилля; примножують наші сили; збільшують нашу любов до Бога; зменшують наші покарання у чистилищі.
Як боротися зі спокусами?
Св. Франциск Сальський подає такі ліки проти тяжких спокус: "Як тільки відчуєш у собі якусь спокусу, роби, як діти у полі, коли побачать вовка або ведмедя. Вони відразу біжать в обійми батька або матері, або кличуть їх на порятунок. Подібно й ти, прибігай до Бога, закликай Його милосердя та поміч. Ось ліки, які дає нам Спаситель: "Моліться, щоб не увійшли у спокусу" (Мт. 26,41). Коли бачиш, що спокуса все ж таки триває далі або навіть зростає, - поспіши в дусі під хрест і обійми його так, наче бачиш перед собою Ісуса Розіп'ятого. Скажи Йому, що не дозволиш собі милуватися спокусою, проси Його про поміч проти неї, і поки триває спокуса не переставай твердити Йому, що не даєш свого дозволу на неї. Але говорячи так і опираючись спокусі, не зазирай їй в очі, а вдивляйся лише в Господа Ісуса. Бо якби ти дивився на спокусу, особливо раптово, то вона б легко могла похитнути твою мужність. (...) Великим ліком на всі спокуси, великі та малі, є відкривання свого серця сповідникові і виявлення йому думок, огид і потягів, які ми досвідчуємо. (...) Та якби після того всього спокуса ще мучила нас і вперто переслідувала, нам не залишається нічого іншого, як зі свого боку також твердо засвідчувати Богові те, що ми не дозволимо спокусі діяти в нас. Бо так, як дівчина не може бути пошлюблена з чоловіком, поки відповідає йому: "ні", так і душа, яких би лише напастей не досвідчувала, не може бути переможеною, поки говорить: "ні"! Не дискутуй з ворогом душі і ніколи йому не відповідай ані словом, хіба тим, яке йому сказав Христос Господь і яким його засоромив: "Йди геть сатано! Господу Богові твоєму будеш кланятися і Йому одному будеш служити" (Мт. 4,10)".
Для боротьби зі спокусами святі залишили випробувані здорові засади: втікати від гріха ("In fuga salvus"), молитися, роздумувати про страсті Ісуса та про останні речі - смерть, Божий суд, небо і пекло, зайнятись якоюсь корисною працею або перевести свої думки на інші речі.
Можна також проаналізувати сумні наслідки гріха до якого нас спокушає диявол: (втрата Ісуса, сором, розчарування і смуток, злочин перед суспільством, пекло якщо б раптово помер...).
Святі в боротьбі з гріхом ставили акцент на тому, щоб дати відсіч ворогові вже на початку: "Вбий ворога, поки він малий і слабий" (св. Єронім). "Придуши злу думку ще в зародку, як тільки усвідомиш її в собі" (св. Бернард). "В боротьбі з почуттями виграють боягузи, ті, які тікають" (св. Филип Нері)
В наслідуванні Ісуса Христа християнин мусить боротися з гріхом "аж до крові" (Євр. 12,1-4). Силу перемагати гріх ми не маємо від себе, але через тісне з’єднання з Ісусом Христом. Хто тут не з’єднається з Ісусом, той залишається в стані гріха, є рабом гріха (пор. Рм 7; Еф 2,1). Християнин мусить бути свідомий важливості боротьби з гріхом.
Моральні системи, які не давали сили і можливості визволитися від гріха, намагалися завжди зробити з гріха лиш принцип чи недугу, як наприклад, маніхейці або прихильники методу психоаналізу та сучасної психології. Св. Августин ці та подібні спроби, зі свого власного досвіду, називає втечею перед наверненням!
б). Злі схильності
Зла схильність розвивається у душі людини через часто повторюваний один і той же гріх, наприклад: сварливість, погані слова, проклинання, нечистота, п'янство, крадіжки, відчай, гнів, переїдання. Важкий гріх, який повторяється декілька разів протягом місяця називають грішним пороком або злою схильністю. В такому стані особа стає рабом гріха. Смертельно хворий нагадує нам людину, що важко згрішила, а труп, який розкладається - це людина, яку перемогли і опанували злі схильності.
Внаслідок первородного гріха ми успадкували три погані схильності: пожадливість тіла, пожадливість очей і гординю життя (пор. 1 Ів. 2,16).
Грішна схильність є дуже небезпечним гріхом і чим далі триває, тим тяжче від неї визволитися. На початку людина відчуває закиди сумління, але опісля отупіє і стає байдужою. Це можна порівняти до забивання цвяха: чим глибше його заб'ємо, тим важче буде його витягнути. Чим довше зла пристрасть володіє людиною, тим сильніший її вплив на людину, і тим важче людині її залишити та навернутися. Св. Бернард про це твердить: "Багато зусиль треба докласти, щоб позбутися злих нахилів. Зійти з гори легше ніж піднятися на гору".
Для того, щоб побороти злі схильності необхідна Божа ласка і тривала праця над собою. Св. Бернард твердив, що "того, хто впав на саме дно гріха, може врятувати лише Божа ласка". Закоренілий грішник, який хоче виправитися, найперше має просити Ісуса про силу залишити гріх. У цьому йому мають молитовно допомогти рідні. Боротьбу з гріхом потрібно почати від найгіршої схильності, бо поборовши її - поборяться усі інші. Для перемоги над грішними схильностями необхідно перед Ісусом зробити рішучу постанову усунути всі нагоди до гріха та у спокусах прибігати до Ісуса в коротких молитвах (можна бити покаяльні доземні поклони, взяти до рук хрест, покропити приміщення свяченою водою). Ліком проти злих схильностей є регулярна св. Сповідь і св. Причастя, а також радитися зі сповідником.
Злі схильності - це рабство гріха. "Праведник є вільний, хоча би і був у неволі; людина, якою оволоділи злі пристрасті, є і залишається невільником, хоча б сиділа на престолі; вона несе стільки безчесних пут, скільки пристрастям піддається" (св. Августин).
Зла схильність робить людину нікчемною - вона позбавляє її маєтку, доброго імені, здоров'я, викликає незадоволення собою і життям, стає причиною душевної тривоги (згадаймо долю блудного сина).
Люди, якими оволоділи грішні пристрасті ніколи не потраплять на небо. Вони позбавлені освяченої ласки, їх розум затьмарений, а воля сильно ослаблена. Грішник не усвідомлює, що він знаходиться у путах гріха. Також він не має сил робити добро. "Чим більше хто згрішив, тим слабший стає" (св. Доротей).
До злих схильностей людини належать 7 (8) так званих головних гріхів.
1. Гордість
2. Захланність
3. Нечистота
4. Заздрість
5. Непоміркованість
6. Гнів
7. Лінивство
(Схема головних гріхів Західної Церкви, укладена Папою Григорієм Великим)
1. Обжерливість
2. Розпуста
3. Сріблолюбство
4. Сум
5. Гнів
6. Нудьга
7. Марнославство
8. Гордість
(Схема головних гріхів Східної Церкви укладена Евагрієм Понтійським)
Ці 7(8) грішних схильностей є джерелом усіх гріхів людини. Вони спричиняють постійний розлад душі. Людина, яка постійно віддається своїм грішним порокам є ідолопоклонником (пор. Еф. 5,5), бо робить будь-яке створіння або створену річ останньою метою усіх своїх прагнень. Злі схильності атакують також людей вже розкаяних. Наприклад, хтось мав схильність до алкоголю. У кризових ситуаціях йому може проявитися сильне бажання випити; хтось був залежний від порнографії, кожен раз при користуванні Інтернетом, його може атакувати бажання пошукати порнографічні сайти тощо.
Приклади боротьби зі злими схильностями
Життя св. Марії Єгипетської свідчить про велику боротьбу зі злими схильностями, які вона накопичила своїм грішним життям. 17 років на пустині вона відважно боролася з демоном нечистоти, який її мучив.
Блаженний Мет Талболт (1856-1925) був залежний від алкоголю 16 років. Програма одужання його полягала в св. Євхаристії, любові до Матері Божої, читання Божого слова і духовної літератури, самодисципліні і фізичній праці.
Статистика залежностей
Порнографія. Психолог Віктор Клайн (Dr. Victor B. Cline) з Університету Юта відомий тим, що надає допомогу подружнім парам, в яких один з членів став залежним від порнографії. У своїй книзі "Як порнографія впливає на дорослих і дітей" Клайн пише:
"Як психолог, я протягом багатьох років надавав лікарську допомогу більш ніж 300 сексуально залежним людям, особам, які здійснювали насильства, і іншим сексуально хворим людям (96% з них чоловіки). У числі моїх пацієнтів були садомазохісти, фетишисти, педофіли і насильники. Крім деяких винятків, саме порнографія або викликала у них ці відхилення, або їх розвивала ... "
Порнозалежність може привести і до того, що, здавалося б, нормальна людина починає здійснювати вбивства. Про це говорять самі серійні вбивці!
Гері Бішоп - засуджений педофіл, гомосексуаліст. Він убив п'ятьох хлопчиків в Солт-Лейк-Сіті (штат Юта). Коли його засудили, він написав у своєму листі, що порнографія і залежність від неї лежать в основі скоєних ним вбивств. У листі Бішопа мовиться: "Порнографія визначила моє падіння".
Серійний вбивця Тед Банді вбив принаймні 28 молодих жінок. За день до своєї страти він відповів на запитання відомого психолога Джеймса Добсона (Dr. James Dobson). Банді заявив, що на своєму досвіді переконався: "Порнографія з елементами насильства викликає звикання. Але настає момент, коли відчуваєш - це всього лише порнографія. Тоді я вирішив зробити що-небудь таке насправді". Банді стверджував: "У в'язниці я зустрів таких самих, як і я, і всі без винятку були глибоко залежні від порнографії. Дослідження ФБР доводять, що порнографія найбільше ріднить всіх серійних убивць".
Джеффрі Дамер убив 17 осіб. Коли в ФБР його запитали, що спонукало його до цього, він відповів: "Алкоголізм і порнографія". Він повідомив також, що став залежним від порнографії в Німеччині, де служив в американській армії. В цілому він витратив на порнографію тисячі доларів.
Наркоманія. За останні роки майже вдвічі зросла кількість осіб, які перебувають на обліку в медичних закладах із діагнозом наркоманія. Найбільш ризикова і чисельна вікова група – молоді люди 15–30 років, їх серед наркоманів 95 %. За даними Міністерства охорони здоров’я України, щороку в Україні реєструють 100 тисяч нових хворих, хоча необхідно визнати, що офіційна статистика суттєво відрізняється від реальної у бік заниження цифр. Є підстави вважати, що кількість споживачів наркотичних засобів у 10 разів більша, ніж за офіційними даними. Наркоманія охоплює не тільки молодь, що викликає педагогічне занепокоєння, а і зовні благополучних підлітків. Також, слід відмітити, що змінюється і структура наркотизації. Сучасні підлітки вже з 11–12 років починають вживати опіатоподібні і коноплеві культури. Сучасна молодь навіть не приховує, які психотропні та наркотичні засоби вживає.
Окрім цього, з проблемою розповсюдження наркоманії тісно пов’язане поширення епідемії ВІЛ/СНІДу, оскільки серед загальної кількості ВІЛ-інфікованих відсоток ін’єкційних споживачів наркотиків складає близько 80 %. Хвороба вражає молодь у найбільш активному репродуктивному та працездатному віці. Не менш вражаючим є факт, що офіційна кількість випадків ВІЛ/СНІД – тільки вершина айсбергу, що складає близько 10 % від фактичного числа.
Статистика кримінальних злочинів неповнолітніми
Згідно статистичних даних рівень кримінальної злочинності серед неповнолітніх "омолоджується". Він припадає на період від 14-18 років. Кожного дня неповнолітні скоюють більше 100 кримінальних злочинів. У 2014 році ГПУ заявила, що рівень дитячої злочинності зріс на 57,1 %. За статистичними даними ситуація кримінальної злочинності серед неповнолітніх в Україні є наступною: 2013 - 8781, 2014 - 7467, 2015 - 7171. 70 % скоєних злочинів є в стані алкогольного сп'яніння. Поширюється епідемія наркоманії, з якої 95% припадає на молодь - 15-30 років. Україна займає 1 місце в Європі по дитячому алкоголізмі.
в). Про нагоду до гріха
Нагода до гріха - це ті обставини, які людину до гріха приваблюють і ведуть та здійснення гріха полегшують. Нагода до гріха не діє на кожного однаково: одного зводить особа, іншого товариство, кафе-бари, Інтернет і Телебачення, ще іншого заняття, професія, місце тощо. Нагода - це мов сіті, в які диявол втягує свої жертви.
Нагоду до гріха ділимо на: дальшу, близьку, добровільну, примушену, шукану. Нагода дальша і примушена не є гріхом, якщо ми з ними не годимося ні внутрішньо, ні словом, ні вчинком. Оберегтись від таких нагод у світі є неможливо (йдемо містом, їдемо в маршрутці). Ми маємо оминати близьку і добровільну нагоду до гріха. Хто її шукає грішить; хто в ній добровільно залишається, грішить; хто дістався до неї проти своєї волі, або несвідомо, має її залишити. Той, хто легковажно шукає злої нагоди, вже тим самим грішить. Така людина зразу втрачає Божу ласку і легко допускається гріха. Прикладом є відречення ап. Петра. Він легковажно приєднався до ворогів Христа. І там зі страху зрадив Ісуса. Бог забрав у нього свою ласку і він тяжко згрішив.
Злу нагоду до гріха можемо порівняти до вогню і болота. Тяжко, щоб наступити на вогонь і не опектися або зайти у болото і не замазатися.
Хто не хоче зректися нагоди до гріха, той не здобуде прощення гріхів і йому священик має право не дати розрішення. Такій людині загрожує вічне осудження. Це випливає зі слів Ісуса: "Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний" (Мт. 18,8). Це означає, що ми повинні зректися всього, що є для нас нагодою до гріха, навіть, якщо це для нас є дуже милим і приємним, інакше потрапимо у пекло. Св. Августин говорить, що заради вічного життя необхідно приносити жертви: "Люди, щоб зберегти тимчасове життя, не шкодують ніяких коштів. А для того, щоб здобути вічне життя, не хочуть принести найменшої жертви".
г). Покаяння - лік проти гріхів
Гріх поневолює наше серце та віддаляє нас від Ісуса. Кожен наш гріх - це розпинання Божого Сина. Бог дав людям дар покаяння-примирення. Цей дар ми отримуємо через Ісуса Христа. Хто щиро жаліє і кається за свої гріхи, Бог виливає на нього своє милосердя. Кров Ісус його очищає від кожного гріха.
Що таке покаяння?
Суть покаяння – це розірвати своє серце перед Богом! Воно полягає у зміні мислення (гр. «метаноя»), тобто, поступово покидати свій спосіб мислення і шукати Божий. З покаянням є з'єднаний досконалий жаль за гріхи.
Що є досконалий жаль? Досконалий жаль - це біль душі, ненависть до гріха, усвідомлення, що я образив Ісуса. Досконалий жаль з'єднаний з рішучою постановою поправи та боротьби з гріхом, а також уникати всякої нагоди до гріха.
Святі Отці про покаяння
Святі Отці, будучи устами Святого Духа, закликали до покаяння усіх, хто впав до гріха.
"Тепер час Божої терпеливості, частого терпіння, час ліку, час поправи. Ти упав – встань, ти згрішив – перестань, не стій на дорозі грішників (Пс.1:1), тікай від неї. Бо якщо обернешся і засмутишся – спасешся, через труд здоров’я і піт спасіння... Не впадай у розпач і пригадай собі давні часи: є спасіння, є поправа. Це час відваги – не розпачу" (Св. Василій Великий).
"Покаяння – це великий лік, не зневірюйся... Не так страшно впасти в глибину зла, як упавши, залишатись у ньому... Ти впав, зазнав стільки ран? Однак пам’ятай, що нема жодної рани душевної, щоб її не можна було вилікувати. Тіло має багато невиліковних ран, а душі всі виліковні, але про тіло ми постійно журимося, а про душу зовсім не дбаємо" (Св. Іван Золотоустий).
"Приступи, грішнику, до доброго Лікаря і зцілися без труду. Скинь із себе тягар гріхів, принеси молитву і зроси слізьми загоєні рани свої. Адже наш небесний Лікар зітханнями і сльозами зціляє душевні недуги. Тож принеси сльози – ці найкращі ліки. Бо саме це вгодне небесному Лікареві: щоб кожен своїми власними сльозами лікувався і спасався. Лікування – це не тривале, але дієве, і не поволі затягує воно виразку, але враз зціляє тебе. Лікар чекає лише на сльози твої. Приступи, не бійся! Покажи йому виразку, одночасно принеси й ліки – сльози й зідхання" (Св. Єфрем Сирійський).
Немає коментарів:
Дописати коментар