Перша Божа заповідь звучить: «Люби Бога всім серцем, всією душею і всією силою». Однак в нашому серці бачимо протилежне: хочу це робити, але не можу. Хочу добра, хочу служити Богу, але щось мене тримає. Найбільше це можемо бачити на молитві. Тут можемо собі усвідомити силу обману, який є в нас, інфекцію зла, «стару людину», ту силу, яка завжди обмане людину і відведе з правильної дороги. Нашою дорогою має бути Христос. Маємо мати чіткий напрямок і мету – небо. Але ми зазвичай десь блукаємо або навіть йдемо протилежною дорогою, а при тому думаємо, що знаходимось на правильному шляху. Тому мусимо зупинятися і входити до Божого світла, в якому правдиво побачимо свої діла: тобто те, що ми зробили, сказали, як зреагували, чи це все було у згоді з Божими заповідями, з Божим словом, тобто у згоді з Божою волею.
Тому що часто бачимо, як ми відхилилися, можемо визнати перед Богом гріх свавілля, гордості, самовпевненості… Бог його нам прощає у Своєму Сині і знову дає нам внутрішній мир та силу виконувати волю Божу в щоденному житті. Це і є поверненням на правильну дорогу, до Христа.
