Святі Йоаким і Анна
Святі Йоаким і Анна були батьками Пречистої Діви Марії. Святе подружжя за Божим провидінням довго не мало дітей, за що були часто погорджені людьми. |
| Святі Йоаким і Анна |
Одного разу при святі Йоаким ішов до Єрусалиму, щоб принести Богові свої дари. Але священик не хотів прийняти його дарів, кажучи: "Не годиться приймати з рук твоїх дари, бо ти бездітний, не маєш Божого благословення за якісь таємні гріхи свої". З цього Йоаким був дуже засмучений і не повертався додому, але пішов до пастухів стад своїх у пустиню оплакувати своє горе і зневагу. Анна довідавшись про мужа свого, плакала невтішними сльозами.
Коли вони так окремо виливали в сльозах своїх біль своєї душі та безпорадну ситуацію, то були потішені святим ангелом.
До Анни, яка молилася у своєму саду, сказав: "Анно, почута молитва твоя, і зітхання твої пройшли хмари, сльози твої перед Бога зійшли, і ось зачнеш і народиш доньку преблагословенну, через яку благословенними будуть всі коліна землі, і через неї дасться спасення всьому світу, ім'я їй буде Марія". А праведному Йоакимові ангел сказав: "Йоакиме, Йоакиме, почув Бог молитву твою, і воля його дати тобі благодать свою, ось-бо жінка твоя Анна зачне і народить тобі донечку, через її народження всьому світу буде радість". Анна дала обіт, що посвятить дівчинку Богові, щоб "служила Йому і хвалила ім'я Його святе вдень і вночі у всі роки життя свого".
До Анни, яка молилася у своєму саду, сказав: "Анно, почута молитва твоя, і зітхання твої пройшли хмари, сльози твої перед Бога зійшли, і ось зачнеш і народиш доньку преблагословенну, через яку благословенними будуть всі коліна землі, і через неї дасться спасення всьому світу, ім'я їй буде Марія". А праведному Йоакимові ангел сказав: "Йоакиме, Йоакиме, почув Бог молитву твою, і воля його дати тобі благодать свою, ось-бо жінка твоя Анна зачне і народить тобі донечку, через її народження всьому світу буде радість". Анна дала обіт, що посвятить дівчинку Богові, щоб "служила Йому і хвалила ім'я Його святе вдень і вночі у всі роки життя свого".
Маленька Марія, яка мала стати Матір'ю Божого Сина, була вже наперед захоронена від первородного гріха від моменту зачаття. Коли їй було три рочки праведні батьки віддали її на службу Богові при Єрусалимському храмі, як і обіцяли. Вони були людьми глибокої віри і послуху Богу. Декілька років після того, святий Йоаким переставився до Господа, а свята Анна, будучи вдовою, перебралася до Єрусалиму, щоб бути ближче своєї донечки. Вона прожила у Єрусалимі два роки, а потім спочила у Господі.
Святі Захарія та Єлизавета
Святі Захарія і Єлизавета були батьками святого Йоана Хрестителя. Захарія був священиком. Подружжя зростало у чеснотах та любові до Бога. Вони часто молилися про те, щоб Господь обдарував їх дитиною, бо Єлизавета була неплідною. І їх молитва була вислуханою. |
| Святі Захарія і Єлизавета |
Одного разу служачи в храмі, згідно священичої служби, Захарії об'явився ангел Господній, який йому сказав: "Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлизавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Іван. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть; бо він буде великий в очах Господніх..." (пор. Лк. 1,13-15). Господь подарував їм сина, який став предтечею обіцяного Месії.
Пресвята Богородиця і святий Йосип Опікун
Це святе подружжя є ідеалом для кожної християнської родини. У Пресвятій Богородиці та святому Йосифові чоловіки і жінки знайдуть необхідні чесноти, які є невід'ємними для будування святої та міцної родини - віру, любов, покору, послух і самопожертву. Святе подружжя мали особливе завдання - опікуватися Божим Сином.Діва Марія надприродньо, "вірою", як говорять Отці Церкви, зачала у своєму лоні Ісусу від Святого Духа. Втілення Божого Сина залишається для нас незбагненною таємницею, яку до кінця не можемо збагнути своїм розумом. Її називаємо догмою - (правдою) віри. Матір Божа була Дівою до народження Ісуса, і залишилася нею після народження Ісуса протягом цілого свого земного життя.
Святий Йосиф був опікуном Пресвятої родини, а перед юдейським законом - законним чоловіком Богородиці. Святий Йосиф помер, коли Ісус ще не проповідував про прихід Божого Царства і перебував у родинному домі.
Богородиця є для всіх християн взірцем віри, любові і послуху Богові. Вона довіряла Господу у всіх моментах свого життя (Благовіщеня, втеча до Єгипту, смерть свого Сина). Вона є наша небесна Мати, бо Ісус, коли помирав на хресті, сказав до учня, який представляв усю Церкву: "Ось, мати твоя", а до Своєї Матері: "Жінко, ось син твій" (пор. Ів. 19,26-27). Тими словами Ісус дає Свою Матір кожному, хто стає Його учнем і ученицею.
 |
| Пресвята Родина |
В Богородиці ми також маємо нове серце та нову життєву програму (пор. Ез. 36,26), щоб могти Богові сказати завжди "Так", а дияволові "ні". Мати Божа формує, охороняє та виховує своїх духовних дітей, які її люблять та до неї моляться. Вона є найкоротшою дорогою до святості! Хто їй посвятиться та з її допомогою буде боротися з гріхом, той глибоко переміниться, завдяки благодаті Святого Духа, на образ Ісуса.
Матір Божа була з апостолами у день П'ятидесятниці, коли на них зійшов Святий Дух. Саме тоді зродилася Христова Церква (спільноти віруючих). А Пресвята Богородиця була їхньою Матір'ю.
Церква святкує день Успіня Пресвятої Богородиці - взяття її на небо з тілом і душею. Ісус забрав свою Матір до Божого Царства, де вона молиться і заступається за нас. Марія була коронована на Царицю неба і землі. Її слухаються святі ангели і шанують усі святі. Вона приходить з рукою допомоги до усіх скорбот, які переносять християни. Перед нею тремтять демони, бо вона є Новою жінкою - Новою Євою, яка руйнує плани диявола і розчавлює йому голову під ногами правдивих християн.
Святі Акила і Прискилла
Святий Акила був родом з Понту і жив в Римі разом зі своєю дружиною Прискиллою. Вони були таємними християнами. В наслідок заворушень між юдеями, римський кесар Клавдій вигнав усіх євреїв з Риму. Будучи юдеєм Акила був змушений переїхати в Коринт, де жив з того, що робив намети. В той же час, у 52 році, з Афін прибув у їхнє місто святий апостол Павло. Він знайшов притулок у домі Акили, де згодом заснувалася "домашня церква". Святе подружжя стало йому великою поміччю в поширенні Євангелія Ісуса Христа, піддаючись гонінням і небезпекам. Апостол Павло, у вільний час, щоб заробити на життя, робив з Акилою намети (пор. Дії. 18,2).
У багатьох своїх посланнях апостол Павло згадує про вірних співробітників своїх. І особливо: «Вітайте Прискиллу і Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі, що голови свої за душу мою клали, яким не я один дякую, але й усі Церкви...» (Рим. 16, 3-4)
Після смерті кесаря Клавдія Акила і Прискилла повернулися в Рим, але скоро повернулися назад до Коринту, присвятивши своє життя служінню Богові в Малій Азії. Відомо, що Акила став єпископом Іраклійським та прийняв мученицьку смерть від поган. Мученицьку смерть прийняла також його жінка Прискилла.
Святий Григорій і свята Нонна (4 століття)
Святий Григорій був багатий і впливовий аристократ, в молодості належав до секти іпсістаріан (вогнепоклонників). Батьки святої Нонни віддали свою доньку йому за жінку. З матеріальної точки зору шлюб був щасливим, але дуже важким для переконаної християнки, так як її чоловік був далекий від християнської віри.
У віці 45 років, під впливом дружини, Григорій навернувся до Ісуса і прийняв християнську віру. Він звернувся до єпископів, які проводили Собор у Нікеї (325), щоб його охрестили. Охрестив Григорія архиєпископ Каппадокії Леонтій.
У 328 або 329 році він був поставлений у сан пресвітера, а потім у віці 60-ти років єпископом Назіанза. Святий Григорій керував єпархією до смерті, поєднуючи лагідність пастиря зі строгістю адміністратора. Коли Григорій прийняв єпископський сан, його жінка - свята Нонна, ще з більшою ревністю здійснювала справи милосердя, показуючи добрий приклад своїм дітям та іншим людям.
Св. Нонна, підкоряючись чоловікові в сімейних справах, була його наставницею в благочесті: дотримувалася постів, проводила ночі в молитві, займалася благодійною діяльністю, захищаючи вдів і сиріт. Саме вона, мабуть, зробила вирішальний вплив на християнське виховання своїх дітей - Григорія, Кесарія і Горгони.
Залишаючись протягом багатьох років бездітною, св. Нонна дала обітницю Богові, що в разі народження дитини посвятить її Богові. Одного разу уві сні вона побачила майбутнє дитини і почула її ім'я. Народжений первісток був названий Григорієм на честь батька.
Їхній син - Григорій Богослов, відгукувався про них з благоговінням і повагою, бачачи в батькові образ істинного пастиря, а в матері - образ ідеальної дружини, через яку діти зростали у чеснотах. Святі батьки - виховують святих дітей. Ця християнська родина є винятковою, бо усі - батьки і діти Церквою почитаються за святих. А старший син став великим Вчителем Східної Церкви, якому дали титул "Богослов".
Святі мученики Адріан і Наталія
Мученики Адріан і Наталія з Никомидії - покровителі чесного подружжя. Вони вступили в шлюб молодими і прожили всього один рік до своїх страждань за Христа. Жили вони при імператорі Максиміліані (305-311 рр.), за часів якого на християн знову піднялася хвиля переслідувань. Християни, рятуючись, переховувались в печерах скелястих гір. Максиміліан, дізнавшись про це, видав наказ за грошову винагороду шукати християн в горах. Також вимагав жорстоко катувати тих, хто переховував сповідників Христової віри. |
| Святі Адріян і Наталія |
Одного разу гонителі донесли імператору, що недалеко від міста в одній з печер ховаються християни, які ночами моляться Богу. Максиміліан послав військо, яке справді знайшло 23-х християн. Закувавши їх в залізні кайдани, повели в місто. Святих мучеників зустрічав сам імператор і наказав нещадно бити, потім завести в судову палату на допит, після чого кинути в темницю і тримати, доки не повмирають. Серед урядовців, які засідали в судилищі, головуючим був 28-річний чоловік на ім'я Адріан. Адріан, спостерігаючи з якою мужністю християни переносять страждання за віру, як твердо і безстрашно сповідують Христа, запитав: "Якої нагороди ви очікуєте від свого бога за муки?". Ті ж відповіли: "Не бачили того очі, не чуло вухо, і не приходило те на серце людині, що приготував Бог люблячим Його" (1 Кор. 2, 9). Слухаючи їх його серце загорілося любов'ю до Христа Спасителя і він сказав: "Впишіть і моє ім'я в число ув'язнених, бо я, від сьогодні, християнин і з радістю прийму смерть за Христа".
Поганські урядовці доповіли про це Максиміліану, який негайно викликав Адріана і сказав: "Чи ти лишився глузду і хочеш постраждати? Викресли своє ім'я і принеси жертву богам, та благай у них прощення". Святий відповів: "Я не лишився розуму, а прийшов до розуму і впізнав, що віра Христова є правдива і спасительна". Тоді Максиміліан наказав закувати його в кайдани і посадити в темницю разом з усіма.
Адріан мав молоду дружину Наталію. Коли її повідомили, що чоловік став християнином і знаходиться у в'язниці, вона дуже зраділа і славила Господа, бо і сама була таємною християнкою. Наталія поспішила в темницю і зустрівши свого мужа, обцілувала його кайдани та словами втішала і укріпляла його в вірі: "Блажен ти, дорогий муже мій, що увірував у Христа, бо придбав безцінне багатство. Не шкодуй за земним: ні краси, ні молодості, ні багатства. Все земне - порох і тління. Богу угодна тільки віра і добрі діла, віра в Ісуса Христа - нагорода небес".
За порукою інших в'язнів сторожа відпустила святого Адріана з темниці повідомити дружину про день його мученицької смерті. Свята Наталія, побачивши мужа, не хотіла впустити його, бо подумала, що він відрікся від Христа і його відпустили. Але святий Адріан переконав дружину, що він тільки відпросився на кілька годин, щоб сповістити дружині дату своєї страти. Дізнавшись правду, свята Наталія радо зустріла чоловіка і попрощалася з ним, з болем і радістю в серці провівши до в'язниці. Хто може описати останнє прощання мужа з дружиною? Вони не плакали. Духовна радість наповнила їх серця. Муки і біль тіла були нічим перед усвідомленням вірності Господу нашому Ісусу Христу. Вони довіряли Ісусові, бо знали Його слова: "і будуть вас ненавидіти всі за ім'я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасеться" (Мт. 10, 22).
Через сім днів всіх в'язнів (а їх було 24) вивели на страту. Всі були страшенно знесилені муками, тому Максиміліан наказав перед стратою побити тільки Адріана воловими жилами по животі. Полилася кров, живе тіло відпадало від кісток, але нестерпні муки лише додали сили - з уст і серця мученика лилася молитва. Ледь живого Адріана знову віднесли у в'язницю, а свята Наталія йшла слідом за ним. Коли імператор заборонив впускати жінок у в'язницю, щоб морально не підтримували своїх мужів, Наталія постригла волосся і, одягнувшись в чоловічий одяг, перебувала біля свого мужа. Врешті, імператор наказав важким молотом поламати кості на руках і ногах всім мученикам. Тіла святих мучеників хотіли спалити. Але піднялася страшна буря і розпалена піч, де мали спалити тіла, погасла. Більшість мучителів були вбиті блискавкою з неба. Свята Наталія взяла руку свого мужа, святого Адріана, і зберігала вдома. Тіла святих мучеників імператор таки наказав спалити, але християни вночі викупили їх і перевезли таємно до Візантії, де і захоронили.
Невдовзі після похорону мучеників, один багатий поганин хотів одружитися зі святою Наталією. Але вона, боячись, що імператор насильно видасть її заміж за поганина, вночі виїхала до Візантії, де днями і ночами молилася на могилі свого мужа. Якось, знесилена, заснула на могилі. Уві сні побачила свого мужа, який сказав, що Бог незабаром і її закличе у вічність. Сон справдився, через декілька днів під час молитви свята Наталія тихо і спокійно відійшла до Господа.
Святий Вінченцо і Вальдетруда
Вони жили у VII столітті. Їх сім'ї були заможні та впливові. Вальдетруда походила з святої шляхетної родини франків: батько - св. Валдеберто, мати св. Бертіла-ді-Еурінджя. Вінченцо, чоловік Вальдетруди, був графом Фамари. Святе подружжя |
| Святий Вінченцо і Вальдетруда |
Коли діти виросли та отримали освіту, святі Вінченцо і Вальдетруда вступили до монастиря. Чоловік вступив до монастиря в Хамонті, який раніше заснував. Однак його дружина Вальдетруда ще два роки чекала, щоб потім відійти від світу і жити самотньою в невеликому будиночку ораторії. З часом, її почали турбували відвідувачі, які приходили до неї за порадою, і вона також заснувала свій власний жіночий монастир у Шатольє, в центрі нинішнього міста Монс (Бельгія).
Свята Вальдетруда стала відомою через свої милостині та приписані їй чудесні зцілення, як за життя, так після смерті. Вона відійшла у Господі в 688 році, будучи вже вдовою одинадцять років. Її почитання, як святої, почалося з 9-го століття, коли один монах Монсу написав її біографію латиною.
Святий Ісидор і Марія-де-ла-Кабеса
Святий Ісидор народився в Мадриді приблизно в 1070 році. Його батьки були дуже бідні, тому хлопчика віддали в ранньому віці для служіння до багатого землевласника Дона Хуана де Варгаса. Замолоду Ісидор був дуже побожний. Зранку він ходив до церкви, а потім протягом дня часто молився. Іншим, які працювали на господаря, це не подобалося, і вони поскаржилися Варгасу, що Ісидор ледачий, що спізнюється на роботу, а потім раз у раз кидає плуг під приводом молитви. Господар розсердився і відправився в поле, щоб насварити працівника. Однак в полі він побачив, що поки Ісидор молиться, землю орють, на білосніжних буйволах, небесні ангели. З тих пір Варгас, людина теж побожна, став шанувати свого працівника як святого.
 |
| Святий Ісидор і Марія-де-ла-Кабеса |
Хоч Ісидор жив бідно, він віддавав половину заробітку жебракам. Святий любив все живе і в голодні зими годував птахів своїм зерном. У посушливі роки ударом палиці він добув воду для мадридців. Одружився Ісидор на дівчині на ім'я Марія Торібіо. Вона також канонізована і шанується жителями Мадрида як свята Марія-де-ла-Кабеса.
Одного разу з їхнім малолітнім сином сталася трагедія. Він бавлячись біля колодязя, який був досить глибокий, послизнувся і впав у воду. Ісидор прибіг з поля і побачив заплакану та стривожену жінку. Вони впали на коліна і благали рятунку в Бога. Раптом вода в колодязі почала підніматися і дитина спливла неушкодженою. Це було чудо, яке Бог зробив на їхню віру. Господь робив також інші чуда в житті цих святих: помноження їжі для бідних; добув воду на полі, де появилося джерело, яке існує аж до сьогодні.
Помер майбутній покровитель іспанської столиці 15 травня 1130 року. А в 1211 році він з'явився королю Альфонсо Кастильська, який воював з маврами в місці званому Навас-де-Толоса. Ісидор постав перед монархом в образі пастуха і показав йому стежку, по якій християнське військо згодом вийшло в тил ворога і здобуло перемогу.
Чотири століття після смерті святого, був вилікуваний за його заступництвом від смертельної хвороби король Филип ІІІ. Він наказав принести мощі святого і був вислуханий. Після того за клопотанням королівської родини Ісидора в 1622 році Церква піднесла до лику святих. У 1922 році гріб святого був відкритий і виявили, що його мощі були нетлінні.
Святі Луї (1823-1894) та Зелі Мартен (1831-1877)
Обоє святі походили з побожних родин. В юні роки вони прагнули присвятити себе Богові, навіть робили спроби вступити до монастиря, але Господь мав для них інші плани.
Луї Мартен народився в сім’ї офіцера у Франції був юнаком глибокої віри й молитви. Спочатку він намагався вступити в монастир св. Бернарда у Швейцарії, але отримав пораду повернутися додому й завершити навчання. В Парижі Луї старався поєднати навчання з роботою, а коли це не вдалось зробити, він став успішним годинникарем, відкривши майстерню та ювелірну крамничку.
Марі-Зелі Ґерін народилась 1831 року також у побожній сім’ї військовослужбовця. Її старша сестра вступила в монастир і Марі-Зелі вирушила слідом за нею, а що була слабкого здоров’я, то отримала відповідь, що не таким є Господнє рішення щодо неї. Із смутком прийнявши ці слова, Марі-Зелі гаряче молилася: «Господи, якщо я недостойна вступити в монастир, тоді я вийду заміж, щоб виконати Твою святу волю. Але я молю Тебе: дай мені багато дітей, щоб я могла всіх присвятити Тобі». Дівчина вивчає ремесло плетіння славного «алансонського мережива», яке користувалось великим попитом, а виготовляючи справжні шедеври, відкриває власну крамничку.
 |
| Святі Луї та Зелі Мартен |
Майбутні батьки святої Терези повінчались 13 липня 1858 році, опівночі, як це, за звичаєм робили наречені, які бажали, щоб урочистість була якомога скромнішою. Подружжя Мартен вирішило жити в чистоті як Пречиста Діва Марія та святий Йосиф і присвятити своє життя благодійності в Третьому Чині святого Франциска. В їхню сімейні відносини втрутився духівник, закликаючи їх «повністю здійснити своє сімейне покликання». Як було згадано, у родині народилось дев’ятеро дітей. Четверо з дітей через хвороби померли, а Тереня не мала ще й п’яти років, коли 1877 р. після довгої хвороби померла її мати і вихованням дітей займався батько. «Все моє життя Господь оточував мене любов’ю, – писала сама свята Тереня. – Перше, що закарбувалося у моїх спогадах, це усмішки і найніжніші ласки… Навіть не можна уявити собі, як ніжно я люблю тата і маму».
Мати вчила Терезу роздавати милостиню убогим, а батько розповідав про її небесну покровительку святу Терезу з Авілю. Ввечері родина збиралась на молитву, і тут також батьки були прикладом для своїх дітей. «Вистачало подивитися на нього (батька), щоб зрозуміти, як моляться святі», – писала Тереня. – «Господь дав мені батька і матір, більше гідних неба, ніж землі. Я мала щастя мати незрівнянних батьків та народитись на святій землі». Центром їхнього життя було передавання віри своїм дітям. Вони дали зразкове свідчення християнської подружньої любові, що була віддзеркаленням любові, яка з’єднує Церкву з Христом. Цей зв'язок виявляє також і спільне піднесення до лику святих цієї подружньої пари, в якій взаємна любов осягнула висот героїчних чеснот.
Життя батьків святої Терені було зразком святості щоденного життя, справжнім прикладом «домашньої Церкви». Вони були ревними християнами, відзначались дієвим милосердям, а їхній шлях до святості вів не через уникнення подружжя, а через його освячення. Вони прожили життя у повній співзвучності з Євангелієм, у щоденній готовності виконувати Божу волю.
Усі їхні доньки стали монахинями, а наймолодша донька 17 травня 1925 була проголошена Святою. Весь світ її знає як святу Терезу з Лізіє. 14 грудня 1927 оголошена Покровителькою Місій.
Блаженні Луїджі (1880-1951) і Марія Бельтрам (1884-1965)
Народилися та жили в Італії. Луїджі був адвокатом, займав високі посади і брав участь у місії мирян. Марія виховувала дітей. Згодом, у воєнний і післявоєнний час, була членом просімейних та харитативних католицьких організацій.
 |
| Святі Луїджі та Марія Бельтрам |
Вона мала серйозні ускладнення під час четвертої вагітності, тому лікар запропонував зробити аборт. Подружжя відмовилося і Марія подарувала життя донечці. Луїджі і Марія мали 4-ох дітей (два хлопці і дві дівчинки), яких вони виховали у вірі і благочесті. Троє з них посвятили своє життя служінню для Ісуса: двоє хлопців стали священиками-монахами і одна дочка стала монахинею.
