5 Божа Заповідь: "Не вбиватимеш" (Вих. 20,13)

У публікації порушуються такі теми: 

1. Життя людини — це цінний дар Божий
2. Людське тіло — храм Святого Духа
3. Наші обов’язки стосовно нашого життя
4. Моральна оцінка головних гріхів проти 5 Божої Заповіді:

• 1) Вбивство людини 
• 2) Аборт 
• 3) Самогубство 
• 4) Евтаназія 
• 5) Спокушати до гріха 

5. Погляд Церкви на:

• 1) Настирлива терапія
• 2) Паліятивний догляд
• 3) Питання знеболюючих засобів
• 4) Трансплантація органів
• 5) Експерименти над ембріонами
• 6) Війна і самозахист
• 7) Смертна кара

 6. Перелік гріхів відносно 5 Божої Заповіді

П'ятою Заповіддю Господь забороняє вбивство, тобто відібрати життя в іншої людини чи у самого себе (самогубство), бо це є великий гріх і злочин. Життя є великий Божий дар і воно має бути захищене на усіх етапах свого розвитку та існування, від моменту зачаття аж до фізичної смерті. Вбивцями є ті, хто свідомо вбиває людину (її тіло), але також і той, хто вбиває душу - спокушаючи на гріх.

1. Життя людини — це цінний Божий дар

У світі є багато цінних речей, якими люди торгують та пишаються (цінні метали, антикваріат, нерухомість, промислова сировина тощо). Але найціннішим є людське життя. Воно має священний характер, бо походить від Святого Бога і має особливе покликання. 

Людське життя не є нашою абсолютною власністю, щоб ми самі могли вирішувати, хто має народитися, а хто померти, але є неоціненним даром живого Бога. 

Людська особа складається з двох компонентів: матеріального тіла і нематеріальної душі. Бог у момент зачаття створив нашу безсмертну душу, яка становить центр нашої особистості. Властивостями душі є розум, воля і пам'ять. Людина є розумним створінням, тому може пізнавати свого Творця, а пізнавши може любити Його та служити Йому. Тому Христос, знаючи ціну нашого життя, каже: «Яка користь людині, яка цілий світ здобуде, а занапастить власну душу?» (Мт. 16,26) або: «Що бо людина може дати взамін за власну душу?» (Мк. 8,37).

Людське життя не можна купити, ані продати навіть за найбільшу ціну. Як кожна людина цінує своє життя яскраво свідчать факти, коли у великій небезпеці вона готова пожертвувати усім що має, аби тільки його врятувати.

У квітні 1912 року затонув комфортабельний корабель «Титанік», здійснюючи свій рейс з Британії до Америки. Неподалік від Нью-Йорка він наштовхнувся на льодяну гору, яка його так пошкодила, що за короткий час він потонув. Тоді загинуло близько однієї тисячі людей, лише декілька сотень врятувалося. Серед загиблих були мільйонери, які готові були дати великі суми грошей тому, хто поступився б їм своїм місцем на рятувальних човнах, яких було замало. Та охочих не було.

2. Людське тіло — храм Святого Духа

Кожний християнин через св. Тайну Хрещення отримав Боже життя і стався Божою дитиною. Його тіло, яке є помешканням безсмертної душі, стало храмом Святого Духа. Апостол Павло про це навчає: «Хіба ж не знаєте, що ваше тіло — храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви-бо куплені високою ціною. Тож прославляйте Бога у вашому тілі» (1 Кор. 6,19-20). 

Святий апостол Петро пригадує нам, яку високу ціну заплатив Ісус Христос за наше життя, щоб врятувати нас від вічної смерті й відкрити нам двері до неба. «І знайте, — каже він, — не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших, а дорогоцінною кров’ю Христа, непорочного й чистого ягняти» (1 Пт. 1,18-19).

3. Наші обов’язки стосовно нашого життя

Якщо наше життя є таке цінне, то які обов’язки маємо щодо нього? Наші обов'язки випливають із потреб нашого тіла і душі. Ми зобов’язані дбати про все, що необхідне для збереження нашого здоров’я, як ось: пожива, одяг, житло, відпочинок, лікування. Також необхідно берегти всі члени нашого тіла від того, що їм шкодить або що руйнує наше здоров’я, наприклад: куріння, алкоголь, наркотики, надмірний холод чи тепло. Ніхто не сміє робити себе явно калікою. У випадку важкої хвороби потрібно звернутися до лікаря і приймати приписані ліки. Хто цього не робить, той важко грішить. 

Однак, наше намагання підтримувати своє здоров'я не повинно бути настільки великим, щоб ми забували заради цього про наше вічне щастя, про потреби нашої душі. Ісус навчає не турбуватися надміру про їжу і одяг, бо Отець Небесний знає, що ми всього цього потребуємо. Маємо шукати найперше Божого Царства і Його справедливості (пор. Мт. 6,25- 34). Душа людини, яка є центром нашої особистості, знаходить свій спокій у Бозі.

Без слушної та розумної причини недопустимо наражати своє життя на будь-яку небезпеку, наприклад для пустої слави чи реклами (швидка їзда на машині, екстримальні види спорту і т.п.). 

Проте, для благородної й розумної мети, щоб врятувати фізичне або духовне життя ближнього, піддати своє життя небезпеці можна, наприклад, для рятування життя ближніх при повені, пожежі, в обороні свого власного життя, в обороні своєї чесноти, своєї родини, рідного краю і народу. Зрозуміло, що в таких випадках єдиним нашим наміром повинно бути здійснення благородної справи, а не пошуки смерті, інакше ми скоїмо важкий гріх. "Людська душа має таку велику цінність, що для її спасіння треба не лише жертвувати земними благами, але й ризикувати своїм життям" (Св. Вінченцо Палотті).

4. Моральна оцінка головних гріхів проти 5 Божої Заповіді

1) Вбивство людини

Великим гріхом, що кличе про помсту до неба, є пряме і свідоме вбивство людини. Дітовбивство, братовбивство, батьковбивство і вбивство одного з подружжя є особливо тяжкими злочинами з огляду на природній зв'язок, який вони розривають. Турбота про євгеніку й старання про публічне здоров'я не може виправдати жодного вбивства, навіть якщо воно заказане публічною владою. П'ята заповідь забороняє чинити будь-що з наміром опосередковано спричинити смерть людини (наприклад, цар Давид став непрямим вбивцею чоловіка Версавії). Моральний закон забороняє піддавати когось без поважної причини ризику смерті, як і відмовити в допомозі людині, яка перебуває у небезпеці. Першим вбивцею, про якого згадує Біблія, був Каїн. Він через заздрість вбив свого рідного брата Авеля. Церква у перші століття накладала за свідоме убивство людини велику екскомуніку, виключення з Церкви. Тільки через велике покаяння можна було знову повернутися в лоно Церкви. 

Хто вбив людину ненавмисне, наприклад при автокатастрофі чи на дорозі, або при нещасному випадку, винуватий за свою необережність. Така особа має сплатити моральне відшкодування рідним потерпілого, особливо, якщо там залишилися малі діти. 

2) Аборт

Аборт (лат. "aborior" означає "померти до народження") - це знищення життя людського ембріону до його народження. Аборт може бути мимовільним (викидень) або штучним (хірургічний і фармакологічний).

Аборт є дітовбивством. Під час "операції" людський ембріон зазнає таких самих мук, як і доросла тортурована людина. Аборт - це вбивство! Це позбавлення маленької людини права жити. Будь-яка мати прийшла на цю землю, щоб любити і захищати своє дитя, а допускаючи аборт, вона погоджується його вбити. Не варто вважати винною одну лише жінку, ніхто не знімає відповідальності з батька дитини, родичів, які знають про намір жінки і нічого не роблять, щоб її відрадити від цього страшного вчинку. Так само винен медперсонал, адже саме ці люди своїми руками чинять вбивство беззахисної дитини.

Спонтанний або мимовільний аборт. Відбувається без спеціальної дії, спрямованої на вбивство дитини, а також всупереч волі матері та інших людей. Медики називають різні причини викиднів: гострі (грип, тиф, малярія, сифіліс та інші) й хронічні захворювання вагітної; недорозвинутість жіночих статевих органів; перенесені запальні захворювання цих органів; захворювання життєвоважливих органів - серцеві хвороби та хвороби судин, печінки, нирок; авітамінози, токсикози; підвищена нервова збудливість матки або міхуровий занесок; фізична або психологічна травма. 

Штучний аборт. Це продумане і безпосереднє вбивство (незалежно від способу виконання) людської істоти на початковій стадії її існування між зачаттям і народженням. Існує два методи здійснення аборту, враховуючи вік ембріона і доступні засоби: хірургічний і фармакологічний (абортивні контрацепції - внутрішньо-матковий засіб "спіраль", таблетка "наступного дня", абортивна таблетка RU-486, абортивні ін'єкції).

Непрямий аборт. Це переривання вагітності як вторинний наслідок втручання, яке має за мету лікування важкої хвороби матері, наприклад, пухлина матки, позаматкова вагітність (трубна, черевна і шийкова). Таке втручання, спрямоване на лікування матері, допустиме, оскільки спрямоване на відновлення її здоров'я, а не на безпосереднє здійснення аборту. Отже, це є "дія з подвійним наслідком": безпосереднім, яким є лікування хворого, і непрямим - переривання вагітності. Насправді непрямий аборт абортом не є, оскільки втрата плоду жодним чином не є навмисна. Він немає нічого спільного з тим, що сьогодні називають терапевтичний аборт, і тим більше, євгенічний аборт. 

Фізичні наслідки аборту 

Жоден аборт не минає безслідно. З ним пов'язано понад 100 фізичних ускладнень. До безпосередніх ускладнень відносяться: онкологічні захворювання та інфекції статевих органів, порушення менструального циклу, ушкодження матки і інших внутрішніх органів, головний біль, запаморочення, тромбози. А в деяких випадках так званий "безпечний, легальний" аборт може закінчитись і смертю жінки.

Тривалими фізичними наслідками є: безпліддя; викидні чи передчасні пологи під час наступних вагітностей; ендометріоз; загроза позаматкової вагітності.

Психічні наслідки аборту

· депресія, почуття провини, жаль, нервові збудження, статеві розлади; 

· розлади сну (безсоння, важкі сни); 

· втрата почуття власної гідності; 

· занижена самооцінка; 

· прояви емоційної холодності та песимізму; 

· прояви фригідності та інших сексуальних розладів; 

· порушення спілкування з іншими людьми, передусім із чоловіком і навіть власними дітьми; 

· втрата пам'яті; 

· схильність до наркологічних захворювань; 

· різка зміна особистості.

Ці наслідки позначаються не тільки на матері ненародженої дитини, але й на її батькові. Інколи на ньому навіть у значно більшій мірі. Такі ускладнення мають назву пост-абортивний синдром.

Звільнити від почуття провини та пост-абортивного синдрому може лише Ісус. Він може дати прощення гріха і мир у душі. А Церква, через священика, накладе відповідну покуту, щоб спокутувати за цей гріх.

Статистичні дані ВООЗ

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) вказує на те, що щорічна кількість хірургічних абортів у світі перевищує 55 млн, а це означає, що на кожні 1000 народжених дітей припадає 400-500 абортів. Серед тих, хто вчинили аборт 25 млн. дівчата підлітки. Близько 70 тис. жінок (особливо афроамериканок і латиноамериканок) щороку помирають від ускладнень після проведеного аборту. Кожна п'ята жінка, що перервала свою першу вагітність хірургічним шляхом, стає безплідною, а кожен 3-й аборт залишає важкі наслідки та психологічні стреси для організму жінки!

Ситуація з кількістю абортів по Україні

За офіційною статистикою в Україні та країнах СНД сьогодні абортами закінчуються більше 70% всіх вагітностей і тут йдеться про аборти, які проводяться офіційно. Близько 10% жінок після абортів стають безплідними. Україна за роки незалежності через аборти втратила бл. 40 млн. громадян. Кожна п'ята подружня пара в Україні - безплідна, і в 80% безпліддя - це наслідок ранніх абортів. За даними медиків, п'ять із шести підліткових вагітностей закінчуються абортом. Якщо народити дитину наважується одна неповнолітня, то дві - штучно переривають вагітність.

У нашій країні немає нічого простішого, ніж зробити жінці/дівчині аборт. До 12-ти тижнів вагітності аборт дозволений за бажанням матері. До 22-х тижнів - за соціальними показниками. Дозволяють позбуватися дітей тим, у кого немає роботи, житла, хто розлучається під час вагітності, чий прибуток менший за прожитковий мінімум. Тим часом, в ООН підрахували: до 2050 року українців стане менше ще на 15 мільйонів. В 2001 році смертність вдвічі перевищувала кількість народжених. В той самий час існує широка пропаганда насильства, порнографії та "сексуальної свободи".

Законодавство європейських країн в переважній більшості дозволяє вільне здійснення абортів за бажанням жінки, однак в Польщі, Ісландії, Фінляндії, Люксембурзі, Швейцарії, Іспанії, Португалії, Мальті, Кіпрі, Великій Британії та Ірландії є певні обмеження.

3) Самогубство

Самогубство — найбільший гріх проти п’ятої Божої заповіді, бо наше життя — це Божа власність, і ніхто не може його самовільно знищити. Тільки один Бог має право на наше життя й тільки Він один може перетяти його нитку. Самогубство з'єднане з гріхом відчаю, ремствуванням на Бога і це є зухвалий бунт проти Божого провидіння. Це є також гріхом проти Святого Духа, гріхом проти дару життя. Крім цього свідоме самогубство виключає можливість покаяння. 

Важкі психічні розлади, тривога чи великий страх перед випробуванням, стражданням і тортурами можуть зменшити відповідальність самогубця. 

Церква відмовляє самогубцям у християнському похороні, за винятком тих, хто вчинив самогубство несвідомо. Але це мусить бути доведено і підтверджено.

До самогубства часто веде брак віри в Бога і Боже Провидіння, брак віри у безсмертність душі та позагробне життя, а також грішне аморальне життя, надмірне вживання алкоголю та різного роду наркотиків.

Світова статистика ВООЗ

· Кожні 40 секунд у світі відбувається самогубство, а це 800 тис. осіб на рік. 

· У Європейському регіоні щорічно стається 128 тис. самогубств.

· Це друга за чисельністю причина смерті серед молоді віком від 15 до 29 років

· Найчастіше скоюють самогубство люди після 70 років

· 75% самогубців проживають в країнах з низьким і середнім рівнем доходів

· В багатьох країнах чоловіки здійснюють самогубства втричі частіше, ніж жінки

(Джерело: www.bbc.com)

Україна. За даними Державної служби статистики, у 2016 році майже сім з половиною тисяч українців скоїли суїцид. Більшу частину склали чоловіки – близько 6 тисяч. У позаминулому році добровільно пішли з життя понад 8 тисяч осіб. З них жінок було менше третини. Максимальне число суїцидів за роки незалежності зафіксували з 1996 до 2000 року. Тоді на 100 тис. населення щороку доводилося близько 30 самогубств. Пізніше суїцидальні настрої в країні пішли на спад: кількість смертей за 10 років скоротилася в півтора рази. Щороку реєстрували близько 20 самогубств на 100 тис. осіб. В наші дні статистика стала ще більш оптимістичною – вже 18 таких смертей на кожні 100 тис. населення.

В останні кілька років в Україні зросла кількість дитячих самогубств. Наприклад, у 2015 році добровільно пішли з життя півтори сотні дітей. Хлопчиків серед загиблих вдвічі більше, ніж дівчаток. Уповноважений Президента у справах дитини Микола Кулеба пов'язує це з розвитком "груп смерті" в соцмережах. Варто відзначити, що в березні слідче управління Національної поліції звітувало про виявлення понад 400 подібних груп, сотня з яких була заблокована. В цілому в цих "пабліках" було майже 35 тис. підписантів з України.

За даними військової прокуратури, з початку військових дій на Донбасі близько 500 учасників АТО вчинили самогубство. Про це повідомив Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков на своїй сторінці в Facebook.

4) Евтаназія

Цей термін походить від грецьких слів "еu" "добрий" і "thanatos" "смерть", що означає "добра смерть". В загальному евтаназію розуміють як смерть термінально хворого, спричинену свідомо - через введення речовини, яка спричиняє смерть (активна евтаназія), або відмова від належного лікування (пасивна евтаназія).

Евтаназію можна розглядати з погляду наміру і методів, які при цьому застосовують. 

Евтаназію з погляду наміру маємо тоді, коли є намір покінчити з життям або прискорити смерть особи. Евтаназії немає в тому випадку, коли є намір зменшити страждання хворого, навіть якщо введення фармакологічних засобів може прискорити смерть. Прискорення смерті як небажаний вторинний ефект не є тут засобом для досягнення мети, якою є полегшення страждань хворого. Це випадок з подвійним наслідком.

Евтаназія за застосуванням методу відбувається тоді, коли свідомо спричинена смерть настає через введення смертельних речовин або відмови від необхідних заходів, наприклад, годування, забезпечення водою, допоміжного дихання тощо. Немає евтаназії, якщо відмовляються від заходів, користь від яких непропорційно мала і які для хворого не змінюють ситуації. 

Хто задіяний в евтаназії? Слід сказати, що евтаназія оцінюється як самогубство. Винуватцем є сама особа або її рідні, і той, хто допомагає йому в цьому - медперсонал.

Евтаназія завжди є недопустима, навіть тоді, коли до неї вдаються з наміром співчуття і на прохання пацієнта. Любов, яка приносить смерть, потворна. Ніхто і ніщо не може надати право вбивати невинну людську істоту, плід чи ембріон, дитину чи дорослу людину, старця, невиліковно хворого і людину в стані агонії. Тут йдеться про вбивство людської істоти, порушення засади охорони життя та Божого закону. 

Узаконення евтаназії 

У 1984 році евтаназія з'явилася в Голандії як явище, а в 2002 році вона була узаконена. Тільки за 2015 рік у країні через практику евтаназії пішло з життя 5500 людей. В цій країні також дозволена евтаназія для дітей старших 12 років.

У 1998 році евтаназія була дозволена в деяких штатах США (Орігона, Вашингтон і Джоржія, Каліфорнія).

У 2002 році евтаназію легалізували в Бельгії. В 2012 році в країні, був встановлений рекорд - 1432 процедури "доброї смерті" в рік. Тут немає ніяких вікових обмежень.

У 2009 році в Люксембурзі був скасований закон, який переслідував лікарів, які спричинялися до відходу з життя невиліковно хворих людей. 

В 2011 році у Швейцарії було дозволено надавати медичну допомогу іноземцям, щоб відійти з життя. Тут поширений суїцидний туризм. Офіційно, евтаназія в країні заборонена, але лікар має право запропонувати пацієнту препарати для цієї процедури. 

Пасивна евтаназія була узаконена у Франції (2011), Ізраїлі (2006), Швеції (2010), Німеччині (2010), Канада (2016) і Мексиці (2017).

5) Спокушати до гріха

Свідомо спокушати людину (баламучення її) своїм ставленням або поведінкою, щоб вчинила зло є важким гріхом. Тут береться до уваги і суспільний статус людини. Якщо особа, яка за природою чи посадою має обов'язок виховувати, навчати чи видавати моральні закони, то її провина є великою. Ісус картає за це книжників і фарисеїв, порівнюючи їх до хижих вовків в овечих шкурах (пор. Мт. 7,15). Гендерна ідеологія, пропаганда контрацепцій, порнографії, штучного запліднення, абортів, сексуальної свободи є великими спокусами сьогодення. 

Також великим злом є гріх згіршення. Згіршення набирає особливої ваги залежно від влади тих, що його спричиняють, чи слабкості тих, котрі її зазнають. У цій справі Ісус видав слова осуду: "Хто спокусить одного з тих малих, що вірують в Мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шиї і він був утоплений у глибині моря" (Мт. 18,6). Від згіршення (поганого прикладу) найбільше потерпають діти.

5. Погляд церкви на: 

1) Настирлива терапія 

Настирлива терапія слідує логіці "життя за будь-яку ціну". Це своєрідна спроба людини довести "свою владу" над смертю, віддаливши її прихід. 

Хворий у термальному стані - це пацієнт з незворотньою хворобою, що прогресує і веде до смерті, коли медичні засоби вже безуспішні. Щоб дати визначення, чим є настирлива терапія, необхідно спочатку пояснити, що розуміється під пропорційністю результатів лікування. Засада: на пацієнта треба діяти таким способом, щоб це служило його одужанню, не більше і не менше. Оцінювати міру такого впливу треба з урахуванням усієї особи і прогресування хвороби, а також співвідношення користі і ризику, які можуть бути його наслідком. Застосування: допустимо спинитися на звичайному лікуванні; можна використати ризиковані засоби, якщо нема інших можливостей; можна від них відмовитися, якщо вони неефективні; можна відмовитися від обтяжливого лікування перед перспективою близької смерті. 

Отож, настирлива терапія - це застосування невідповідних методів лікування, які посилюють страждання і непропорційні, коли йдеться про співвідношення ризик/користь, більше продовжують агонію, ніж лікують. Її особливості: невідповідність, обтяжливість і непропорційність ефекту. 

Моральна оцінка. Моральним обов'язком є лікуватися і піддаватися лікуванню за допомогою засобів, які дають пропорційні результати, а також за допомогою нормальних засобів лікування; свідома відмова від непропорційних засобів лікування не є самогубством чи евтаназією. 

2) Паліятивний (термінальний) догляд 

Паліятивний догляд або госпісна опіка призначений для термального хворого, де медицина є безпорадною. Іншими словами йдеться про супровід пацієнта, який помирає, але без позиції настирливого лікування чи евтаназії. Він включає два види догляду - звичайний і паліятивний. 

Звичайний догляд: надання їжі і рідини, штучне допоміжне дихання, дотримання гігієни. 

Паліятивний догляд: медичний аспект - надання ліків, які не можуть вилікувати хворобу, але зменшують її прояви; людський аспект - близькість і турбота з психологічною і духовною підтримкою рідних і священика. 

3) Питання знеболюючих засобів 

Чи можна застосовувати знеболюючі засоби, якщо вони можуть прискорити смерть і призвести до розладів свідомості? Це допустимо, якщо безпосереднім наміром є знеболення. Також це можливо, якщо пацієнт дав на це дозвіл і якщо немає інших засобів щоб зменшити біль. Тут йдеться про дію з подвійним наслідком. У таких випадках слід подбати, щоб хворий примирився з Богом через св. Сповідь і св. Єлеопомазання. 

Важко хворий має право на інформацію про стан свого здоров'я. Її потрібно подати у такий спосіб, щоб це не спричинило додаткових страждань, тому рекомендується подавати її поступово, щоб пацієнт міг її сприйняти. 

4) Трансплантація органів 

Трансплантація органів - це хірургічна операція, під час якої в організм хворого переносять орган або тканини, які походять від донора. Донором може бути жива або мертва людина. Сьогодні існує загроза т.зв. "чорної трансплантації" людських органів. Це є злочин.

Типи трансплантації: автотрансплантація (перенесення тканин від однієї частини організму в іншу, наприклад, шкіри, волосся), гетеротрансплантація (від тварини до людини) і алотрансплантація (між особами). 

Чеснотливо є пожертвувати своїм органом для іншої людини, якщо небезпека і фізичний та психічний ризик, який зазнає донор, пропорційні бажаному добру, який зазнає одержувач. Від донора потрібна виразна і добровільна згода, інакше це є злочин і калічення людини. 

Якщо йдеться про взяття органів від мертвого тіла, то мусить бути встановлено факт його точної смерті. Також померла особа ще за життя має особисто й недвозначно висловити згоду на можливе взяття органів. Свою етичну вартість має також згода її законних представників у випадку неможливості дізнатися про попередній вибір покійної особи.

5) Експерименти на людях та ембріонах

Наука і техніка має свою мету - служити людині і має бути їй підпорядкована, адже від неї вони беруть свій початок і розвиток. Науковці мусять респектувати визначені межі - основні засади моральності, невіддільні права людини, правдивого і повного добра, відповідно до наміру і волі Бога. Якщо наука зраджує етичні норми та Божі закони, вона перетворюється на небезпечного монстра, який загрожує людству. 

Оманливою є позиція моральної нейтральності, нібито наука і техніка є поза мораллю у своїх наукових дослідженнях і їх застосуванні. Церквою є засуджені наукові експерименти на людських ембріонах та на людях (навіть за їх згодою), якщо вони призводять до непропорційного ризику їх життя і фізичного та психічного здоров'я. Злочином є експерименти на людях без їх дозволу. 

Церква засуджує штучне запліднення і клонування людини. Людина тоді стається "продуктом" наукової маніпуляції та техніки спеціаліста. При штучному заплідненні помирають десятки ембріонів, які є людськими особами, що мають безсмертні душі. 

6) Війна і самозахист 

Війна є великим суспільним злом, але, в той же час, війна є і великим суспільним лихом, яке Господь допускає для виправлення і напоумлення народу, подібно як епідемії, голод, пожежі та інші нещастя. Війна має виправдання, коли вона є оборонною, тоді вона називається справедливою війною. Кожна війна, яка ставить за мету завоювання і поневолення інших народів, називається загарбницькою війною і є явним злом. Такі війни були засуджені світовим суспільством. 

Факт, що війна, на нещастя, розпочалася, не означає, що все стає дозволеним між воюючими сторонами. Залишається завжди в силі моральний закон. На війні стаються злочинні вбивства, коли, наприклад, солдат вбиває противника, який здається в полон піднявши руки, або допускається звірства з військовополоненими, пораненими. Військові дії, спрямовані на знищення цілих міст і регіонів із їх мешканцями є злочином проти Бога і власне самої людини, злочином, який має бути суворо і без вагань засуджений. Також військовими злочинами є мародерство та зґвалтування. 

Сліпий послух не є достатнім для оправдання військовим, які виконують наказ. Винищення народу, нації чи етнічної меншості повинно бути засуджене як смертельний гріх. Існує моральний обов'язок протистояти наказам про геноцид. 

Війни між християнськими народами, які були та сьогодні існують є зневаженням християнської віри. Церква та політики повинні настирливо намагатися, щоб полагодити усі спірні питання та проблеми мирним способом, і не допустити до військового конфлікту. 

Моральне і природне право людини передбачає, що кожна особа має право захищати життя людини, але, насамперед, своє власне. Тому дозволено є захищатися від нападників та агресорів, які хочуть заподіяти зло нам або нашій власності. Але розмір нашого самозахисту має бути пропорційний загрозі нашого життя. Коли хтось перейде межу самозахисту і у гніві вб'є людину, або буде з неї знущатися, тоді це вже є злочин і гріх. 

7) Смертна кара

Державна влада має право карати злочинців, які порушили державний закон. Найвищою мірою покарання у більшості культур світу була і є кара смерті. Про це згадується також і в Біблії. Присуд смерті - це, властиво, самооборона або обов'язкова оборона суспільства, як єдиний засіб, здатний зупинити численні вбивства і злочини. Зрозуміло, що злочин має бути важкий і доведений. За правочинність смертної кари відповідають з усією суворістю перед Богом представники влади, судді, які ухвалили смертний вирок. Страта для закоренілого злочинця часто буває єдиним засобом для покаяння. А без волі Божої і волосина з голови людини не впаде.

Традиційна доктрина Церкви не виключає застосування смертної кари, якщо це єдино можливий ефективний спосіб захисту життя людей від незаконного агресора.

Статистика. Доповідь Amnesty International свідчить, що в 2014 році було страчено як мінімум 607 осіб в 22 країнах світу. Найбільше число смертних вироків виноситься в Китаї, Ірані, Саудівській Аравії та США. Проте влада Китаю виносить смертний вирок частіше за всі інші країни світу:

“40 чи 30 років тому дві третини країн світу регулярно застосовували смертну кару. Сьогодні все з точністю навпаки: дві третини країн ООН відмовилися від засудження до страти, на законодавчому рівні чи на практиці. Однак в останні роки ми спостерігаємо збільшення кількості страт, особливо у країнах, які вже не страчували ув‘язнених роками чи були частиною процесу запровадження мораторію на смертну кару. Там смертний вирок виконується здебільшого у випадках злочинів, пов‘язаних із наркотиками. Європа майже повністю, за винятком Білорусі, відмовилася від смертної кари. Так само відмовилась від неї майже вся Латинська Америка, за винятком деяких держав Карибських островів. Африка на південь від Сахари все частіше відмовляється від смертної кари. У Магрибі засуджених не страчують вже понад 20 років. Отже, у підсумку, людей страчують у трьох регіонах – на Близькому Сході, у Азії… і також я додам сюди Сполучені Штати Америки, де смертна кара дозволена у деяких штатах. Досі дуже важко збирати дані про ситуацію у Китаї та Ірані. Згідно з даними правозахисних організацій, близько 600-700 людей страчують щороку по всьому світу. Але реальна цифра може сягати 3-4 тисячі".

6. Перелік гріхів відносно 5-ї Божої Заповіді

Умисне вбивство, повторне вбивство, співучасть у вбивстві, небажане вбивство, побиття вагітної жінки, отруєння, евтаназія, самогубство або спроба самогубства, думки про самогубство; дораджувати до вбивства або самогубства, участь у бійках, де могла наступити або наступила смерть потерпілого; аборт і радити його зробити; планувати зробити аборт, штучне запліднення, абортивні припарати; залишення без допомоги пораненого, жорстокість, розпалювання ненависті та війни, помста і самосуд, геноцид нації; шкодити своєму здоров'ю через алкоголь, наркотики, куріння, переїдання, недотримання дієти приписаної лікарем; свідомо заразити когось невиліковною або заразною хворобою; знущання над тваринами.