В нагірній проповіді Ісус сказав, що чистота серця є умовою оглядання Бога: "Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога" (Мт. 5,8). За чистоту серця мають змагатися усі християни, ті, які склали обіт чистоти у монашому посвяченні, а також молодь і подружжя. У подружжі гріхи нечистоти є не тільки великою провиною проти Ісуса, але великою провиною проти свого чоловіка чи жінки. Їх можна класифікувати як фізичний або духовний перелюб. Саме перед цим перестерігає чоловіка і жінку 9-та Божа Заповідь: "Не пожадай жінки ближнього твого". Серце людини є епіцентром духовної боротьби між добром і злом. Про це вказує Боже слово: "Із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста" (Мт. 15,19).
Згідно Божого слова, чистими серцем є ті, які узгодили свій розум і волю з вимогами Божої святості, переважно у трьох ділянках: в любові (1 Тим. 4,3-9; 2 Тим. 2,22), в чистоті (1 Сол. 4,7; Кол. 3,5; Еф. 4,19), в любові до правди і правовірної науки (Тит. 1,5; 1 Тим. 1,3-4; 2 Тим. 2,23-26). Християнин є покликаний боротися з тілесними пожаданнями, з диявольською брехнею та грішною оманою світу.
Кожна чеснота для свого росту вимагає великого старання і самопожертви. Хто любить чистоту серця, той мусить уникати усіляких нагод, які ведуть до спокус і гріхів проти чистоти. В особливий спосіб треба берегти свої почуття, бо вони - двері, через які входять до нашого серця гріхи. Тож християни, які люблять невинність серця, мусять бути дуже обережними щодо поглядів, слухання, читання, переглядів фільмів та участі у непристойних забавах і танцях.
Понад усе святі пропонують набожність і молитву до Матері Божої. Вона любить душі чисті і радо їм помагає. Хто у спокусах до неї прибігає, той напевно не впаде у гріх. Успішним засобом у плеканні чистоти серця є часта Св. Сповідь і Св. Причастя.
Чистота серця вимагає сором'язливості. Вона захищає внутрішній світ людини та скеровує до цнотливості. Сором'язливість з'єднана з терпеливістю, скромністю та обачністю. Існує сором'язливість почуттів і сором'язливість тіла. Вона впливає на вибір одягу, на поведінку людини та форми її спілкування.
Одружені покликані жити в подружній чистоті, інші практикують чистоту в стриманості. Св. Амврозій Медіолянський говорить: "Існує три види цієї доброчесності: цнотливість подружжя, цнотливість вдівства і цнотливість дівицтва" ("Про вдів", 23).
Св. Марія Горетті (1890-1902) - взірець боротьби за невинність
В 1950 році була проголошена святою 12-ти річна італійська дівчина Марія Горетті. Вона віддала життя за свою невинність. В останній рік свого життя (1902 р.) вона побожно прийняла перше св. Причастя, а кілька тижнів пізніше її хотів звести 19-ти річний сусідський хлопець. З ножем в руках грозив їй смертю, якщо вона не задовольнить його грішних бажань. Та вона обороняючись сказала: "Ні, Бог цього не хоче! Це є гріх! І ти підеш до пекла". Однак, юнак запалений пристрастю, напав на неї і завдав їй декілька ударів ножем. На другий день вона померла у лікарні. Перед смертю простила своєму напасникові. На її гробі діялися чуда. Юнак був засуджений на довголітнє ув'язнення. Після виходу з тюрми він навернувся і сам під присягою свідчив про її невинність.
Про нечисті спокуси та способи боротьби з ними
З усіх спокус найбільш небезпечними є спокуси до гріхів нечистоти. Вони приходять у формі думок, бажань і в нагодах до гріха. Св. Іван Золотоустий порівнює їх до вогню: "Похіть тіла - вогонь, і то вогонь невгасимий та постійний. Це пес скажений та лютий. І хоч би тисячі разів його відганяв, але полум'я похоті ще страшніше. В цій війні ми ніколи не маємо перемир'я".
Тут треба зауважити, що спокуси самі по собі ще не є гріхом, поки хтось свідомо їх відкидає і за ними не йде. Вони щойно тоді стають гріхом, коли хтось їх приймає та в них знаходить вподобання. З іншими спокусами можна боротися, але зі спокусами нечистоти - ні. Від них треба зараз же тікати і уникати будь-яких нагод, що до них ведуть. Святі залишили випробувану стратегію як боротися з нечистими спокусами:
1) Відразу відкидай нечисті думки і уяву з такою пильністю, з якою скидаєш з себе павука чи горюче вугілля, від якого може загорітись твоя одежа. Зберігай спокій та погорджуй дияволом (ігнорувати спокусою).
2) Взивай до Ісуса. Говори Йому, що любиш Його і що з Ним з'єднюєшся своєю душею. Проси також Матір Божу про поміч і охорону, щоб не зрадити Ісуса.
3) Уяви собі Ісуса розп’ятого на хресті, терплячого і умираючого за тебе; або перенесись духом в безодню пекельну та усвідом нестерпні муки засуджених душ, або подумай про смерть, яка може прийти будь-якої миті.
4) Коли спокуса є довша і трудніша, добре є піддати тіло якомусь терпінню, щоб відвернути увагу розуму від спокуси, а звернути увагу на біль, часто вистарчить молитися з піднятими руками або бити поклони. А також звірятися сповідникові.
5) Дуже корисно є думати про Божу присутність і говорити собі: «Бог, який має бути моїм суддею, дивиться на мене, готовий мені допомогти, заохочує мене до відважної боротьби, обіцяє мені вічну корону, якщо залишуся Йому вірним».
Св. Августин подає свій досвід у своїй "Сповіді": "Я вірив, що людина може осягнути стриманість власними силами, але я тих сил у собі не відчував. Я був настільки нерозумним, що не знав, (...) що ніхто не може бути стриманим, якщо Ти йому цього не даси. Звичайно, Ти б її дав, якби я вразив Твоє вухо своїм внутрішнім стогоном і якщо б твердістю віри я переніс на Тебе свої турботи".
6) Іншим ліком проти нечистих спокус є плекати в собі чесноту покори. Вона є матір'ю чистоти, без неї не можна рости в тій чесноті, ані зберігати в серці її духа.
7) Зберігати скромність в поглядах. «Очі - це вікна душі, через які диявол і гріх входять до нашого серця».
8) Допомагає в боротьбі з гріхом часта св. Сповідь і св. Причастя.
9) Поміркованість в їжі, а особливо в питті після слів святого Павла – «І не впивайтеся вином, яке доводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом» (Еф. 5,18).
10) Уникати лінивства та байдикування. Коли людина нічим не зайнята, тоді диявол їй знайде роботу.
