субота, 25 лютого 2012 р.

Гріхи проти Першої Божої Заповіді

Ціла область окультизму має дуже поважний наслідок – гріхи проти першої заповіді, а при цьому є настільки таємною (окультною), що багато монахів та священиків через незнання пропагують різні практики магії та віщування.
Тут діє засада: якщо за якоюсь практикою скрита магія, віщування чи спіритизм, то Церквою вже засуджена сама ця практика і всі її сучасні форми!
У Втор. 18,9-12 перераховано 9 областей окультизму:
1. Переведення через вогонь – посвячення божкам (демонам);
2. (по-єврейськи: косем) – віщування ( приблизно 200 форм);
3. (монен) – астрологія (гороскопи, знаки зодіаку…);
4. (манагеш) – біла магія (лікар-магнетизер, психотронік…);
5. (манашеб) – чорна магія (чарівники, ворожбити…);
6. (гобер габер) – народна магія (заклинання, пороблення, відроблення, зливання воску, скидання вроків (вуглики)…);
7. (шоел об) – спіритизм як віщування;
8. (їддоні) – ясновидіння;
9. (дореш ел гаматім) – спіритизм як магія.
“Бо огидний для Господа кожен, хто це робить”. (ст.12)
КАТЕХИЗМ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ (ККЦ)
• ККЦ 2112: “Перша заповідь засуджує політеїзм (багатобожжя – напр., індуїзм, ламаїзм). Вимагає від людини не вірити в інших богів, лише в Бога, не шанувати інших божеств, крім Єдиного.”
• ККЦ 2113: “…Багато мучеників віддало життя за те, щоб не поклонятися “Звірові” (Од. 13-14), відмовляючись навіть симулювати такий культ. Ідолопоклонство відкидає, що Бог – єдиний Господь.”
• ККЦ 2116: “Усі форми ворожбитства треба відкинути: вдавання до сатани чи до демонів, викликання померлих чи інші дії, що помилково передбачають “розкриття” майбутнього. Звернення до гороскопів, астрології, хіромантії, тлумачення віщувань і долі, явища ясновидіння, вдавання до медіумів містять у собі прагнення до панування над часом, над історією і, зрештою, над людьми, як і бажання увійти в спілку з окультними силами. Вони вступають у суперечність із вшануванням і повагою, які поєднані з любовним страхом, що їх ми зобов’язані віддавати єдиному Богові.”
• ККЦ 2117: “Усяке вдавання до чаклунства або чародійства, за допомогою яких намагаються заволодіти окультними силами, щоб поставити їх собі на службу й отримати надприродну владу над ближнім, - навіть щоб цим забезпечити його здоров’я, - вступає у важку суперечність із чеснотою релігійності. Ці практики засуджуються ще більше, коли вони супроводжуються наміром зашкодити іншому або коли йдеться про втручання демонів. Носіння амулетів також заслуговує осуду. Віщування або магія часто вживається в спіритизмі. Тому Церква нагадує вірним остерігатися їх.
Звернення до медицини, названої народною, не узаконює ні викликання злих сил, ні використання легковірності іншої людини.”
Перша заповідь : “Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі. Нехай не буде в тебе інших богів, крім мене. Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах. Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо я Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління.” (Втор. 5,6)
“Я – Бог твій!” Тут, передовсім, йдеться про особисте відношення. “З цього випливає, що ти маєш бути мій. Усвідом собі, що Я тебе створив, за тебе дав Свого Сина. Я тебе ревниво люблю. А що ти? Я вивів тебе з рабства, рабства Єгипту, тобто, рабства сатани і гріха. Чого хочу від тебе? Не будеш мати інших богів, крім Мене.” Найважливіше - мати таку любов до свого Бога. Не можеш стверджувати, що любиш Бога, якщо не дотримуєш поставлених тобі конкретних вимог: “Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний. Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю… Ви не смієте ходити за іншими богами, за богами народів, що довкруги вас.” (Втор. 6, 4-14) Перша заповідь включає в себе всі інші заповіді. Без першої заповіді, всі інші не мають сенсу! Таке відношення – любити Бога цілим серцем - приносить благословення, а його переступлення – найтяжчі кари. Мойсей перед смертю пригадує Ізраїлю: “Гляди, сьогодні я появив перед тобою життя й добро, смерть і лихо! Як слухатимеш заповіді Господа, Бога твого, що її заповідаю тобі нині, - любитимеш Господа, Бога твого, ходитимеш його дорогами та додержуватимешся його заповідей… Коли ж твоє серце відвернеться… і станеш припадати лицем до землі перед іншими богами та служити їм, то заявляю вам сьогодні, що загинете напевно!” (Втор. 30,15 наст.)
Історія Ізраїля розвивалася довкола цієї головної заповіді. Якщо народ схилявся до ідолопоклонства, яке має свою силу в магії, віщуванні і спіритизмі (див. Втор. 18,9-14), то приходили війни, полон, хвороби… Якщо народ робив покаяння з цих гріхів, то Бог чудесним способом рятував його. Напр., побожний цар Йосафат без бою переміг три ворожих війська (2Хр. 20 наст.), також, коли побожний цар Єзекія звернувся до Бога, то оточений Єрусалим, в чудесний спосіб, був врятований, ранком 185.000 ворогів були мертві (2Цар. 18-20); з іншого боку, гріх Єровоама – поклоніння двом бичкам, приніс страшні наслідки. Всі ізраїльські царі, на відміну від деяких юдейських, були ідолопоклонниками. І хоч пророки їх постійно попереджували, та вони не навернулися. Ця тупість спричинила переселення до Вавилонської неволі і занепад (722р. до Хр.). Всі царі Юдеї та Ізраїля в Св. Письмі оцінюються згідно того, чи вони були ідолопоклонниками, чи поклонялися Господеві (2 Хр. 11, 36).
Проповідування повної Євангелії в Новому Завіті вимагало, щоб люди не тільки повірили в Христа, але також, щоб розійшлися з духом поганства.
Ворожка у Филипах (пор.Ді.16,16 наст.) проповідникам Євангелії робила найкращу рекламу: “Люди, послухайте їх, вони – слуги Найвищого Бога, вони проповідують вам дорогу спасіння!” Але св. Павло розрізнив, що в ній є віщунський дух. Вигнав цього духа і вона втратила свою т. зв. здібність. Реакцією було те, що Павла і Силу збичували і кинули у в’язницю.
Св. Павло проповідував Євангелію в повноті; тобто приносив не тільки радісну новину про спасіння, але вказував і на небезпеку темноти, яка є скрита за поганством, як це було при зустрічі з ворожбитом на Кіпрі (пор.Ді.13,1-12). Проконсул острова Сергій Павло був дуже розумною людиною, але мав біля себе жидівського ворожбита, який називався Вар-Ісус. Коли прийшов ап. Павло, щоб проповідувати Христа, ворожбит твердо поставився проти Павла і протистояв йому. В цьому діалозі Павло, повний Святого Духа, сказав: “Сину диявола, чи ж не перестанеш перекручувати прості дороги Господні? Осліпнеш!” (пор.Ді.13,10). Якби св. Павло толерував чародія, то цілий острів залишився б у темноті поганства. Він же в Святому Дусі поставився проти духа темноти і цей ворожбит осліп, а потім Павло міг проповідувати в повноті Євангелію про Христа. Всюди, куди прийшло правдиве християнство, мусіла настати така сутичка з силами темноти. Деколи це коштувало і життя тисяч мучеників. Ми про це вже забули.
В Ефезі, де апостол проповідував Христа, люди, які навернулися, спалили окультну літературу, вартістю 50000 динаріїв (пор.Ді.19,18-20). Сьогодні сказали б, що це була велика втрата, але Боже Слово після цього сильно поширювалось. Скільки за останніх 20 років розповсюдилося подібної літератури, яка пропагує окультизм і поганство! Кожен правдиво навернений християнин мав би зробити очищення свого дому: не тільки від окультної літератури, але і від окультних символів.
Найбільше притуплює віруючих т.зв. біла магія, завдяки якій “допомагають, лікують”. Вона заборонена, тому що в корені має той самий дух, як і чорна магія і веде до такої ж мети. Пастирський лист тосканських єпископів починається так: “Кожен, хто робить це, огидний для Господа” (Втор.18,12наст.). Біблійна пересторога сьогодні актуальна як ніколи раніше. Ми, тосканські єпископи, відчуваємо своїм обов’язком ясно це розкрити своїм вірним. Ми власне є свідками небезпечного повернення до магічних практик. Згідно з найновішими повідомленнями, в Італії є приблизно 12 мільйонів “користувачів магії”. Ця реальність вказує на екзистенціальну дезорієнтацію.”
Коли апостоли Петро з Іваном ввійшли в Самарію, там діяв Симон, маг, який займався білою магією. Про нього написано, що всі люди, малі і великі, були переконані, що через нього діє Божа сила, яка називається “велика”. Цікаво, що не знайшлося нікого, хто би зумів розпізнати, про що в дійсності йдеться – лише апостоли, бо були повні Святого Духа. Головною проблемою Симона були не гроші, але те, що його серце не було щире перед Богом. Він був у гіркій жовчі і путах неправди. Тією головною гидотою була магія, якою обманював людей і виступав, як Божий слуга. “Отож вони до нього були уважні, бо він довго дивував їх чарами своїми” (Ді. 8,9-24). І сьогодні люди не розрізняють і стверджують: “Головне, що це допомагає!” Але постає питання: “Як довго, і головне, якою ціною?” Тут розігрується вічне життя. Тут ідеться про чисте відношення до Бога, а той, хто дозволить, щоб йому послужили магія чи віщування, стає духовно нечистим. В Старому Завіті за таку нечистоту і таку діяльність була, навіть, кара смерті (див. Лев. 20,6-27).
Сьогодні приходить інвазія чужих божеств через поганські релігії і практики. Тому:
а) не будеш мати зображень поганських божків у символах звірят чи птахів. Не будеш носити на шиї знаків зодіака і не будеш вірити гороскопам;
б) не будеш їм поклонятись, тобто, не даси їм ні свою віру, ні серце (напр., талісмани);
в) не будеш їм служити. Єдиному Богу будеш поклонятись і Йому єдиному служити! Служити комусь або чомусь замість Бога і поклонятися цьому є ідолопоклонством і демонським рабством. Ці демони через твій непослух претендують на право діяти у твоєму житті. Прийдуть хвороби, нещастя, терпіння на тебе і на твоїх дітей аж до четвертого покоління після тебе (пор. Вих. 20,5), таку кару стягаєш на себе своїм непослухом Богу і Його Слову. А найважливіше, чим усе це закінчується - “… ідолопоклонників і тих, які займаються магією – пай їхній в огненному озері…” (пор.Од.21,8).

Немає коментарів:

Дописати коментар