
Перед Різдвяними святами в мене розпочалась знайома картина з горлом – відчувала, що співати не зможу. По дорозі на Службу Божу просила чоловіка про молитву (як же Різдвяні свята без прослави Дитятка-Ісуса в колядках?).
Дуже просила з вірою Ісуса про зцілення. Прийшло на думку, що потрібно стати в Божій присутності, щоб дати Йому простір діяти. Почала чинити покаяння: згадала як захоплювалась власним голосом під час співу, як кричала на дітей, як шукала свого в різних ситуаціях, як марнувала час, як була розсіяна на молитві. Призналась у всьому Ісусові і з вірою віддала ситуацію в Його руки. Згадалось одне свідчення про священика, якого Ісус зцілив від раку горла через покаяння та прийняття святих Таїн. Під час святого Причастя, сповнена сильної вірі в Божу всемогутність, прийняла Ісуса до свого серця і зараз же відчула, як без проблем зробила ковток. Всім своїм єством складала подяку і прославу Ісусу в Пресвятій Євхаристії, який однаково ВСЕМОГУТНІЙ і як Новонароджене Дитя, і як Розп’ятий на Хресті.
Піднявшись з колін, я до кінця Служби Божої славила мого Спасителя співом. Різдвяний час провела прославою Дитятка-Ісуса в колядках. Ісус зцілив мене від хвороби горла повністю аж до сьогодні. „Тому, хто сидить на престолі, і Агнцеві – благословення, і честь, і слава, і влада на віки вічні”(Об. 5,13).
Немає коментарів:
Дописати коментар