У Дмитрика вже довший час набирав пальчик і гноївся.
Нічого не допомагало, аж гнив ніготь. Ми йому підказуємо: “То напевно,
Дмитрику, за якийсь гріх, треба робити покаяння”. Син довго не думав і
признався: “Так, бо я в садочку вкрав у хлопчика банан”. Ми почали його
виправляти: “Може ти, Дмитрику, позичив, та ти не крав, правда?” “Ні, я вкрав у хлопчика банан”. Ми дбаємо за
виховання дітей і тому були здивовані з такого признання. “А чому ти вкрав?”
“Бо я хотів, щоб зі мною дружили інші хлопчики.
Я взяв банан і розділив між
ними”. Потім ми зробили покаяння з Дмитриком, купили всім діткам банани,
пояснили їм, що сталося і… пальчик дуже скоро загоївся!
(Віталій, 36р.)
