Духовна боротьба не є в наших руках, ми не можемо боротися власними силами. Є два слова, які є ключовими для перемоги: послух віри. Ми їх бачимо на прикладі Пресвятої Богородиці. Ними жив і Мойсей, коли мав лише підняти палицю над Червоним Морем – але підняти з вірою – і море розтупилося. Але і сам Мойсей згодом вчинив гріх, через який не міг увійти в обіцяну землю. Який це був гріх? Це не була якась нечистота, але невіра Божому слову. Він вдарив палицею об скелю двічі, а Бог його за це покарав, бо хотів зробити чудо власною силою. А саме на шляху віри Бог шукає собі людей, через яких може діяти. На скільки ви навчилися слухати Бога, настільки Він може через вас робити великі діла – лише на стільки, наскільки ви слухняні. Якщо ви захочете робити Боже діло власними силами – власними відчуттями і власною логікою, якщо візьмете все в свої руки, диявол вас обмане і ви програєте.
Коли Пречиста Діва сказала: «Ось я раба Господня, нехай мені станеться по слову Твоєму» (Лк 1,38), то цими словами виразила все своє відношення до Бога. І ми є її духовні сини та дочки. В годину своєї смерті Ісус дав нам її за матір. Для чого її потребуємо? Щоб вчила нас послуху віри. Щоб і через нас Боже слово стало тілом. Ісус сказав, що той є мій брат, і сестра і мати, хто чує слово Боже, і виконує його (пор. Лк 8,21). Не досить тільки слухати, треба його реалізувати. І коли ми чуємо Боже слово, але не реалізуємо його, то потім Бог його вже нам не дає, і ми поступово втрачаємо чуйність. Але якщо намагаємося реалізувати Боже слово в дрібницях, отримаємо досвід віри.
Зверніть увагу на Давида, коли він йшов боротися з Голіатом. Він сказав йому: «Бог мені тебе сьогодні видасть, ти програєш». Так, як він мав досвід, що Бог врятував його від лева і ведмедя, так само знав, що Бог врятує його і від Голіата. Він сказав Саулу: «Так, як Бог врятував мене з лап лева і ведмедя, так врятує мене і сьогодні». Тоді ще сказав Голіату: «Ти йдеш на мене з мечем і довгим списом і коротким. Я ж іду на тебе в Ім’я Господа Сил.., якого ти зневажив. Сьогодні ж таки Господь видасть тебе в мої руки…» (І Сам. 17,45-47). Тоді кинув звичайним каменем, і відразу за першим разом убив Голіата. Бог чітко керував цим боєм.
В духовній боротьбі треба усвідомлювати, що ми повинні дати простір Богу і мати досвід віри, як Давид. Не можемо йти в бій, до якого ми не доросли, бо на нас прийде депресія, втечемо з поля бою, і ще й інших заразимо страхом. Подамо їм т.зв. логічні докази, чому треба втекти. Це не так просто боротися. Бог рахується з кожним з нас і хоче, щоб ми вчилися і мали досвіди. Тому через нас настільки може діяти Божа всемогутність, наскільки ми навчимося в дрібницях довіряти Богу і рахуватися з Ним.
