Справжня мудрість базується на декількох здорових засадах:
1. Часто пригадувати останні речі людини: смерть, суд, вічність.
2. Розумом маю шукати і пригадувати собі зміст і головну мету свого земного життя, а нею є вічне життя.
3. Створені речі маю використовувати згідно з розумним правилом: «Настільки, наскільки; не більше і не менше» (Св. Ігнатій з Лойоли). Настільки маю використовувати створені речі, наскільки вони служать мені для осягнення останньої мети; настільки маю їх зрікатися (навіть, якщо вони є добрими), наскільки вони мене відводили б від цієї мети.
4. Маю все робити так, якби це залежало лише від мене, а не від Бога, але одночасно довіряти так, якби це залежало лише від Бога, а не від мене. Ця життєва діалектика веде до правильної особистої ініціативи, а одночасно до правильної довіри до Бога.
1. Часто пригадувати останні речі людини: смерть, суд, вічність.
2. Розумом маю шукати і пригадувати собі зміст і головну мету свого земного життя, а нею є вічне життя.
3. Створені речі маю використовувати згідно з розумним правилом: «Настільки, наскільки; не більше і не менше» (Св. Ігнатій з Лойоли). Настільки маю використовувати створені речі, наскільки вони служать мені для осягнення останньої мети; настільки маю їх зрікатися (навіть, якщо вони є добрими), наскільки вони мене відводили б від цієї мети.
4. Маю все робити так, якби це залежало лише від мене, а не від Бога, але одночасно довіряти так, якби це залежало лише від Бога, а не від мене. Ця життєва діалектика веде до правильної особистої ініціативи, а одночасно до правильної довіри до Бога.
Справжня мудрість веде до справедливості, але той, хто є дійсно справедливий, живе з віри в Бога! (пор. Рим. 1,17)
Для справжньої мудрості потрібна себекритика і покора. Потрібно усвідомити собі свою убогість і грішність, але одночасно і те, що Ісус взяв на себе мій гріх і мої проблеми. Це є правдою і справжньою мудрістю. Хто не має Ісуса, той не зносить правди про себе, дозволяє себе обманювати, залишається в обмані і думає собі, що є мудрим, але насправді є немудрим, подібний до чоловіка, який будував свій дім на піску. Модерні філософи (Кант, Гегель, Маркс, Нітше, Фоєрбах тощо), що вважали себе мудрецями, ведуть людство на фальшиву дорогу, яка відводить від справжньої дороги, якою є Ісус Христос. Їх фальшива дорога закінчується вічною загибеллю! Ісус є Добрий Пастир, Ісус є двері для овець, якими вони входять до вічного життя! Різні гуру, філософи і демагоги є тими «злодіями і розбійниками» (Ів 10,8), які «крадуть, вбивають і нищать вівці» (пор. Ів 10, 10а), а Ісус до цього каже: «Я прийшов, щоб (вівці) мали життя» (Ів 10,10б).
Жодна філософська, психологічна і навіть педагогічна системи не є здатні передати життєву мудрість Євангелія, яка є закорінена у Христовому хресті. Ці теоретичні системи відводять від правдивого наслідування Христа і серйозно не ставляться ні до смерті, ні до суду, ані до вічності.
Божа мудрість є поєднана тільки і тільки з хрестом, на який мусить бути прибита наша «стара людина», тобто наша сваволя і духовна сліпота. Тому її можуть осягнути тільки ті християни, які стали свідомо Христовими учнями і свідками.
