Боже світло і надхнення приходить тоді, коли ми молимося

Іноді потрібно багато працювати і немає часу на молитву. Але якщо людина з цим рахується, то коли є час на молитву, використає його повністю. Але при праці треба рахуватися з Богом: «Господи, це роблю для Тебе». Просто рахуватися з Богом в кожній речі, яку робимо. Якщо людина не зупиниться, то збочить з дороги. Але якщо зупиниться, Бог дасть наступне світло і до того, що робити далі. Всі Божі речі і всі Божі натхнення приходять на колінах. Коли людина не молиться, нічого не отримає.

Хто молиться, той має владу, тому що Бог діє через нього. Це боротьба з царством темряви.

Якщо ми правдиво молимося і даємо свої проблеми Богу, Він дійсно їх вирішить. Ми не ходимо до ворожок шукати інспірації від диявола. До них ходити дуже небезпечно, адже їхні поради – це брехні від диявола.

Шокує те, скільки політиків ходять за порадами до ворожок. Як це можливо, коли вони християни? Це прокляття на весь народ. Ворожки прикидаються, що є християнками, і ще й будуть радити вам піти до сповіді. Це так, як з віщункою у Филипах (Ді. 16,16 наст.). Вона ходила за Павлом і постійно кликала: «Це слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам шлях спасіння». І це робила багато днів. А що зробив Павло? Вигнав цього демона, і вона втратила свою «здібність». За це Павла ув’язнили. Але Павло і Сила у в’язниці хвалили Бога. Вони не були перелякані, не нарікали: «Ох, Господи, ми вже краще не будемо нічого говорити…». Зовсім ні. Якраз навпаки: «Господи, прославляємо Тебе за це!» І Бог опівночі спричинив землетрус, всі двері відкрилися, тюремний сторож навернувся і з усім своїм домом був охрещений. Бог навіть все негативне оберне на добро. Але треба навчитися дякувати і вміти прославляти Господа, коли приходить страждання: «Так, Господи, сталося нещастя, але могло бути ще гірше. Це тільки данина за якесь зло, яке я зробив, або данина за те, щоб не сталося щось гірше». Це зло часто служить для того, щоб людина зупинилася і усвідомила, що диявол нападає і треба бути пильним, бо загрожує небезпека. Навіть якщо диявол зробить нам якусь прикрість, то коли хвалимо Бога, Він це оберне на добро, або дасть ще щось краще. Але коли прийде проблема і ми почнемо нарікати, богохулити, то падаємо до невіри і бунту, диявол з того сміється, а з нами все гірше і гірше. Такий бунт і гордість є природними для нас. Тому, навіть якщо б не знати що трапилось, треба зупинитися: «Господи, дякую, це за мою гордість, це за мої гріхи. Хоча я тут невинен – я це так відчуваю, – але хіба Ісус був винен, коли Його розіп’яли? І апостол говорить, що якщо ми страждаємо невинно, ми повинні радіти, бо маємо нагороду в небі. Господи, дякую Тобі за це!» Це є практичне християнство.