Багато років мала проблеми з горлом: ще в шкільному віці видалили мигдалики. За професією я вчитель, тож додавалось ще більше навантаження на голосові зв’язки. Влітку лікар поклала діагноз – атрофічний фарингіт, який не виліковується, тільки залишається застосовувати підтримуючу терапію. Загострення проходило кілька разів на рік. Особливо натерпілась під час останньої вагітності, це було більше року тому. Було таке відчуття, що на горло наклеєна плівка, яка утруднює ковтання, мовлення, змінюється голос, а про спів можна лише мріяти.Перед Різдвяними святами в мене розпочалась знайома картина з горлом – відчувала, що співати не зможу. По дорозі на Службу Божу просила чоловіка про молитву (як же Різдвяні свята без прослави Дитятка-Ісуса в колядках?).
Дуже просила з вірою Ісуса про зцілення. Прийшло на думку, що потрібно стати в Божій присутності, щоб дати Йому простір діяти. Почала чинити покаяння: згадала як захоплювалась власним голосом під час співу, як кричала на дітей, як шукала свого в різних ситуаціях, як марнувала час, як була розсіяна на молитві. Призналась у всьому Ісусові і з вірою віддала ситуацію в Його руки. Згадалось одне свідчення про священика, якого Ісус зцілив від раку горла через покаяння та прийняття святих Таїн. Під час святого Причастя, сповнена сильної вірі в Божу всемогутність, прийняла Ісуса до свого серця і зараз же відчула, як без проблем зробила ковток. Всім своїм єством складала подяку і прославу Ісусу в Пресвятій Євхаристії, який однаково ВСЕМОГУТНІЙ і як Новонароджене Дитя, і як Розп’ятий на Хресті.
Піднявшись з колін, я до кінця Служби Божої славила мого Спасителя співом. Різдвяний час провела прославою Дитятка-Ісуса в колядках. Ісус зцілив мене від хвороби горла повністю аж до сьогодні. „Тому, хто сидить на престолі, і Агнцеві – благословення, і честь, і слава, і влада на віки вічні”(Об. 5,13).
