Крик душі: свідчення мами, яка не зробила запланований аборт Сила страху паралізує людину Гріхи проти гідності подружжя Боротьба Церкви з єресями: минулі та сучасні єресі 1 Божа Заповідь і гріхи проти неї (обширно) Міжрелігійний діалог витіснив місійну природу Церкви. Які руйнівні плоди це принесло? "Дім Аврамічної Сім'ї" - нова Вавилонська вежа і формування нової синкретичної релігії New Age

неділю, 12 січня 2020 р.

Смуток – черв’як, який точить серце

Що таке смуток? Це хворобливий емоційний стан душі людини, як наслідок важкого пережиття, невдач, страху за майбутнє або грішне життя. Смуток має багато відтінків – огірченість, печаль, туга, горе, скорбота, меланхолія, відчай.... Найпоширеніша тепер назва, якою характеризують смуток – це депресія. Депресію, тривогу сучасні психіатри та психологи називають раком ХХІ століття, чумою нашого часу. 

Святі Отці, які були найкращими знавцями людської душі і природи, дали своє визначення смутку. Святий Ніл Синайський називав смуток «черв’яком в серці», Евагрій Понтійський говорить у своєму творі «Вісім духів лукавства», що смуток - це «зневіра душі, а вона наростає від дратівливих думок»; «печаль притуплює розум», вона «позбавляє душу чутливості»; «чужинця, що його заарештували, заковують в кайдани, а того, хто є в’язнем своїх пристрастей, сковує смуток». 

Отці Церкви, за святим апостолом Павлом, розрізняли два види смутку: смуток задля Бога і смуток як пристрасть. Апостол народів говорить: «Бо смуток задля Бога чинить спасенне каяття, якого жалкувати не треба; а смуток цього світу – смерть спричиняє» (2 Кор. 7,10). 

Перший – це смуток спасенний, він веде до покаяння і зміни життя. Цей емоційний стан людину не веде до депресій, але до внутрішнього визволення та примирення з Богом, з собою і з ближніми. 

Другий – це хвороба неврівноважених людей, які розслабили свою волю і дозволили поневолити себе негативними емоціями пригніченості, смутку і відчаю. Цей емоційний стан внутрішньо «з’їдає» людину, вичерпує її душевні та фізичні сили. Він стає певною рабською залежністю. У цьому стані людина не володіє собою. Не боротися з пригніченістю і смутком, а пасивно залишатися в такому стані є гріхом. Святі говорили, що за цим станом душі є дух [демон] смутку і відчаю. 

Всім людям на протязі життя доводиться проживати миттєві стани смутку, але взявши себе в руки, віддавши свою проблему Богові, людина рухається вперед. Небезпечний є затяжний смуток. Його можна порівняти до тривалої важкої ускладненої хвороби. Такий емоційний стан подавляє людину і веде її до депресій. 

Яка є мова гріха смутку? 


Здебільшого люди занурені в свої депресії роблять фальшиві висновки свого життя і своїх проблем: «Все погано, в моєму житті немає нічого доброго, мене ніхто не любить, мене ніхто не розуміє...». Або впадають у себежаль: «Я найнещасливіший, я невдаха, я нікчемна людина, приношу людям лише самі страждання і проблеми». Часто в їх мові або в їх головах крутяться такі категоричні висновки: «все», «нічого», «ніхто», «най-». Це відображає людей, які понурилися в себе і більше вже нічого не бачать. 

Які є причини смутку? 


1) За думкою Святих Отців смуток викликаний іншою пристрастю або бажаннями, наприклад, гнів, образа, гордість, марнославство, куріння, алкоголь, нечистота, непоміркованість, а також неотримання дозволу, нездатність через брак здібностей і таланту виконати якусь роботу (малювати, співати, грати), нав'язаність на людей або речі. Тобто, коли ми бажаємо чогось, але не можемо задовольнити цього свого бажання. Цей смуток породжує пригніченість, що веде до відчаю та депресій, а коли з ним не боротися, то він веде аж до психічних хворіб, і навіть самогубства.

"Прихована гордість" - це найнебезпечніша річ в духовному та емоціональному житті людини. Поки вона не винесе на світло перед Богом свій гріх гордості, ревнивості і заздрості, а буде лише все подавляти в собі, то її ситуація пригніченості не вирішиться. 

2) Від надмірної турботи про своє майбутнє. Це намагання людини самій панувати над своїм життям, покладатися лише на себе, а не на Бога. 

3) Тяжкі обставини життя, смерть близької людини, зрада, хвороба ... Зовнішні причини можуть тільки провокувати в людині почуття смутку та страждання, але не є її джерелом. Реальна причина смутку є внутрішня - тобто, сама людина. (Наприклад, статистика подає, що кожен 5-й серед багатих людей світу хворіє депресіями. Така кількість не спостерігається між бідними в країнах третього світу. Це стосується і атеїстів). 

4) Грішне життя. Накопичення гріхів веде людину до відчаю, що їй ні Бог, і ніхто з людей вже не допоможе і не простить. Що вона вже приречена на загибель. 

5) Смуток і тривога в сучасному світі є наслідком втрати віри в Бога та втрати змісту життя


Ліки проти смутку 



1) Молитва – це лік від тривог і хвилювань. Смуток проганяє молитва подяки і довіри Богові. Святий Єфрем Сирін пише: “Молитва є найкращі ліки від печалі та зневіри”.

2) Покаяння. У молитві віддати Ісусові свій смуток і його причину. Часто віруючі знеохочуються в боротьбі з гріхом, бо не можуть побороти свої злі схильності. Щире каяття веде людину до внутрішнього визволення і перемоги, до пізнання себе і своїх недосконалостей, до прощення і дає силу нести життєві хрести. 

3) Трудотерапія. Зайнятися якоюсь роботою. Бездіяльність і лінивство плекають і підсилюють в людині сумні емоції, не дозволяють їй переключитися на щось інше - позитивне. Працьовиті люди не мають часу сумувати! 

4) Радіти життям – віднайти мету життя. В житті людини можуть бути різні труднощі і нещастя, але треба продовжувати жити далі, бачити і цінувати навколо себе також позитивні речі, наприклад, людей, яким ми є потрібні, які нас люблять, побачити людей, які мають ще гірші ситуації. Правдива мета життя людини є у любові до Бога і ближнього, у боротьбі зі злом, у боротьбі за правду. Це дає людині правдиві орієнтири та внутрішню гармонію. 

5) Відкрити свою проблему духовному отцеві або довіреній особі. Деколи, виявити свої переживання, які є джерелом смутку, попросити про молитву – це вже є половина вирішеної справи. Перебувати в ізоляції з самим собою є небезпечно. 

Протилежністю до смутку є радість. Вона є одним з плодів Святого Духа. Вона дається як нагорода за перемогу людини над грішними пристрастями і збереження душі чистою. Стан радості – це джерело натхнення і сили для людини у її обов’язках та працях. Людина поневолена гріхами намагається викликати фальшиву радість і задоволення, закинувши своє сумління камінням і піском, немов джерело. Але це штучно викликане відчуття радості і ентузіазму є нетривале. Часто людина грає роль веселої, лицемірно посміхається і ніби радіє життям. Однак, пустота в душі рано чи пізно відізветься, а тоді почнуться хмурні будні. Радість у Господі залишається навіть при важких ситуаціях. Її джерелом є наша довіра Ісусові – Він сам!