Священика запросили посвятити дім родині, яка кілька днів тому поховала доньку. Батько покійної не міг спати, його постійно щось тривожило і він звернувся за допомогою до Бога.
Коли священик прийшов і розпочав молитись псалми, то за своєю звичкою розглядав все навколо себе. Раптом він завмер. Його погляд впав на книжкову полицю і те, що там знаходилось змусило його зупинити молитву. Книги з заклинаннями, чорною магією і ворожінням займали весь простір на полиці.
Покликавши господаря священик звернувся до нього: "Я бачу у вас книги по чорній магії. Чиї вони?" Чоловік відповів: "Це мої, я їх читаю".
- А Ви знаєте, що це важкий гріх? Я не можу освячувати Ваш дім, якщо у ньому будуть такі речі, бо це немає сенсу. Ви або служите Богові, або сатані. Або віддаєте книги мені і ми їх знищимо, а потім помолимось, або вони залишаються, а тоді я йду. Вибір за Вами...
Чоловік задумався, а потім вони домовились, що дім освятять, а книги він принесе завтра до храму.
Але ні наступного дня, ні через тиждень він так і не прийшов, дарма, що священик чекав його.
Аж після довгого періоду часу вони зустрілись на вулиці.
Священик звернувся до нього зі словами: "А чому Ви не принесли свої книжки? Ви ж обіцяли..."
А у відповідь почув: "Розумієте, я є маленька людина і всі мене ображають: і на роботі, і сусіди. А ці книжки дали мені силу і тепер мене всі бояться, навіть начальство, і ніхто не сміє зачепити". Після цих слів чоловік розвернувся і пішов своєю дорогою.
Ця людина не прийняла правди, а через свою затверділість залишилась у важкому гріху і цим накликала на себе прокляття. А він мав шанс, бо Христос промовляв до нього через Свого служителя, але не захотів залишити дорогу гріха і розкаятись. Він так і не зрозумів, що той, кому він служив, вже взяв свою першу жертву - його дочку, але апетит його не зменшився, він і далі буде вимагати свого - людських душ. А наприкінці забере і свого вірного слугу, щоб він був там, де і його господар...
І серед людей, які нас оточують, з якими ми спілкуємось чи працюємо є багато таких, які живуть у важких гріхах, навіть не знаючи про це. А є і такі, як цей чоловік, які почувши правду про себе будуть заперечувати її і захищатись аргументами: всі так живуть, нічого страшного, колись ще покаюсь, але не тепер і т. д. і т. п.
Ісус хоче, щоб ми залишили дорогу гріха і прийшли до пізнання правди, тобто Христа. Важко є визнати свій гріх, важко є з ним боротись, а набагато важче є мучитись вічно в пеклі, куди людина йде добровільно через свою любов до гріха...
Немає коментарів:
Дописати коментар