Візія відродження християнства в Україні - через священичі родини

Було би добре, щоб священики вирішили давати Богу і своїй душі неповні два дні на тиждень і проводити час на молитвах і над Божим словом. Тоді настало б духовне воскресіння всієї України. 

Cвященик має свою сім’ю. Було б достатньо, якщо б неповні 2 дні ці одружені священики прожили в спільноті на молитвах. Тоді за деякий час могли б в братній спільноті вирішувати питання взаємної єдності на основі того, що почнуть усвідомлювати спершу зовнішні гріхи, якими відштовхують і відганяють віруючих: чи це грошолюбство, чи властолюбство і священича гордість, чи те, що мають невихованих дітей, які дають згіршення… Тоді прийшли б до висновку: «Так, відтепер ми перестанемо бути шизофреніками, інакше проповідувати, а інакше жити, наша сім’я дійсно буде прикладом, живим Євангелієм для цілої парафії.»

Що є справжнім героїзмом

В кожному з нас є первородний гріх - ця вроджена глупота, яка нас все життя обманює і ми повинні з цим постійно боротися. А тому Ісус каже: «Зречись сам себе». Зречись тієї брехні, яка є в тобі, яка хоче для тебе зла, «водить тебе за ніс» і веде тебе до самознищення, а на кінець - до пекла. Це наша гордість. Коли хтось показує нам нашу помилку або скаже, що ми горді, ми ображаємося аж на смерть. Які ми не розумні! Ми мали б дякувати кожному, хто нам скаже: ти такий і сякий. І якщо б хтось нам наплював в обличчя, ми мали б дякувати: «Так, можливо я не розумію того, що мені говориш, але усвідомлюю свої гріхи …». Коли людина покірна, диявол відразу втече. Ми повинні ходити в правді, а тоді людина нічого не боїться. Як інакше хочемо вистояти перед Божим судом, де проти нас повстануть очевидні свідки? Все знімається як на камеру. Кожна хвилина нашого життя. Не тільки вчинки, але і наші думки. Тому і наше мислення має бути чистим.

Тільки з Христом перемагаємо

Гріх є бунтом проти Бога. Через гріх людина втрачає вічне життя. Але Ісус заплатив за нас, за всі наші гріхи. Якщо з вірою звернемося до Ісуса, отримаємо прощення гріхів. Це відбувається через сповідь і покаяння. Умова цього – людина повинна мати жаль над гріхами і повинна визнати свої гріхи. Розбійник на хресті навіть не називав гріхів, однак, був спасенний. Він тільки сказав: «Я згрішив, Ісусе, спаси мене!». І Давид конкретно не назвав свій гріх, але впав перед Богом і признав: «Я згрішив». 

Найбільша проблема є в нас, що ми не хочемо визнати свій гріх, а тому потім ходимо в темряві. Якщо ми не самокритичні щодо себе, то ані не сприймаємо правди навколо себе.

Боротьба за Божу присутність

Чувайте і моліться

Коли людина ревно молиться, то згодом зрозуміє, що кожна хвилина молитви – це духовна боротьба, бо ворог Божий не хоче, щоб ми були в Божій присутності. Бути в Божій присутності означає усвідомити, що я є перед Богом, що Бог мене бачить. Це основне! 

В молитві я Бога бачити не мушу, бо знаю та вірю, що Він невидимо дивиться на мене, Він знає мене. Я стою перед Ним і маю дати Йому свою конкретну проблему. Цілковито Йому довіряю та збуджую акт живої віри. Можемо спостерегти за собою такий механізм, що ми молимося… і раптом самі не знаємо як, але вже розсіяні на молитві. Тому Ісус каже не тільки «моліться», але «чувайте і моліться!»

Найважча боротьба – це боротьба з самим собою

З нашою порушеною гріхом природо, – зі «старою людиною» в нас, - завжди є так, що навіть якщо хочемо добро, все одно грішимо. А тому ми повинні постійно каятися. Зрештою, треба мати відвагу робити помилки, інакше зі страху за фальшиву досконалість ми не робили б нічого. Покора – це вміння повчитися. Ми постійно повинні вчитися на своїх помилках, але навіть, якщо б ми вчилися максимально старанно, все одно не перестанемо робити помилок. 

Духовна боротьба і послух віри

Духовна боротьба не є в наших руках, ми не можемо боротися власними силами. Є два слова, які є ключовими для перемоги: послух віри. Ми їх бачимо на прикладі Пресвятої Богородиці. Ними жив і Мойсей, коли мав лише підняти палицю над Червоним Морем – але підняти з вірою – і море розтупилося. Але і сам Мойсей згодом вчинив гріх, через який не міг увійти в обіцяну землю. Який це був гріх? Це не була якась нечистота, але невіра Божому слову. Він вдарив палицею об скелю двічі, а Бог його за це покарав, бо хотів зробити чудо власною силою. А саме на шляху віри Бог шукає собі людей, через яких може діяти. На скільки ви навчилися слухати Бога, настільки Він може через вас робити великі діла – лише на стільки, наскільки ви слухняні. Якщо ви захочете робити Боже діло власними силами – власними відчуттями і власною логікою, якщо візьмете все в свої руки, диявол вас обмане і ви програєте. 

Духовні правила в служінні Господу

Мати Базілея Шлінк

Частина ІІ

За дієвим і справжнім служінням завжди є прихована жертва: жертва часу, енергії, сил, пошани і багатьох інших речей.

Немає нічого марного в твоєму служінні, якщо ти його робиш зі щирого серця для Бога, навіть якщо таким воно може здаватися.

В твоєму духовному служінні, нехай твоя правиця не знає добра, яке робить твоя лівиця і те, що вона приносить в жертву. Інакше твоя нагорода пропаде.

Якщо десь зроджується Боже життя - це означає, що якась душа пожертвувала себе на "смерть" і перебуває наче в могилі. Гаряче бажай, щоб цією душею був саме ти. 

Плід в твоєму служінні є пропорційний до терпіння.

Якщо хочеш, щоб з твоїх вчинків виходило світло і слава Божа, мусиш бути готовий входити в ніч.

Духовні правила в служінні Господу

Мати Базілея Шлінк

Частина І

Сила і авторитет твого духовного служіння є пропорційні до твоєї посвяти прихованій молитві. Наскільки правдивою буде молитва – настільки великим буде плід.

Правдиві Божі слуги є ті, які моляться. Наскільки великим є прихований контакт твого серця з Богом – настільки Божа слава об’явиться у твоєму служінні.

На молитві вирішуються битви твого служіння.

З прихованого контакту молитви з Богом, ти – Його слуга – мав би нести людям сяйво Божої присутності. Тоді ти їм принесеш живого Бога.

Служіння, яке побудоване на оцій вірі – «Боже, дай плоди», – не подобається Богу.

Місія молитвою

Місію ми можемо робити і через молитву. Основне слово тут: «Ти в мені. Ти в мені, Ісусе». Духом скажу: «Ти в мені», а потім додам: «і в братові, і в сестрі». Під час цієї місії молитвою починаю вірою бачити в ближньому Христа. Але спершу мушу поглядом віри бачити Христа в собі.

Ісус на останньому суді скаже: «Те, що ви зробили одному з найменших братів Моїх, це ви Мені зробили, а чого не зробили, того і Мені не зробили». Ісус говорить про діяльність і бездіяльність. Ми повинні проводити позитивну діяльність, яка буде пов’язана з відношенням до ближнього, але по суті має мотивуватися тим, що робимо це для Христа. Сам Ісус каже: «Мені зробили». Тобто це означає, що Христос прихований і в тому найменшому братові, перебуває в ньому. Але по суті не є прихований, а, швидше, скритий в ньому, як у в’язниці.

Ісус говорить про 6 речей, які буде перелічувати на останньому суді: Я був голодний і ви нагодували Мене; спраглий і ви напоїли Мене; був чужинцем і прийняли Мене; коли Я був нагий, ви одягнули Мене; коли Я був хворий, ви відвідали Мене; а потім останнє – «коли Я був у в’язниці, ви прийшли до Мене». Отож йдеться про процес – іти за Христом.

ЩО ЗМІНИТЬ СИТУАЦІЮ В НАШІЙ КРАЇНІ?

Відповідь є одна - глибоке покаяння народу. Війна це наші гріхи нас б’ють як Божий бич. Ми жили без Бога, ми підтримували корупційну систему, ми не боролися з явищами алкоголізму та наркоманії, подружні зради та аборти, проституція і розпуста, окультизм (магія, віщування, забобони, амулети,...), гей-паради, торгівля дітьми, культ поганства і  сатанізму тощо.

Погляньмо як живе Українська молодь? Як живуть сьогодні християни і християнські Церкви? Риба гниє від голови, так і суспільство гниє від родини і Церкви.

Важливо стати перед Богом, як грішник

«Ні їхніх гріхів, ні беззаконня більше не згадуватиму». А де прощення гріхів, там непотрібно вже приносу за гріхи» (Євр. 10,17-18).

Коли ми стаємо до світла, під силу Ісуса Христа і Його Крові, та даємо Йому свої гріхи – згадаймо день, місяць і рік свого народження: «Господи, від цього дня, коли я народився, і до сьогоднішнього дня, все даю до світла. Всі мої беззаконня, всі злі думки, всі вчинки і слова. Господи, тепер стою перед Тобою. Я грішник, і це все даю під силу Твоєї святої Крові, та вірю, що Ти, Ісусе, помер за всі мої гріхи. «…а Кров Ісуса Христа очищує нас від кожного гріха».

Кожен з нас повинен знати суть досконалого жалю. З легкими гріхами ми не мусимо щоразу ходити до сповіді. Коли готуємося до сповіді, треба найперше усвідомити, чим я завдав Богу найбільшого болю, у чому совість мені найбільше докоряє.

Молитва більша від наполегливих слів

Коли наш батько помер, то мама за деякий час одружилася з іншим чоловіком і не мали церковного шлюбу. Ми довго вмовляли її взяти церковний шлюб, але без результату. Вона ніби і погоджувалася з нами, але шлюбу не брала. Наші слова не допомогли, але добрий Господь дав нам інший засіб, щоб змінити, навернути маму... Минулого року в нас утворилася молитовна група, а в січні місяці ми спільно молилися за наші родини. В наших молитвах з дружиною ми найбільше просили за навернення мами. Оскільки, мама не живе в нашому місти то ми її побачили аж в кінці місяця. Радості нашій не було меж, коли ми почули від мами новину: “Ми вирішили взяти шлюб у церкві”.

Державні екзамени

Я навчаюся у м. Дрогобичі заочно – у педагогічному університеті ім І. Франка. Ми мали здавати держані екзамени на звання бакалавра. За успішну їх здачу нас примушували платити великі суми, я таких грошей не мала, тому відмовилася платити – вирішила, що на все Божа воля. Думаю собі, буду молитися і ходити до Святого Причастя, а Ісус буде зі мною, тому чого маю боятись!
Перший іспит мав бути з машинознавства, але ми були шоковані, коли в день нашого приїзду до університету нам змінили екзамен – поставили екзамен з іншого предмету. До цього екзамену я вдома мала запитання і майже всі відповіді, а тут у Дрогобичі – нічого, це і було причиною ревнішої молитви і більшою довір’я до Бога.

Господи – у Тебе слова життя вічного

Мій чоловік любив випивати. Через це втратив дві роботи. Два роки перебував у дома як безробітний. Він лікувався в наркодиспансері від алкоголізму, два рази кодувався. Третій раз вже не дозволили через стан здоров’я. Перебував постійно на таблетках, але все одно зриви тривали щораз частіше, а виводити його з цього стану ставало щораз важче. Які тільки методи не перепробували: уколи, капальниці... Не було вже сили..., чоловік втрачав усе. Всі роки я молилася сама, деколи долучалися і інші. Здавалося, що це вже ніколи не закінчиться.

В тому часі я побувала на духовних реколекціях у монастирі. Повернувшись, я побачила відчинену хату і п’яного чоловіка. Я розповіла йому про реколекції і про те, як Господь нас любить.

Рак відступив

У мене була страшна хвороба – меланома (рак шкіри). У Львівській онкологічній лікарні це злоякісне новоутворення на скроні випекли. Призначили 13 процедур рентгенотерапії. Ранка загоювалася дуже довго, врешті затягнулася.
Здавалося, що біда минула. Але досить швидко я переконався – радіти рано. Пігментна пляма, яка була поблизу випеченого місця, почала інтенсивно чорніти і вкриватися твердою роговицею. Збільшилася у розмірі. Львівські лікарі радили знову випікати і то чим швидше. Однак я завагався. Звернувся за допомогою до народної медицини. Не допомогло, навпаки, хвороба ще більше прогресувала.

Чуда стаються

Християнська спільнота “Діти Марії”, на прохання учасниці цієї спільноти – дівчинки Оленки, щиро молилися за її хвору на серце маму.

Мама перебувала в тяжкому стані в Львівській лікарні. Потрібна була термінова складна операція на серце, яка коштувала багато тисяч доларів. Цих грошей в родини Оленки не було, але Господь Бог вислухав щирі молитви діточок за хвору маму Оленки. Тими днями прибув до цієї лікарні один меценат і хотів зробити добру справу профінансувати одну важку операцію. Йому подали цілий ряд папок з історіями хвороби і він вибрав тільки одну, не знаючи ні цієї людини, ні її сім’ї. Вибір впав на маму Оленки. 

Молитва сокрушила серце

Я хочу розповісти, яке сталося чудо в моїй родині. Чотири роки тому мати мого чоловіка захворіла на важку хворобу – рак молочної залози. Ця жінка не ходила до Церкви, не сповідалась і не жила у шлюбі з чоловіком. Моя родина багато молилася за її оздоровлення і навернення, постили, жертвували Служби Божі. При кожній зустрічі з нею я старалася намовити її піти до Св. Сповіді, підсувала їй духовну літературу, але вона вважала, що ще не вмирає. Тоді я попросила ревнителя (керівника) молитовної групи, щоб молилися в моєму наміренні. За три дні після початку молитви, моя свекруха подзвонила і попросила привести їй священика.

Вона посповідалась і взяла церковний шлюб.

Молода мама: "Ісус дарував мені нове серце"

У процесі виховання дітей, під впливом різних негараздів та проблем я стала дуже дратівливою та нервовою. Мене дратувало все: порозкидані забавки дітей, непоскладані речі, їхній непослух, голосні ігри та інше. Я кричала, нарікала на свою “нещасну долю” та мої загублені молоді роки, які я присвятила дітям. Коли “буря” у моєму серці проходила, наставав жаль за необдумані і нестримані слова. Щоразу твердо обіцяла собі: “Завтра все буде інакше”. Приходило “завтра” і все було по-старому.

Я зрозуміла дві речі – так тривати дальше не може, це травмує моїх дітей і своїми силами я нічого не добюся.

Закінчуємо день спільною молитвою

Я хотів би сказати свідоцтво про силу спільної молитви в нашій сім’ї. Ми молимося “Святу Годину” (молитва родини) від 2000 до 2100 год. вже майже три роки. Найважчим самовідреченням для моїх батьків було: виключити в той час телевізор. Колись телевізор був центром нашої сім’ї, після нього створювалася денна програма, йому ми (несвідомо) служили тим, що пристосовували час обіду, вечері, і навіть відвідування гостей – програмі телебачення. Ще гірше було те, коли нам провели сателітне (кабельне) телебачення. Продовжився час сидіння перед телевізором до пізної ночі... Практично не існувала молитва в сім’ї. Хоч ми всі і часто – не лише в неділю, ходили до церкви, взагалі собі не усвідомлювали, що можна молитися вдома і то разом! Постійно ми критикували, всіх і все – від сусідів аж до політиків...

Все радикально змінилося, коли ми серйозно поставилися до заклику молитися “Святу Годину”. Замість критики ми почали молитися за тих, хто є довкола нас. Батьки, само-собою, на роботі попадали до комічних, навіть і неприємних ситуацій:

Молитва віри

Моя рідна сестра має 6 дітей. Вона належить до молитовної групи і є в “Молитовній сторожі”. Недавно в неї появилася якась дивна хвороба: раптово почали опухати і свербіти руки. З цим вона звернулася до лікаря, який їй сказав, що це алергія, яка дуже довго лікується і що їй не можна намочувати руки у воді. Сестра не могла собі уявити, як при 6-ти дітях і господарці виконати таку вказівку лікаря. Ввечері, коли вона повернулася від лікаря, вся родина почала молитися у “Святій Годині” вервицю за оздоровлення від цієї алергії. Цілу ніч вона не могла спати, руки дуже напухли і свербіли, почали утворюватися пухирці, які тріскали із них витікала водичка. На другий день я зі своєю приятелькою її відвідала. Ми налякалися, коли побачили її руки.

Повернувшись від неї додому, ми розповіли цю проблему в нашій молитовній групі і всі разом помолилися за неї в такий спосіб: 15 хвилин просили – “Небесний Отче, в Ім’я Ісуса Христа, нашого Господа і Бога, Тебе просимо за Надію”,