МИ БУДЕМО СУДЖЕНІ З ЛЮБОВІ ДО БОГА І ДО БЛИЖНЬОГО

Бог дав нам 10 Божих заповідей в основі яких є дві заповіді любові: «Люби Господа, Бога твого, всім серцем, усією душею і всією силою твоєю..., а ближнього твого, як себе самого» (Лк 10,27). Любов до Бога і до ближнього виражає саму суть християнської святості і досконалості. Вона виявляє людську вірність, героїзм і велич душі, а її відсутність - людську зраду, душевну пустоту, твердосердя та егоїзм.

В чому полягає любов до Бога?

Відповідь на це питання дав нам сам Господь Ісус: «Якщо любите ви мене, то...»

1). мої заповіді зберігатимете (пор. Ів 14,15)

2). слово моє берегтимете (пор. Ів. 14,23)

3) «Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив! Нехто не спроможний любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Ів. 15,12-13).

Два етапи на дорозі до святості

Перший етап духовного життя

Життя християнина починається із Таїнства Хрещення, де він духовно народжується з води і Духа Святого. Таким чином людина стає Божою дитиною і учасником Божого Царства. Хрещення має характер союзу між людиною і Богом, щоб «вірити і служити Христові».

Коли хтось був охрещений в дитинстві, то він обов’язково мусить у зрілому віці цей союз свідомо відновити і відновлювати на протязі життя, усвідомлюючи своє покликання і відповідальність. Часто тут людина мусить проходити етапом навернення (зміни мислення).

Таїнство нашого співвоскресіння з Христом

Боже слово каже, що з Христом ми воскресли. Це для нас таїнство. Ісус воскрес дві тисячі років тому в Єрусалимі. Але я не є в Єрусалимі, а в іншому місці і в інший час. Я не був в Ісусовому гробі, щоб разом з Ним воскреснути. Я тоді ще навіть не існував. Отож, що означає слово «разом з Ним ми воскресли?». Усвідоммо, що відбулося при воскресінні Христа: мертве тіло Ісуса, яке лежало в гробі, не лише воскресло, але й перемінилося. Отож Христос воскрес уже з прославленим тілом. Він пройшов через кам’яний гріб, хоча до входу в гріб був привалений камінь. Потім 40 днів Він з’являвся апостолам у різних місцях. Отож до Ісусового фізичного тіла з воскресінням увійшло нове життя, воно було прославлене.

Таїнство Христового воскресіння має подвійний вимір. Фізичний вимір: Христос воскрес із мертвих реально та історично. Гріб порожній, Він дійсно воскрес, ніхто Його не викрав. А також є духовний вимір ‒ перемінення Христового тіла, зміна у фізичній природі Христа ‒ в тій людській, нашій природі, яку Він взяв на Себе. Від Адама ми отримали однаковий генетичний код: у нас дві руки, дві ноги, очі і т.д. Подібно відбувається і в духовній області: Христос є другим Адамом, а ми приймаємо Його життя, вічне життя, яке було нам дане.

Вибір людини - між наслідуванням Христа та славою світу

Людина постійно прагне бути кимось, чогось досягнути, здобути собі кар᾽єру. Багато з них вже погоріло на шляху досягнення своїх амбіцій, здобувши або і ні, того чого хотіли. А що говорить нам слово Боже про це? «Бог гордим противиться, а покірним дає благодать».

Розглянемо випадок Йосифа у Єгипті. Коли брати продали його торгівцям, то він став рабом у домі фараонового вельможі. Потім, через те, що не хотів порушити Божої заповіді потрапив до в᾽язниці. Не нарікав, а прийняв це як належне. А за свою вірність отримав потім від Господа як нагороду посаду другої людини після фараона.

Діва Марія теж не шукала чогось свого, а в покорі прийняла Божий задум: «Ось, я раба Господня!» Вона не вимагала для себе почестей і слави, а завжди перебувала у тіні Ісуса.

Коли апостоли хотіли в Царстві Ісуса сидіти праворуч і ліворуч Господа, то відповідь була: «Хто хоче у вас бути першим, нехай буде для вас слугою».

Божі "камери" спостерігають наші думки, слова і вчинки

В газетах або по телебаченні ми часто можемо побачити фотографії відомих людей: політиків, спортсменів. Наприклад, американський президент тримає кермо яхти і направляє її до прекрасного острова. Але під фото є напис, з якого дізнаємось, що крім нього там знаходяться ще троє охоронців і фотограф.

Цей випадок явно показує, як ми з радістю відкриваємо людям своє життя з кращого боку. Інколи це заходить так далеко, що ми починаємо обдурювати самих себе, а темні сторони і неприємні моменти приховуємо. Нам це може вдаватись і досить непогано, але перед живим Богом цей камуфляж недійсний. Його камери спостереження досконало бачать кожну нашу думку, кожне слово і кожен вчинок. Перед Ним відкрите ціле наше життя і наше серце.

Наше співвоскресіння з Христом

Наша участь в Христовому воскресінні тепер через віру є духовною. При Його другому приході і наше тіло воскресне для слави. Про воскресіння тіла сказано: «Бо тому що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих. Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15,20-23).

Хрещенням ми були занурені до Христової смерті (Рим 6,3). Входити до Христової смерті означає шукати і виконувати Божу волю (пор. 2 Кор. 4,10 і наст., Рим.12,1-2).

Силами людської душі є пам’ять, розум і воля. Гріх інфікує і паралізує душу. Як?

Пам’ять не пригадує нам основних речей та ігнорує реальність смерті, Божого суду і вічного покарання! Не пригадує нам ані вічного щастя в небі, яке відкрив для нас своєю смертю Ісус Христос!

Кров Христова через наше покаяння очищає нас від кожного гріха

Один заможний чоловік відвідав картинну галерею. Особливу увагу він звернув на полотно, на якому була зображена убога жінка з маленькими дітьми. Вона благально простягала руки до чоловіка, який стояв біля дверей її кімнати. Але вираз його обличчя був суворим і немилосердним. Терпіння жінки не доторкалось затверділого серця.

Чоловік дивлячись на картину раптом завмер і став як вкопаний. Його думки полинули в минуле. Вчинки! Коли він уважніше приглянувся до полотна, то помітив в зображенні чоловіка риси свого власного обличчя. Сльози бідної жінки, яку тоді вигнав з помешкання знову його обвинувачували.

Не могла заплатити за оренду, а він немилосердно вигнав її з дітьми на вулицю.

Віра перемагає все і дає людині силу

Капітан ірландської армії Ернест Гордон написав книгу своїх спогадів "Долина Квей". У ній він описує події з життя військовополонених в таборі, що був розташований в долині річки Квей під час Другої Світової Війни. Ув'язнені працювали на залізниці, що проходила через джунглі. В надзвичайно важких умовах вони були змушені працювати 10 годин, а до того ж під кулеметами японців. Лікарів і ліків не було, а денна норма їжі - трохи рису. В таких нелюдських умовах, в'язні втрачали силу, а їхній вигляд був жахливим - шкіра та кості.

Таке існування змінювало людей не лише назовні, але і внутрішньо. Кожен думав тільки про себе, про допомогу ближньому навіть мови не було, більше того, вони ненавиділи один одного і обкрадали. Чужа смерть нікого не хвилювала. Кожен виживав як міг і не співчував іншим, бо тримався за своє життя.

Капітан Гордон захворів на астму. Хвороба прогресувала і він думав про те, що вже ніколи не побачить своїх рідних.

Роздуми над Божим Словом: "Хто хоче спасти свою душу..." (Мр. 8,35)

Що є найціннішим у житті людини? Чим вона найбільше дорожить? Найперше життям, потім здоров'ям, сім'єю, майном...

А чим людина готова пожертвувати, щоб не втратити цей скарб? Знову ж таки всім, що має, бо якщо втратить життя, то не буде мати нічого. А заради свого тимчасового земного щастя, вона здатна втратити вічне життя в небі, бо не хоче зректись чогось свого (власних ідей, страху, ілюзій). А Господь каже до нас: "Хто хоче спасти свою душу, той її погубить, а хто погубить свою душу Мене ради і Євангелія, той її спасе" (Мар. 8, 35).

Божа умова є такою, чи це нам підходить, чи ні. Мученики, які віддали своє життя за Христа, знали на що вони йдуть, бо полюбили Його більше, ніж себе. А тому не боялись страждань і смерті, бо Бог обіцяв їм щось набагато краще і вічне.

Простити - це справжній вияв любові до ворогів

«А Я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас….» (Мт.5,44)

Ці Ісусові слова неодноразово збувались в історії Христової Церкви з часів Римських катакомб.

Ось один з випадків: «У багатого чоловіка, на ім'я Прокулус, були сотні рабів. Одному з них, що звався Паулус (Павло), Прокулус довіряв і поставив його головним над своїм домом. Одного разу, цей багач, разом з Паулусом, пішов на базар, щоб придбати собі нових рабів. Перш, ніж купувати, Прокулус, оцінював стан здоров’я раба, чи буде йому корисний. Паулус запримітив між рабами старшого, вже не при силах чоловіка і попросив свого пана, щоб цього раба купив. Але Прокулус посміхаючись, відповів йому: «Цей дідусь нічого не вартий!»

Де є записане моє ім'я?

А справді, де є записане моє ім'я? Найперше, у свідоцтві про народження, а також про хрещення, пізніше його записали в учнівський і студентський квитки, потім у паспорт, трудову книжку, диплом та інші офіційні документи. А ще воно було написане на парті, на стіні під'їзду чи будинку та в багатьох інших, часто, несподіваних місцях. А де ще воно може бути написане?

Боже слово каже нам, що наші імена є записані у Книзі життя, яку Господь розгорне на Страшному Суді, і всі, які будуть знайдені записаними у цю Книгу, отримають вічне блаженство у небі. У цю Книгу ми були записані через св. Хрищення. Лиш наш важкий гріх може нас викреслити з цієї Книги.

САМОТНІСТЬ - ХВОРОБА СУЧАСНОСТІ

Напевно, кожен з нас хоч раз у житті переживав самотність. Як тоді нам хотілось почути одне-єдине слово, впіймати погляд чи відчути на своєму плечі руку друга!

Самотність поглинає людину, замикає її у власному світі, і їй здається, що всім навколо байдуже, що робиться в її душі. Чому так відбувається, якщо новітні технології мають за мету зробити нас ближчими один до одного?

Сучасне суспільство розвивається шаленими темпами. Прогрес широкими кроками йде вперед в науці, техніці, медицині. Люди подорожують по цілому світі і долають величезні відстані за лічені години. Великий поступ зроблено і у спілкуванні між людьми. Тепер не потрібно чекати дні або місяці, щоб довідатись як справи у друзів чи рідних, а вистачає лише набрати номер або натиснути кілька клавіш і можна розмовляти з людиною, яка перебуває в сусідній країні чи на іншому континенті.

«ЦАРЮ, ВИЗВОЛИ САМ СЕБЕ!»

Цар, який серед своїх рабів мав одного, що був філософом, любив слухати його роздуми. І ось одного разу правитель пообіцяв йому свободу. Раб відповів на це: «Визволи сам себе». А той зреагував: «Але ж я цар!» Філософ відказав: «Цар, який є поневолений своїми пристрастями, є рабом. А раб, який є понад своїми пристрастями, є вільним. Царю, визволи сам себе!»

Цими словами він вказав на те,. що справжня свобода є внутрішньою. Ісус Христос сказав: «Кожен, хто чинить гріх, є рабом гріха. А коли Син вас визволить, тоді справді станете вільними.» (Ів. 8, 35-36). Часто люди сприймають християнство як набір правил і заборон. Але насправді Євангеліє дає нам справжню свободу – свободу від гріха! Цього визволення ми не можемо досягнути своїми власними силами, як вважав собі раб-філософ, але маємо прийняти це як дар від Бога.

СОКРАТ, АРІСТОТЕЛЬ, ПЛАТОН І ХРИСТОС

Сократ і Арістотель навчали 40 років, Платон - 50, а Ісус Христос лише три роки. Але ці три роки мали такий вагомий вплив, який набагато перевищував цих трьох найвідоміших філософів античності, які навчали лише людської мудрості. 

Ціла західна цивілізація не могла виникнути без християнських цінностей, які походять з Біблії. Найвидатніші митці, найславніші письменники черпали своє натхнення з християнства. Найвідоміші музичні твори були написані для прослави Бога.

Ціллю Христа є спасіння нашої душі. Цього не могла зробити ні філософія, ні мистецтво, література чи музика. Тільки Ісус, розіп'ятий Спаситель, міг перемогти владу гріха. Лише Він може говорити про силу в слабкості, про зустріч обличчя в обличчя зі смертю. Багато людей захоплюються Ісусом здалека, багато взяли Його за приклад і намагаються жити так, як жив Господь.

ВСЕМОГУТНІЙ БОГ: зцілення горла вчительки

Багато років мала проблеми з горлом: ще в шкільному віці видалили мигдалики. За професією я вчитель, тож додавалось ще більше навантаження на голосові зв’язки. Влітку лікар поклала діагноз – атрофічний фарингіт, який не виліковується, тільки залишається застосовувати підтримуючу терапію. Загострення проходило кілька разів на рік. Особливо натерпілась під час останньої вагітності, це було більше року тому. Було таке відчуття, що на горло наклеєна плівка, яка утруднює ковтання, мовлення, змінюється голос, а про спів можна лише мріяти.

Перед Різдвяними святами в мене розпочалась знайома картина з горлом – відчувала, що співати не зможу. По дорозі на Службу Божу просила чоловіка про молитву (як же Різдвяні свята без прослави Дитятка-Ісуса в колядках?).

НАЙКРАЩИЙ КОРАБЕЛЬ Є ТОЙ, ЯКИЙ МАЄ КУРС ДО НЕБА І ВІЧНОСТІ

В історії людства було багато кораблів, наприклад один з тих, на яких Христофор Колумб відкрив Америку називався "Санта Марія", крейсер "Аврора", пострілом з якого розпочався більшовицький переворот в Росії та багато інших.

Але найвідомішими з усіх них є, безсумнівно, ковчег Ноя і "Титанік".

Щодо першого, то Бог наказав Ноєві збудувати його, щоб під час всесвітнього потопу могли врятуватись він, його сім'я і тварини. Сам Господь зачинив двері ковчегу і ніхто, ні люди, ні води, які знищили все живе на землі, не могли відчинити його і зашкодити праведникові і його родині. У ньому Ной був у цілковитій безпеці і потоп не завдав йому ані найменшої шкоди.

ЩО ТАКЕ РІЗДВО? Чим воно важливе для нас?

Різдво... Це слово є знайомим для кожного з нас. Його святкують всі, навіть ті, які протягом року не мають часу на Бога.

Що приносить нам це свято? Насамперед, звіщає нас про велику радість: "вам народився Спаситель!" Всі ми про це знаємо, але чи розуміємо, що це нам дає? Для чого народився Ісус?

Не для того, щоб ми могли відпочити, поїсти куті, сходити в гості, поколядувати, зробити один одному подарунки чи отримати радісний настрій. Зазвичай, в день народження подарунки приносять імениннику, але це свято є особливим, бо сам Бог дає нам дар - вічне життя!

З ХРИСТОМ НЕ МУСИМО НІЧОГО БОЯТИСЯ

Я і мій чоловік – християни. Коли одружувалися, ми разом вирішили і пообіцяли Богові, що охочі прийняти від Нього кожну дитину, яку Він захоче нам дати, і хоч знали, що це буде нелегко. Коли ми чекали третю дитину, лікарі відправляли мене на аборт, бо дитина напевно буде калікою. Про аборт не могло бути і мови. Замість того ми з чоловіком ще ревніше молилися і Господь нам подарував гарне здорове дівчатко. Коли Бог нам благословив наступних дітей, завжди це було пов’язано з великими труднощами: лікарі виявляли ускладнення – йшлося про життя моє і дитини ( я мала „резус –”, а дитина – „ резус +”); з роками збільшувався ризик, що дитина народиться з синдромом Дауна. Лікарі за кожним разом наполягали на аборті. Родина і знайомі давали нам відчути, що ми якісь диваки…

МОЛИТВА СИЛЬНІША ВІД НАПОЛЕГЛИВИХ СЛІВ

Коли наш батько помер, то мама за деякий час одружилася з іншим чоловіком і не мали церковного шлюбу. Ми довго вмовляли її взяти шлюб, але без результату. Вона ніби і погоджувалася з нами, але шлюбу не брала. Наші слова не допомогли, але добрий Господь дав нам інший засіб, щоб змінити, навернути маму… Минулого року в нас утворилася молитовна група, а в січні місяці ми спільно молилися за наші родини. В наших молитвах з дружиною ми найбільше просили за навернення мами. Оскільки, мама не живе в нашому місті, то ми її побачили аж в кінці місяця. Радості нашій не було меж, коли ми почули від мами новину: “Ми вирішили взяти шлюб”.

За місяць відбулося вінчання… Що не могли зробити слова, те зробила молитва!

ІСУС ЗНАЙШОВ ЙОГО У ЛІКАРНІ

Від дитинства Марко був вихований у Христовій вірі. Коли від’їжджав на навчання у ВУЗ, мама подарувала йому Св. Письмо і він обіцяв їй, що кожного дня хоч трохи з нього буде читати. Однак, навчаючись в університеті, його життя змінилося: захопили просвітницькі ідеї і він відпав від віри в живого Бога. Навіть заснував атеїстичну організацію. Навчався добре і згодом став лікарем. А за декілька років навіть зробили його завідуючим відділу.

Якось ввечері, під час його чергування, привезли молодого чоловіка, який після аварії був у тяжкому стані. Лікарі намагалися нормалізувати його стан, але було зрозуміло, що йому залишилося не довго жити. Той чоловік був постійно при свідомості і Марка здивувало, що він такий врівноважений, спокійний і його обличчя світилося миром.