Образ матері – перший людський образ, який виникає у маленької дитини. Її обличчя вона розпізнає швидше від інших, а її голос вона запам’ятовує ще будучи в материнському лоні.
Дитина росте, а разом з тим у неї розширюється і образ люблячої матері. Навіть, не вміючи ще добре говорити, і тим більше, зв’язувати думки, дитинка знає про маму досить багато. Про її характер, вподобання, смаки, звички. Вона поглинає це знання всіма органами чуття, несвідомо приймає його і також несвідомо (а потім все свідоміше) починає їй підпорядковуватись. Дослідження сучасних учених показує, що дитина, яка лежить на руках у матері, нехотячи копіює її міміку.
Ще 70 років тому ніхто не смів зазіхати та спотворювати суспільний образ матері, жінки і дівчини. Не перерахувати світлих образів матері, які донесли до нас казки і легенди, вірші і пісні, розповіді та повісті, романи та мемуари, вистави та кінофільми. Вони оточували дитину з раннього дитинства та супроводжували все її життя. Таке трактування було для усіх зрозуміле. Хоча і в ті часи не всі жінки були ідеальними матерями, але образ мами мав у собі щось святе і недоторкане.
Програмовані культурні революції
Важко назвати конкретну дату або навіть рік, коли ситуація почала змінюватись. Класик соціології Пітірім Сорокін в книзі «Американська сексуальна революція», яка вперше була видана 1956 р., говорив про те, що в XIXст. у європейській літературі «все більше уваги приділялось стічним каналам – таким речам, як: зруйнований дім віроломних батьків і нелюблених дітей, спальня повії, бордель «CanaryRow», притон злочинців, психіатричне відділення лікарні, клуб нечесних політиків, вулична банда неповнолітніх злочинців, контора пана, претенційний особняк цинічного фінансового магната, переповнена ненавистю тюрма, трамвай «Бажання», кримінальний портовий район, зал засідання продажного судді [...]. Ці та сотні інших подібних картин характерні для великої частини сучасної західної літератури, яка все більше перетворюється на справжній музей людської патології». (Т. Шишова «Просто мама. Легко ли сегодня быть мамой», «Зёрна-Слово», Рязань, 2013, ст. 26)
В кінці 80-х на початку 90-х рр. щось сталося... Процеси, про які писав вищезгадуваний соціолог, різко пришвидшились. Культура, на очах, ставала все більш деструктивною, табу відмінялося одне за другим, святого ставало все менше і менше. Не пошкодували і образу матері.
Відтоді образ матері став не просто несимпатичний, але гидкий та відлякуючий. Сучасний образ матері, констатуємо з жалем, - це мати істеричка, мати, яка вбиває життя, мати - дурепа, статево розпущена особа тощо. Ці образи матері пропагують молодій генерації через стрічки дешевих західних кінофільмів та серіалів, які несуть моральну та духовну руйнівну дію у кожну культуру та націю.
Згідно досліджень М. Сенченка, директора Книжкової палати України, в кінці ХХ ст. була розроблена програма Уілліса Хармона (Willis Harmon, Оксфордський дослідницький інститут) під назвою «Зміна образу людини», яка передбачала культурні революції: зруйнування моральних та християнських цінностей, зруйнування національної ідентичності. Ці культурні революції, які сьогодні охоплюють усі нації, є ретельно програмовані та контрольовані світовими глобалістами. Згідно М. Сенченка, за ними стоїть масонський орден - Венеціанська чорна аристократія (див. М. Сенченко «Венеціанська чорна аристократії на шляху до світового панування », Київ, «КИТ», 2009, ст. 6-7).
Тихі та непомітні переміни культури були програмовані також на руйнування та дестабілізацію родини. А це торкнулося безпосередньо і образу матері. Рух фемінізму та світове лоббі ЛГБТ постійно атакує та дискримінує цінності традиційної сім’ї. Сьогодні є доба психологічної та інформаційної війни. Тому, нації, які мають християнське коріння, мусять піднятися та боротися за свої моральні та духовні цінності і за своє місце під сонцем загалом, бо інакше їх зметуть з лиця землі їх же власними руками.
Дитина росте, а разом з тим у неї розширюється і образ люблячої матері. Навіть, не вміючи ще добре говорити, і тим більше, зв’язувати думки, дитинка знає про маму досить багато. Про її характер, вподобання, смаки, звички. Вона поглинає це знання всіма органами чуття, несвідомо приймає його і також несвідомо (а потім все свідоміше) починає їй підпорядковуватись. Дослідження сучасних учених показує, що дитина, яка лежить на руках у матері, нехотячи копіює її міміку.
Ще 70 років тому ніхто не смів зазіхати та спотворювати суспільний образ матері, жінки і дівчини. Не перерахувати світлих образів матері, які донесли до нас казки і легенди, вірші і пісні, розповіді та повісті, романи та мемуари, вистави та кінофільми. Вони оточували дитину з раннього дитинства та супроводжували все її життя. Таке трактування було для усіх зрозуміле. Хоча і в ті часи не всі жінки були ідеальними матерями, але образ мами мав у собі щось святе і недоторкане.
Програмовані культурні революції
Важко назвати конкретну дату або навіть рік, коли ситуація почала змінюватись. Класик соціології Пітірім Сорокін в книзі «Американська сексуальна революція», яка вперше була видана 1956 р., говорив про те, що в XIXст. у європейській літературі «все більше уваги приділялось стічним каналам – таким речам, як: зруйнований дім віроломних батьків і нелюблених дітей, спальня повії, бордель «CanaryRow», притон злочинців, психіатричне відділення лікарні, клуб нечесних політиків, вулична банда неповнолітніх злочинців, контора пана, претенційний особняк цинічного фінансового магната, переповнена ненавистю тюрма, трамвай «Бажання», кримінальний портовий район, зал засідання продажного судді [...]. Ці та сотні інших подібних картин характерні для великої частини сучасної західної літератури, яка все більше перетворюється на справжній музей людської патології». (Т. Шишова «Просто мама. Легко ли сегодня быть мамой», «Зёрна-Слово», Рязань, 2013, ст. 26)
В кінці 80-х на початку 90-х рр. щось сталося... Процеси, про які писав вищезгадуваний соціолог, різко пришвидшились. Культура, на очах, ставала все більш деструктивною, табу відмінялося одне за другим, святого ставало все менше і менше. Не пошкодували і образу матері.
Відтоді образ матері став не просто несимпатичний, але гидкий та відлякуючий. Сучасний образ матері, констатуємо з жалем, - це мати істеричка, мати, яка вбиває життя, мати - дурепа, статево розпущена особа тощо. Ці образи матері пропагують молодій генерації через стрічки дешевих західних кінофільмів та серіалів, які несуть моральну та духовну руйнівну дію у кожну культуру та націю.
Згідно досліджень М. Сенченка, директора Книжкової палати України, в кінці ХХ ст. була розроблена програма Уілліса Хармона (Willis Harmon, Оксфордський дослідницький інститут) під назвою «Зміна образу людини», яка передбачала культурні революції: зруйнування моральних та християнських цінностей, зруйнування національної ідентичності. Ці культурні революції, які сьогодні охоплюють усі нації, є ретельно програмовані та контрольовані світовими глобалістами. Згідно М. Сенченка, за ними стоїть масонський орден - Венеціанська чорна аристократія (див. М. Сенченко «Венеціанська чорна аристократії на шляху до світового панування », Київ, «КИТ», 2009, ст. 6-7).
Тихі та непомітні переміни культури були програмовані також на руйнування та дестабілізацію родини. А це торкнулося безпосередньо і образу матері. Рух фемінізму та світове лоббі ЛГБТ постійно атакує та дискримінує цінності традиційної сім’ї. Сьогодні є доба психологічної та інформаційної війни. Тому, нації, які мають християнське коріння, мусять піднятися та боротися за свої моральні та духовні цінності і за своє місце під сонцем загалом, бо інакше їх зметуть з лиця землі їх же власними руками.
