Як і всі інші ідеології проти людської природи, ідеологія гендеру використовує агресивний метод спрямований на те, щоб у тоталітарній формі накинути іншим свій власний погляд. Саме так втілюється у країнах Європейського Союзу, хвилююча ескалація нетолерантності відносно тих, хто продовжує обороняти унікальність та красу традиційної сім’ї.
Спостерігається один цікавий парадокс: домінуюча на Заході філософія релятивізму, яка відкидає існування будь-яких абсолютний цінностей, раптом тут рекламує визнання власних прав в ім’я принципу недискримінації, і претендує нав’язати власні принципи без будь-яких дискусій.
Спостерігається один цікавий парадокс: домінуюча на Заході філософія релятивізму, яка відкидає існування будь-яких абсолютний цінностей, раптом тут рекламує визнання власних прав в ім’я принципу недискримінації, і претендує нав’язати власні принципи без будь-яких дискусій.
Гендер – це не абстрактна ідеологія
Гендерні лоббі, щоб досягти своїх деструктивних цілей, послуговується всіма можливими засобами, які має у своїй диспозиції, перш за все, системою ЗМІ. Сюди відноситься глобальна атака представників лоббі ЛГБТ, проти природного соціального порядку, які претендують деспотично нав’язати свої вимоги представлені як нові людські права у правове національне поле та у шкільні виховні програми.
Гендер – це реальний та глобальний diktat.
Ця диктатура виходить з Міжнародного права і юридично вже зобов’язує окремі держави. І завдяки підтримці впливових meinstream, здійснює тиск та ідеологічно вирішальний вплив на думку та поведінку теперішніх і майбутніх генерацій. Маргарита Пітерс (Marguarite Peeters) підкреслює те, як будується нова етика: «безболісно, завдяки «тихій революції», і у практиці вона керує вже багатьма країнами світу. Який президент в дійсності запропонував, опрацював, виразив альтернативу новим парадигмам? Яка організація наважилася винести на обговорення їхні підкорюючі принципи? Яка культура, протиставила їм ефективний опір? Правда є та, що всі соціальні автори і впливові політики будь-де у світі не тільки не дали опір, але узагальнили і з’єдналися з новими парадигмами».
Воїнами тихої революції є т. зв. групи тиску. Ними є експерти, що витворили нові терміни в маніпуляційних цілях, піонери нової культури, ведучі ток-шоу, будівничі згоди, соціальні інженери, борці нової етики. Всі вони представляють цілу армію інформаційної «культурної революції».
Гендерна диктатура меншості нахабно нав’язується дітям вже з дитячого садочку через т. зв. сексуальне виховання, чим травмується їх психіка та світосприйняття.
Перед таким насиллям найбільше ранить мовчання більшості тих, хто мав би стояти в першій лінії за оборону дітей, починаючи з категорії психологів. Як добре зауважує німецька психолог, Габріела Кубі (Gabriel Kuby) в своїй аналітичній публікації «Гендерна революція», що діти мають потребу в особі батька і матері. Автор пише про гендерну революцію, що вона «робить замах на основні речі людського існування і цинічно відкидає знання здобуті в області психології. Зрештою, не має потреби в психології, щоб зрозуміти, що дитина потребує батька і матір. В будь-якому разі є скандальним факт, що психологи і їх асоціації не дають про себе чути: формувати терапію, щоб лікувати відхилення особистості спричинені поганими відносинами з батьком і мамою, мали б бути їх щоденним хлібом. Так роблячи, залишаючись осторонь, ці асоціації прихиляються перед політикою коректності».
(використані матеріали: «Gеnder Diktat. Origini e conseguenze di un’ideologia totalitaria», Rodolfo de Mattei, Solfanelli, Chieti, 2014)
Джерело: Сім'я під Покровом Богородиці
